ОКРЕМА ДУМКА
Суддів Великої Палати Верховного Суду Лященко Н. П., Гриціва М. І., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М.
на постанову від 22 січня 2020 року
у справі № 910/1809/18
провадження № 12-148гс19
Відповідно до частини третьої статті 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) викладаємо окрему думку.
У лютому 2018 року Перший заступник прокурора Київської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Київської обласної державної адміністрації (далі - Київська ОДА), Макарівської районної державної адміністрації (далі - Макарівська ОДА), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» (далі - ПАТ «Дельта банк»), Національного банку України (далі - НБУ), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне підприємство «Макарівське лісове господарство» (далі - ДП «Макарівський лісгосп»), про:
- визнання недійсними розпоряджень Київської ОДА від 26 вересня 2007 року № 879‑894, 897-906, від 28 вересня 2007 року № 912, від 12 жовтня 2007 року № 1033‑1034, 1036-1039, 1041-1045, 1049, 1051-1052, 1056, 1058-1060 та від 24 жовтня 2007 року № 1102 «Про припинення права постійного користування та зміну цільового призначення земельної ділянки» (далі - розпорядження Київської ОДА);
- визнання недійсними розпоряджень Макарівської РДА від 25 жовтня 2007 року № 4159-4160, від 9 листопада 2007 року № 4291, № 4292-4294 «Про відведення земельних ділянок у власність громадянам України в межах Колонщинської сільської ради»; від 12 лютого 2008 року № 648, 650, 656-657, 654-655 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється з ведення особистого селянського господарства на будівництво та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд громадянам України на території Колонщинської сільської ради Макарівського району Київської області» (далі - розпорядження Макарівської РДА);
- визнання недійсними договорів іпотеки, укладених між ПАТ «Дельта банк» та НБУ від 18 січня 2011 року № 80 та від 24 січня 2011 року № 312;
- витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ПАТ «Дельта банк» земельних ділянок з наведеними кадастровими номерами загальною площею 35,9347 га, розташованих на території Колонщинської сільської ради Макарівського району Київської області, загальна ринкова вартість яких складає 1 148 837,75 грн.
На обґрунтування заявлених вимог Прокурор зазначив про те, що оскаржувані розпорядження Київської ОДА прийнято з порушенням положень статей 6, 14, 19 Конституції України, статей 20, 21, 57, 116, 118, 122, 149, 207 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 27, 31, 57 Лісового кодексу України, статей 3, 21, 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», оскільки ліси площею понад 1 га має право вилучати лише Кабінет Міністрів України; повноваженнями щодо вилучення таких ділянок обласні державні адміністрації чинним законодавством не наділені; розпорядження Макарівської РДА суперечать статтям 19 Конституції України, статті 20 ЗК України, що є підставою для визнання їх недійсними відповідно до статей 21, 152, 155 ЗК України, статей 16, 21, 393 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 квітня 2018 року провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсними розпоряджень Київської ОДА та Макарівської РДА закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК, оскільки спір у цій частині є публічно-правовим та має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28 лютого 2019 року ухвалу суду першої інстанції скасовано з підстав порушення судом норм процесуального права під час проведення підготовчого засідання, а матеріали оскарження повернув до цього ж суду для продовження розгляду.
НБУ подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 22 лютого 2019 року і залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 11 квітня 2018 року.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що висновок суду апеляційної інстанції про порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час проведення підготовчого засідання є помилковим. Спір у частині позовних вимог про визнання недійсними розпоряджень Макарівської РДА, які стосуються прав і обов'язків фізичних осіб, підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року касаційну скаргу НБУ задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 28 лютого 2019 року скасовано в частині позовних вимог про визнання недійсними розпоряджень Макарівської РДА. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 11 квітня 2018 року в цій частині змінено шляхом викладення її мотивувальної частини в редакції цієї постанови. В іншій частині постанову апеляційного суду змінено шляхом викладення її мотивувальної частини в редакції цієї постанови Великої Палати Верховного Суду.
Постанову суду касаційної інстанції мотивовано тим, що вимога про визнання недійсним рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин (у цьому випадку - розпоряджень Макарівської РДА), ухваленого на користь фізичної особи, в якої з цього рішення виникли відповідні права та обов`язки, безпосередньо стосується прав та обов`язків цієї особи, тому відповідний спір має розглядатися судом за правилами ЦПК України.
Натомість в частині позовних вимог про визнання недійсними розпоряджень Київської ОДА, які стосуються припинення права постійного користування та зміну цільового призначення земельної ділянки, у суду апеляційної інстанції були підстави для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення матеріалів оскарження для продовження розгляду, однак з інших мотивів, ніж наведені апеляційним судом. Зазначені рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин безпосередньо не стосуються фізичних осіб, а тому за суб'єктним складом позовні вимоги підлягають вирішенню за правилами господарського судочинства.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для цього не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, в яких на підставі цих рішень виникли права, що були надалі відчужені.
Оскільки вимога про визнання недійсними розпоряджень Макарівської РДА не є ефективним способом захисту позивача у цій справі, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння земельною ділянкою, то така вимога не є нерозривно пов'язаною з вимогою про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння. Тому такі вимоги не повинні розглядатися судом господарської юрисдикції в межах одного провадження. При цьому позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначених розпоряджень, без заявлення вимоги про визнання їх недійсними, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не тягнуть правових наслідків, на які вони спрямовані.
Із такими висновками більшості суддів Великої Палати Верховного Суду повністю погодитись не можемо та висловлюємо окрему думку з огляду на таке.
Прокурор зазначав, що оскаржувані розпорядження Київської ОДА та Макарівської РДА, на підставі яких спірні земельні ділянки, які перебували в постійному користування ДП «Макарівський лісгосп», вибули з володіння держави та передані у власність громадян, прийнято з порушенням вимог земельного законодавства. Наразі земельні ділянки перебувають у власності ПАТ «Дельта банк», в якому запроваджено тимчасову адміністрацію, та передані під заставу НБУ на підставі договорів іпотеки.
Погоджуємося із висновками більшості суддів Великої Палати Верховного Суду про те, що вимога про скасування рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, ухваленого на користь фізичних осіб, в яких з цього рішення виникли відповідні права та обов`язки, безпосередньо стосується прав та обов`язків цих осіб, тому відповідний спір має розглядатися судом за правилами ЦПК України.
Водночас категорично не погоджуємося з висновками про розгляд решти вимог (про визнання недійсними розпоряджень Київської ОДА та витребування земельних ділянок на користь держави) в порядку господарського судочинства, окремо від вимоги про визнання недійсними розпоряджень про передачу цих земельних ділянок у власність фізичних осіб, які у подальшому здійснили їх відчуження.
Відповідно до частин другої та третьої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають