ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 911/3738/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Багай Н.О., Дроботової Т.Б.
секретар судового засідання - Савінкова Ю. Б.
за участю представників:
прокурора - Баклан Н.Ю.,
позивача - не з`явився,
відповідача - Захарчук І.А. (адвокат), Крайнік Д.В. (керівник)
третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Забур`янов В.В.,
третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2019
та рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2018 (суддя Христенко О.О.)
за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1. Міністерство екології та природних ресурсів України,
2. Національний природний парк "Голосіївський"
про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст та підстави позовних вимог.
1.1. Перший заступник прокурора Київської області (прокурор, позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест" (відповідач) про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
1.2. В обґрунтування позовних вимог, прокурор посилається на те, що спірне майно - земельна ділянка, площею 0,15 га, кадастровий номер 3210946200:01:040:0109, розташована за адресою: Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Молодіжна, 18 вибула із володіння держави поза її волею, що встановлено рішенням суду у справі № 367/2236/13, а відтак набуття відповідачем на підставі акту прийому-передачі № 1 від 30.12.2015 нерухомого майна, як внеску до статутного капіталу ТОВ "Грінінвест", у власність спірної земельної ділянки здійснено з порушенням норм чинного законодавства, у зв`язку з чим прокурор, в порядку статті 388 Цивільного кодексу України, просить суд витребувати з незаконного володіння ТОВ "Грінінвест" на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку, площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:040:0109, що розташована по вул. Молодіжній, 18 в смт Коцюбинське Київської області.
2. Короткий зміст рішень господарських судів попередніх інстанцій.
2.1. Рішенням Господарського суду Київської області (суддя Христенко О.О.) від 05.03.2018 у справі № 911/3738/17 позовні вимоги Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України задоволено повністю.
Витребувано з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест" (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Покровська, 1-Є, код ЄДРПОУ 40208868) на користь держави в особі Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:040:0109), вартістю 93 711 грн.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест" (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Покровська, 1-Є, код ЄДРПОУ 40208868) на користь прокуратури Київської області (р/р, 352016008015641, МФО 820172, Державне казначейство України, м. Київ, код ЄДРПОУ 02909996) 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
2.2. Рішення суду мотивоване тим, що беручи до уваги, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника (держави) не з його волі, суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, для задоволення позовної вимоги прокурора про витребування у ТОВ "Грінінвест" земельної ділянки площею 0,15га з кадастровим номером 3210946200:01:040:0109 та передачі її у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2019 (колегія суддів Разіна Т.І., Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.) апеляційну скаргу ТОВ "Грінінвест" на рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2018 у справі № 911/3738/17 залишено без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
2.4. При цьому апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції в повному обсязі, наголосивши, що факт неправомірності вибуття з державної власності земельної ділянки площею 0,15га з кадастровим номером 3210946200:01:040:0109, яка розташована по вул. Молодіжній, 18 в смт Коцюбинське Київської області, встановлено судом та є доведеним.
На даний час спірна земельна ділянка розташована в межах земель природно-заповідного фонду, а саме - Національного природного парку "Голосіївський", посилання скаржника на належність земельної ділянки до смт Коцюбинське відповідно до містобудівної документації та на те, що належним розпорядником спірної земельної ділянки є Коцюбинська селищна рада є необґрунтованим, оскільки відповідно до Закону України "Про основи містобудування" та чинного законодавства України не передбачено зміну цільового призначення земельних ділянок, їх вилучення у власників та землекористувачів на підставі будь-якої містобудівної документації.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи.
3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Київської області від 05.03.2018 та Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2019 у справі №911/3738/17, ТОВ "Грінінвест", було подано касаційну скаргу в якій воно просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2018 та Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2019 у справі та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
3.2. Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що, на думку скаржника, суди не обґрунтували неправомірність передачі спірної земельної ділянки, не врахували, що рішення Ірпінського міського суду Київської області не стосувалось правової оцінки обставин набуття права власності.
3.3.Також скаржник наголошує, що справа в суді першої інстанції розглядалась без його участі, оскільки ним не отримувались відповідні судові повістки з підстав неналежного виконання працівниками ПАТ "Укрпошта" своїх обов`язків.
3.4. Додатково скаржник зазначає, що витребування земельної ділянки здійснюється на підставі статті 388 Цивільного кодексу України, яка не може бути застосована у даній ситуації з огляду на добросовісність набувача.
3.5. При цьому ТОВ "Грінінвест" звертає увагу на порушення норм ст.ст. 261, 267 Цивільного кодексу України щодо неправильного застосування положень про строки позовної давності.
3.6. Першим заступником прокурора Київської області було подано відзив на касаційну скаргу в якому він просить відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2018 та Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2019 у справі №911/3738/17 залишити без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість прийнятих рішень при повному дослідженні обставин справи.
3.7. Також Міністерством екології та природних ресурсів було подано пояснення, в яких воно також просить відмовити в задоволенні вимог касаційної скарги та залишити оскаржувані рішення у справі без змін.
4. Розгляд справи Верховним Судом.
4.1. Ухвалою Касаційного господарського суду від 14.06.2019 було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Грінінвест" та призначено розгляд справи у судовому засіданні.
4.2. Ухвалою Касаційного господарського суду від 18.07.2019 провадження за касаційною скаргою ТОВ "Грінінвест" зупинено до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах в іншій справі № 587/430/16-ц.
4.3. Ухвалою Касаційного господарського суду від 10.10.2019 провадження у справі №911/3738/17 було поновлено у зв`язку з офіційним оприлюдненням 30.09.2019 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.
4.4. Ухвалою Касаційного господарського суду від 05.11.2019 провадження у справі № 911/3148/17 за касаційною скаргою ТОВ "Грінінвест" зупинено до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах в іншій справі № 914/3224/16.
4.5. Ухвалою Касаційного господарського суду від 15.01.2020 провадження у справі № 911/3148/17 поновлено у зв`язку з офіційним оприлюдненням 18.12.2019 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.
4.6. Крім того, у судових засіданнях ухвалами від 31.10.2019, 30.01.2020 робились перерви.
4.7. Також до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 18.07.2019 надійшло клопотання про передачу справи на Велику Палату у зв`язку із необхідністю відступу від позицій Великої Палати Верховного Суду, вирішення кого було відкладено з огляду на неможливість з`ясування питання необхідності такого відступу на цьому етапі справи.
В подальшому, під час розгляду справи, колегія суддів не знайшла правових підстав для задоволення зазначеного клопотання з огляду на відсутність необхідності відступу від правових позицій Великої Палати Верховного Суду.
4.8. Зважаючи на вищевикладене, з огляду на неодноразове зупинення провадження у справі до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах, складність справи, а також необхідність опрацювання значної кількості правових позицій для прийняття законного та обґрунтованого рішення справа розглядається Верховним Судом у розумний строк.
5. Обставини встановлені судами.
5.1. Рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області 25 сесії п`ятого скликання "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 від 24.12.2008 № 1931/25-5 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 ; передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0,15 га громадянину Яценку В.О. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 .
5.2. На підставі зазначеного рішення ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯЖ № 922233 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:040:0109, площею 0,15 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
5.3. На підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20.10.2009 земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:040:0109, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 придбав ОСОБА_3, про що на Державному акті на право власності на земельну ділянку, зроблено відмітку про перехід права власності на спірну земельну ділянку до ОСОБА_3
5.4. В подальшому, 30.12.2015, ОСОБА_3 за Актом № 1 прийому-передачі нерухомого майна, як внеску до статутного капіталу ТОВ "Грінінвсет", передано, в тому числі, спірну земельну ділянку до статутного капіталу товариства шляхом передачі оригіналу Державного акту на право власності на земельну ділянку, про що 27.09.2016 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості за № 16681288 про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210946200:01:040:0109 за ТОВ "Грінінвест".
5.5. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 05.08.2013 у справі № 367/2236/13 позов прокурора м. Ірпеня Київської області в інтересах держави до Коцюбинської селищної ради Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_3, за участю третьої особи - комунального підприємства "Святошинське лісопаркове господарство", про визнання недійсними рішення, державного акту на право власності на землю, визнання права власності на земельну ділянку задоволено частково, зокрема: визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради Київської області від 24.12.2008 № 1931/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1; визнано недійсним державний акт серії ЯЖ № 922233 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:040:0109.
5.6 У позовній заяві прокурор зазначає, що на даний час спірна земельна ділянка розташована в межах земель природно-заповідного фонду, а саме - національного природного парку "Голосіївський".
5.7. Указом Президента України від 01.05.2014 № 446/2014 "Про зміну меж національного природного парку "Голосіївський" змінено межі національного природного парку "Голосіївський" шляхом розширення його території на 6462,62 гектара за рахунок земель Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд", що включаються до складу національного природного парку "Голосіївський" без вилучення у землекористувача.
5.8. Листом комунального підприємства "Святошинське лісопаркове господарства" від 14.07.2014 № 472, повідомлено, що земельні ділянки (501 шт.), які незаконно надані у власність громадянам рішеннями Коцюбинської селищної ради розміщені в частині кварталів 100, 101, 110, 111, 113, 116, 117 Київського лісництва та кварталів 18, 27, 51 Святошинського лісництва Святошинського лісопаркового господарства. Зазначені земельні ділянки увійшли до території національного природного парку "Голосіївський", який було розширено на підставі Указу Президента України № 446/2014 від 01.05.2014.
5.9. Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства в Київській області від 19.07.2016 № А124/180, засвідчену копію якого також містять матеріали справи, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3210946200:01:040:0109, відповідно до картосхеми, території перспективної для створення Святошинсько-Біличанської філії НПП "Голосіївський" попереднього функціонального зонування попадає в 18 квартал.
6. Позиція Верховного Суду.
6.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
6.2. Відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
У частині 1 статті 328 цього Кодексу передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України.).
За змістом частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
6.3. Неправомірність передачі у власність спірної земельної ділянки встановлена рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 05.08.2013 у справі № 367/2236/13, яке набрало законної сили, тобто є доведеною.
Приймаючи зазначене рішення, Ірпінський міський суд виходив з того, що на момент прийняття Коцюбинською селищною радою Київської області рішення від 24.12.2008 № 1931/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1, межі смт Коцюбинське у передбаченому законом порядку не були визначені та встановлені. Коцюбинська селищна рада приймаючи спірне рішення не надала належної оцінки обставинам місця розташування спірної земельної ділянки в межах чи за межами селища, й відповідності прийнятого рішення до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України.
При цьому у колегії суддів у цій справі немає повноважень надавати оцінку належності та допустимості доказів, оцінивши які, суд прийняв зазначене судове рішення, тому твердження скаржника, що рішення у цивільній справі прийнято без урахування іншого рішення в адміністративній справі, яким встановлено протилежне, є неналежними.
6.4. За змістом статей 317, 319, 321 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
6.5. Прокурор, звертаючись із позовом у цій справі в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, обґрунтовує порушення інтересів держави незаконним вибуттям земельної ділянки, що належить до земель природоохоронного призначення, без згоди Кабінету Міністрів України та передачею цієї ділянки у приватну власність.
У статті 13 ЗК України передбачено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
За змістом частини 8 статті 122 ЗК України Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу.
6.6. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
6.7. Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.
6.8. Перший протокол ратифікований Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і з огляду на положення частини 1 статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.
6.9. Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення від 23.09.1982 у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", рішення від 21.02.1986 у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства") положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.
6.10. Також в усталеній практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
6.11. Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.
Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
6.12. У Конституції України (статті 13, 14) передбачено, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
6.13. За змістом статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.
6.14. Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).
Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.
6.15. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі рекреаційного призначення, землі лісогосподарського призначення (стаття 19 ЗК України).
До земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 55 ЗК України).
6.16. До земель комунальної власності, які не можна передавати у приватну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених ЗК України (пункт "г" частини 3 статті 83 цього Кодексу).