ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Бакуліної С. В., Кібенко О. Р., Пророка В. В., Уркевича В. Ю.
4 лютого 2020 року
м. Київ
у справі № П/9901/871/18
провадження № 11-617заі19
за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), третя особа на стороні відповідача - Вища ради правосуддя (далі - ВРП), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, як суду першої інстанції, із позовом, в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 6 вересня 2018 року №1480/ко-18 (далі - рішення ВККС); зобов'язати ВККС повторно призначити їй інтерв'ю з психологом та провести співбесіду відповідно до вимог законодавства України.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 20 травня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1. відмовив.
ОСОБА_1 не погодилась із рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 травня 2019 року і подала до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.
За наслідками розгляду цієї справи Велика Палата Верховного Суду постановою від 4 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1. залишила без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 травня 2019 року - без змін.
Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.
Ми вважаємо, що Велика Палата Верховного Суду, прийнявши за результатами розгляду апеляційної скарги позивача постанову в судовому засіданні 4 лютого 2020 року, залишила поза увагою існування обставин, які перешкоджали справедливому судовому розгляду з огляду на об'єктивну неможливість забезпечення ВККС ефективним засобом юридичного захисту станом на цей час.
Правовий статус ВККС визначений Законом України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до статті 92 якого Комісія є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.
ВККС є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс та рахунки в органах Державної казначейської служби України.
7 листопада 2019 року набрав чинності Закон України від 16 жовтня 2019 року № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування».
Пунктами 2 та 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону визначено, що з дня набрання ним чинності повноваження членів ВККС припиняються, а керівник секретаріату ВККС призначається за результатами конкурсу з урахуванням вимог закону.
ВККС протягом двох місяців з дня формування її нового складу завершує процедуру добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеного рішенням Комісії від 3 квітня 2017 року № 28/зп-17. Інші процедури, які були розпочаті ВККС відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до набрання чинності цим Законом, продовжуються новим складом ВККС, утвореної відповідно до цього Закону.
Вища рада правосуддя протягом 90 днів з дня набрання чинності цим Законом, зокрема, формує за результатами конкурсу склад ВККС відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Таким чином, станом на час перегляду Великою Палатою Верховного Суду цієї справи та ухвалення у ній постанови від 4 лютого 2020 року відповідач у справі - ВККС фактично перебував у стані перетворення, тобто повноваження попереднього складу членів цього колегіального органу, зокрема і голови, яким оформлено довіреність на представництво інтересів Комісії в цій справі, вже були припинені на підставі зазначених норм Закону, водночас новий склад ВККС ще не був утворений у визначеному законодавством порядку.
Фактичне неіснування складу ВККС є обставиною, що об'єктивно унеможливлює реалізацію цим органом своїх прав та виконання обов'язків, обумовлених його правовим статусом як державного колегіального органу суддівського врядування, тобто свідчить про тимчасову неповноважність Комісії в цей період.
Дійсно, із набранням чинності згаданим вище Законом правовий статус ВККС як юридичної особи не змінився, однак предметом спору в цій справі є рішення Комісії, ухвалене на виконання повноважень цього орг