У Х В А Л А
06 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 921/730/13-г/3
Провадження № 12-6гс20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Кібенко О. Р.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 921/730/13-г/3
за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (яке в подальшому змінило назву на Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", далі - АТ "Укрексімбанк")
до відповідачів:
1) Приватного підприємства "Продекспорт" (далі - ПП "Продекспорт"),
2) Закритого акціонерного товариства "Агропродукт" (далі - ЗАТ "Агропродукт"),
про стягнення 192 813 190,76 грн
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2019 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2013 року АТ "Укрексімбанк" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ПП "Продекспорт" та ЗАТ "Агропродукт" про солідарне стягнення з останніх заборгованості за кредитними договорами та договорами поруки, укладеними протягом 2005-2009 років, який задоволений рішенням Господарського суду Тернопільської області від 31 жовтня 2013 року.
У липні 2019 року ОСОБА_1 як особа, яка не брала участі у цій справі, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати вищевказане рішення місцевого господарського суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вважав, що рішення суду першої інстанції від 31 жовтня 2013 року впливає на його права та обовʼязки як заставодавця (майнового поручителя) ПП "Продекспорт" за договором застави від 24 листопада 2009 року.
Західний апеляційний господарський суд ухвалами від 12 та від 16 серпня 2019 року поновив ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження, відкрив апеляційне провадження за його апеляційною скаргою та призначив справу до розгляду.
У подальшому ухвалою від 28 жовтня 2019 року Західний апеляційний господарський суд на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) закрив апеляційне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою ОСОБА_1 на тій підставі, що місцевий господарський суд у цій справі вирішував спір за позовом АТ "Укрексімбанк" до ПП "Продекспорт" як позичальника та ЗАТ "Агропродукт" як поручителя за укладеними між ними договорами та не вирішував питання про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 як заставодавця (майнового поручителя) за договором застави від 24 листопада 2009 року.
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції від 28 жовтня 2019 року та передати справу до апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 16 грудня 2019 року відкрив касаційне провадження, а ухвалою від 15 січня 2020 року на підставі частини третьої статті 302 ГПК України передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 752/21064/15-ц.
При цьому Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду послався на те, що у справі № 752/21064/15-ц, в якій предметом спору було стягнення заборгованості за кредитним договором, рішенням суду першої інстанції від 12 травня 2016 року задоволено позов та стягнуто з позичальника на користь кредитора заборгованість за кредитним договором. У березні 2019 року особа, яка не була учасником справи (іпотекодавець/майновий поручитель), подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що рішенням суду вирішено питання про її права та обов`язки. Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 березня 2019 року відмовлено у прийнятті цієї апеляційної скарги з тих підстав, що суд першої інстанції не вирішував питання про права й обов`язки іпотекодавця (скаржника). Здійснюючи касаційний перегляд, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду постановою від 16 жовтня 2019 року скасував ухвалу суду апеляційної інстанції від 22 березня 2019 року з таких підстав. З огляду на частину першу статті 33 Закону України "Про іпотеку" невиконання боржником (позичальником) рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором надає кредитору право звернутися з вимогою до іпотекодавця про звернення стягнення на предмет іпотеки і в разі неоскарження рішення суду у справі про стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором іпотекодавець буде позбавлений можливості оспорити суму заборгованості, у рахунок якої буде звертатися стягнення на предмет іпотеки, оскільки така сума встановлена преюдиційним судовим рішенням. При цьому слід зазначити, що апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції здійснювався відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року. Такий же висновок міститься у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 1519/2-4141/11, від 28 серпня 2019 року у справі № 466/104/14-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 756/409/17-ц та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі № 973/62/18. Однак апеляційний перегляд рішень судів першої інстанції у цих справах здійснювався відповідно до норм процесуальних кодексів у редакціях, чинних до 15 грудня 2017 року, які не містили положень, зазначених у частині пʼятій статті 82 ЦПК України (частині пʼятій статті 75 ГПК України) в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року.
Натомість, як зазначив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, відповідно до норм ГПК України (ЦПК України) в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, у разі апеляційного оскарження обов`язковому застосуванню підлягають норми частини пʼятої статті 75 ГПК України (частини пʼятої статті 82 ЦПК України), незважаючи на прийняття рішень судів першої інстанції під час дії вказаних процесуальних кодексів у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року. На час подання у липні 2019 року ОСОБА_1 апеляційної скарги у справі № 921/730/13-г/3 (вчинення окремої процесуальної дії) діяв ГПК України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, а тому з урахуванням частини третьої статті 3 цього Кодексу її розгляд здійснювався відповідно до норм процесуального законодавства, чинних на той час.