УХВАЛА
06 лютого 2020 року
м. Київ
провадження № 13-8 зк20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Яновської О.Г.,
суддів: Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Власова Ю.Л., Гриціва М.І., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Єленіної Ж.М., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Пророка В.В., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю.
розглянула клопотання ОСОБА_1 про передачу кримінального провадження до Великої Палати Верховного Суду для перегляду вироку Придніпровського районного суду міста Черкаси від 04 грудня 2018 року, ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 18 березня 2019 року та постанови Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 12 грудня 2019 року та
в с т а н о в и л а:
Вироком Придніпровського районного суду міста Черкаси від 04 грудня 2018 року ОСОБА_1. визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України) та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500 грн, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі пункту "в" статті 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" засуджену звільнено від призначеного покарання.
Судом ухвалено стягнути з ОСОБА_1. завдану матеріальну та моральну шкоду на користь потерпілої ОСОБА_2. - 25 000 грн, потерпілого ОСОБА_3 - 22 169 грн та 25 000 грн, а всього 47 169 грн.
Стягнуто на користь КЗ "Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги" Черкаської міської ради витрати на лікування потерпілих у сумі 9950,77 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 18 березня 2019 року апеляційну скаргу засудженої залишено без задоволення, а вирок Придніпровського районного суду міста Черкаси від 04 грудня 2018 року щодо ОСОБА_1. - без зміни.
Постановою Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 12 грудня 2019 року касаційну скаргу засудженої залишено без задоволення, вирок та ухвалу суду щодо ОСОБА_1. - без зміни.
Не погоджуючись із ухваленими в кримінальному провадженні щодо неї судовими рішеннями судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій, засуджена направила на адресу Великої Палати Верховного Суду клопотання, в якому порушує питання про перегляд усіх згаданих рішень, їх скасування та направлення справи на новий судовий розгляд з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
На обґрунтування своїх вимог посилається на частину 1 статті 434-2 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), стверджує, що судом неправильно встановлено фактичні обставини справи в кримінальному провадженні, скаржиться на неповноту судового розгляду, заперечує доведеність своєї винуватості у вчиненні злочину, не погоджується з рішеннями судів в частині задоволення цивільних позовів прокурора та потерпілих і з сумою стягненого відшкодування. Обґрунтовуючи клопотання, заявниця наводить висновки Верховного Суду у справах №755/18006/15-ц, №723/21177/16-ц, №697/2768/16-ц, вважає, що вирок суду щодо неї є упередженим.
Перевіривши порядок подання клопотання, його відповідність вимогам процесуального закону, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для відкриття провадження з таких міркувань.
Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України особі забезпечено право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Вказаний підхід законодавця до регламентації права на оскарження судових рішень узгоджується з основними положеннями практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (пункт 230 рішення ЄСПЛ від 17 січня 2012 року у справі "Станєв проти Болгарії" (Stanev v. Bulgaria), заява № 36760/06).