ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 911/3148/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Зуєва В. А., Пількова К. М.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
прокуратури - Баклан Н. Ю., прокурор за посвідченням,
позивача - не з`явилися,
відповідача - Крайнік Д. В. (керівник), Захарчук І. А. (адвокат),
третя особа-1 - Забур`янов (у порядку самопредставництва),
третя особа-2 - не з`явилися,
третя особа-3 - не з`явилися,
третя особа-4 - не з`явилися,
третя особа-5 - не з`явилися,
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест"
на рішення Господарського суду Київської області від 14.03.2018 (суддя Бацуца В. М.) і постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 (судді: Іоннікова І. А. (головуючий), Сулім В. В., Разіна Т. І.) у справі
за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Міністерство екології та природних ресурсів України,
2) Національний природний парк "Голосіївський",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Коцюбинська селищна рада,
2) ОСОБА_3,
3) ОСОБА_2,
про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. Перший заступник прокурора Київської області (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест" (далі - ТОВ "Грінінвест") за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Міністерства екології та природних ресурсів України (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 № 829 перейменовано на Міністерство енергетики та захисту довкілля України), Національного природного парку "Голосіївський" (далі - НПП "Голосіївський"), третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Коцюбинської селищної ради (далі - селищна рада), ОСОБА_3, ОСОБА_2., про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки площею 0,15 га, кадастровий номер 3210946200:01:042:0001, вартістю 93 711 грн (далі - спірна земельна ділянка).
2. В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що спірна земельна ділянка вибула із власності держави поза волею належного розпорядника землі, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому наявні правові підстави для витребування цієї ділянки з незаконного володіння відповідача згідно із статтею 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Київської області від 14.03.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019, позов задоволено повністю.
4. Судові рішення аргументовано положеннями статей 122, 149 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) і статей 330, 387, 388 ЦК України, а також тим, що спірне майно вибуло із володіння держави поза її волею, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, а отже набуття відповідачем у власність на підставі акта прийому-передачі від 30.12.2015 № 1 нерухомого майна як внеску до статутного капіталу ТОВ "Грінінвест" відбулося із порушенням норм чинного законодавства.
Заяву відповідача про застосування позовної давності суд апеляційної інстанції залишив без розгляду з тих підстав, що відповідач подав її до суду апеляційної інстанції після винесення оскаржуваного судового рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. У касаційній скарзі ТОВ "Грінінвест" просить рішення і постанову скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. В обґрунтування вимог, викладених у касаційній скарзі, ТОВ "Грінінвест" акцентує на неправильному застосуванні судами попередніх інстанцій положень статей 257, 267, 388 ЦК України, частини 4 статті 75, статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та наголошує, що: 1) рішення суд першої інстанції ухвалив без участі відповідача, оскільки відповідних судових повісток товариство не отримало через неналежне виконання працівниками Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" (далі - ПАТ "Укрпошта") своїх обов`язків; 2) посилаючись на обставини, встановлені судом першої інстанції у справі № 367/3573/13-ц як на преюдицію, суди попередніх інстанцій не врахували, що ці обставини стосуються Коцюбинської селищної ради (далі - селищна рада), яка не бере участі у справі; 3) суд апеляційної інстанції не обґрунтував співмірності із порушенням балансу приватних і державних інтересів та не врахував механізму державного управління і принципу "належного урядування"; 4) суди попередніх інстанцій безпідставно не застосували до спірних правовідносин положення про позовну давність.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
7. У відзиві на подану касаційну скаргу прокурор просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.
Розгляд справи Верховним Судом
8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2019 (судді: Чумак Ю. Я. (головуючий), Зуєв В. А., Пільков К. М.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Грінінвест" на рішення Господарського суду Київської області від 14.03.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 у справі № 911/3148/17, провадження за касаційною скаргою ТОВ "Грінінвест" зупинено до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах в іншій справі № 587/430/16-ц.
9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 провадження у справі № 911/3148/17 поновлено у зв`язку з офіційним оприлюдненням 30.09.2019 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.
10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 провадження у справі № 911/3148/17 за касаційною скаргою ТОВ "Грінінвест" зупинено до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах в іншій справі № 914/3224/16.
11. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2019 провадження у справі № 911/3148/17 поновлено у зв`язку з офіційним оприлюдненням 18.12.2019 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 21.01.2020.
12. Ухвалою Верховного Суду від 21.01.2020 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги ТОВ "Грінінвест" до 04.02.2020.
13. 21.01.2020 від ТОВ "Грінінвест" надійшли клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, в яких товариство звернуло увагу на неоднозначність застосування судами попередніх інстанцій положень частини 4 статті 75 ГПК України та наявність правової проблеми, вирішення якої необхідно для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, та про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.
Підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду визначено у частинах 3- 6 статті 302 ГПК України, згідно з якими суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
Розглянувши у судовому засіданні 21.01.2020 подане клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду під час розгляду справи № 911/3148/17 наведених процесуальних підстав не виявила, тому клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не може бути задоволено.
Щодо клопотання про зупинення розгляду справи колегія суддів у судовому засіданні 21.01.2020 дійшла висновку про відмову в його задоволенні, оскільки у справі, яка розглядається, та у справі № 912/2385/18, яку передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, підстави та предмет позовних вимог є різними, а також встановлено різні фактичні обставини, тобто правовідносини не є подібними.
З огляду на конкретні обставини справи, з урахуванням її складності, комплексності правової кваліфікації відносин, з яких виник спір, без чого неможливо правильно вирішити справу по суті та застосувати норми процесуального права, визначається розумність строку розгляду цієї справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
14. 24.12.2008 селищна рада прийняла рішення № 1916/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Зеленій, 38 в смт Коцюбинське" (далі - рішення № 1916/25-5), яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано безкоштовно у приватну власність громадянці ОСОБА_3 спірну земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
15. На підставі рішення № 1916/25-5 ОСОБА_3 видано державний акт серії ЯЖ № 903391 на право власності на спірну земельну ділянку.
16. На підставі договору купівлі-продажу від 21.07.2009 спірну земельну ділянку у ОСОБА_3 придбав ОСОБА_2 .
Про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_2 на державному акті серії ЯЖ № 903391 нотаріус вчинив відповідний запис.
17. Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 15.05.2013 у справі № 367/569/13-ц визнано недійсними рішення № 1916/25-5 та державний акт на право власності на землю серії ЯЖ № 903391.
У цьому судовому рішенні встановлено, що на момент прийняття селищною радою рішення, межі смт Коцюбинське у передбаченому законом порядку не були визначені та встановлені. Селищна рада, приймаючи спірне рішення, не надала належної оцінки обставинам місця розташування спірної земельної ділянки у межах чи за межами селища, тому спірне рішення не відповідає вимогам земельного законодавства.
18. 30.12.2015 ОСОБА_2 відповідно до акта № 1 прийому-передачі нерухомого майна як внесок до статутного капіталу передав ТОВ "Грінінвест" нерухоме майно, у т. ч. і спірну земельну ділянку, про що 08.12.2016 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості за № 18004356 про реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за ТОВ "Грінінвест".
19. У позовній заяві прокурор зазначив, що на теперішній час спірна земельна ділянка розташована в межах земель природно-заповідного фонду, а саме НПП "Голосіївський", що підтвердило Міністерство екології та природних ресурсів України у наданих суду письмових поясненнях.
20. Указом Президента України від 01.05.2014 № 446/2014 "Про зміну меж національного природного парку "Голосіївський" змінено межі НПП "Голосіївський" шляхом розширення його території на 6462,62 га за рахунок земель Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд", що включаються до складу НПП "Голосіївський" без вилучення у землекористувача. Відповідно до пояснювальної записки та проектних матеріалів до цього Указу розширення зазначеного заказника відбулося за рахунок лісових земель Комунального підприємства "Святошинське лісопаркове господарство", у тому числі його кварталів 100, 101, 110, 111, 113, 116, 117 Київського лісництва та кварталів 18, 26, 27, 51 Святошинського лісництва.
21. Відповідно до листа Комунального підприємства "Святошинське лісопаркове господарство" від 14.07.2014 № 472 земельні ділянки (501 шт.), незаконно надані у власність громадянам згідно з рішеннями селищної ради і розміщені в частині кварталів 100, 101, 110, 111, 113, 116, 117 Київського лісництва та кварталів 18, 27, 51 Святошинського лісництва Святошинського лісопаркового господарства, увійшли до території НПП "Голосіївський".
За змістом акта перевірки Державної інспекції сільського господарства в Київській області від 18.03.2015 № А50/180 спірна земельна ділянка відповідно до картосхеми території, перспективної для створення Святошинсько-Біличанської філії НПП "Голосіївський", попереднього функціонального зонування належить до 111 кварталу.
Позиція Верховного Суду
22. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно частково задовольнити з таких підстав.
23. Відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
У частині 1 статті 328 цього Кодексу передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України.).
За змістом частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
24. Неправомірність передачі у власність спірної земельної ділянки ОСОБА_3 встановлена рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 15.05.2013 у справі № 367/569/13-ц, яке набрало законної сили, тобто є доведеною.
Приймаючи зазначене рішення, Ірпінський міський суд виходив з того, що на момент прийняття селищною радою рішення № 1916/25-5 межі смт Коцюбинське у передбаченому законом порядку не було визначено та встановлена, тобто Коцюбинська селищна рада прийняла спірне рішення з порушенням вимог пункту 12 Перехідних положень ЗК України, оскільки розпорядилася земельною ділянкою, розташованою за межами смт Коцюбинське.
При цьому у колегії суддів у цій справі немає повноважень надавати оцінку належності та допустимості доказів, оцінивши які, суд прийняв зазначене судове рішення, тому твердження скаржника, що рішення у цивільній справі прийнято без урахування іншого рішення в адміністративній справі, яким встановлено протилежне, є неналежними.
25. За змістом статей 317, 319, 321 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
26. Прокурор, звертаючись із позовом у цій справі в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, обґрунтовує порушення інтересів держави незаконним вибуттям земельної ділянки, що належить до земель природоохоронного призначення, без згоди Кабінету Міністрів України та передачею цієї ділянки у приватну власність.
У статті 13 ЗК України передбачено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
За змістом частини 8 статті 122 ЗК України Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу.
27. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.
Перший протокол ратифікований Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і з огляду на положення частини 1 статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення від 23.09.1982 у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", рішення від 21.02.1986 у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства") положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.
Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
У Конституції України (статті 13, 14) передбачено, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За змістом статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.
Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).
Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.
28. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі рекреаційного призначення, землі лісогосподарського призначення (стаття 19 ЗК України).