Постанова
Іменем України
22 січня 2020 року
місто Київ
справа № 399/590/17
провадження № 61-2688св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Верес",
третя особа - відділ Держгеокадастру у Онуфріївському районі Кіровоградської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 07 вересня 2017 року у складі судді Лях М. М. та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 07 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Кіселика С. А., Авраменко Т. М., Черненко В. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у серпні 2017 року звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Верес" (далі - ТОВ "Верес") про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та витребування земельної ділянки.
Позивач обгрунтовував заявлені вимоги тим, що він є власником земельної ділянки, загальною площею 5, 03 га, кадастровий номер 3524681300:02:000:0290, яка розташована на території Деріївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно із договором оренди землі від 09 вересня 2011 року, зареєстрованим у відділі Держкомзему у Онуфріївському районі Кіровоградської області 01 грудня 2011 року, земельна ділянка передана позивачем в оренду ТОВ "Верес".
Зазначив, що відповідно до пункту 3.1 договору оренди землі строк його дії встановлюється тривалістю у 10 років з дня державної реєстрації, тобто до 01 грудня 2021 року. Пунктом 11.4 договору передбачено право кожної сторони розірвати його в односторонньому порядку. Умовою розірвання договору в односторонньому порядку є письмове повідомлення орендаря про припинення дії договору оренди. Відповідно до пункту 6.2 договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
Підставою звернення до суду з позовом стало невизнання відповідачем права позивача на розірвання договору оренди в односторонньому порядку.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити. ТОВ "Верес" зазначило, що умовами договору передбачено розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку лише з ініціативи орендаря. Вважало, що така умова договору направлена на захист прав орендаря від незаконних дій орендодавця.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 07 вересня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 07 листопада 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовувалося тим, що у пункті 11.4 сторони передбачили, що умовою розірвання договору в односторонньому порядку є письмове повідомлення орендаря про припинення дії договору оренди. Суд першої інстанції дійшов висновку, що у зазначеному пункті передбачена можливість його розірвання в односторонньому порядку за письмовим повідомленням орендаря, тобто за ініціативою орендаря, а не за ініціативою одної зі сторін, враховуючи, що вимога про тлумачення змісту договору або окремої його частини позивачем не заявлялася.
Суд першої інстанції зазначив, що договір оренди був прийнятий сторонами до виконання і фактично виконувався протягом тривалого часу, продовжує діяти і під час розгляду справи судом, оскільки строк його дії не закінчився, сторонами умови договору не оспорювалися, у тому числі в частині суттєвих умов договору про розірвання договору, позовні вимоги про визнання договору оренди чи окремих його положень недійсними, тлумачення його змісту не заявлялися, між сторонами письмові угоди щодо його розірвання чи припинення не укладалися, зміни до умов договору не вносилися.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у березні 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 07 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 07 листопада 2017 року, постановити нове рішення про задоволення позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дали помилкове тлумачення пункту 11.4 договору оренди землі, оскільки цим пунктом передбачено розірвання договору оренди землі за ініціативою орендодавця, а не орендаря.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. Відомості про рух справи у судах касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 27 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що спірна земельна ділянка належить ОСОБА_1 на підставі державного акта на право приватної власності на землю, серії КР № 005381.
09 вересня 2011 року ОСОБА_1 як орендодавець і ТОВ "Верес" як орендар уклали договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_1, площею 5, 03 га, яка знаходиться на території Деріївської сільської ради Онуфріївського району та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років. Договір оренди зареєстрований у встановленому законом порядку 01 грудня 2011 року.
У пункті 11. 3 договору оренди сторони досягли згоди про те, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною зобов`язань, передбачених договором, та унаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до пункту 11.4 спірного договору оренди землі сторони передбачили умову про те, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається. Умовою розірвання договору в односторонньому порядку є письмове повідомлення орендаря про припинення дії договору оренди.
ОСОБА_1 15 жовтня 2015 року письмово звертався до ТОВ "Верес" з повідомленням про припинення дії договору оренди та вимогою про повернення земельної ділянки.
ТОВ "Верес" у задоволені заяви, надісланої позивачем, щодо припинення дії договору оренди відмовило та роз`яснило, що відсутні підстави для припинення його дії.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про оренду землі"
(в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 31 Закону України
"Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.