ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2020 року
м. Київ
Справа № 9901/433/19
Провадження № 11-1205заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року (судді Єресько Л. О., Дашутін І. В., Жук А. В., Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) про визнання дій протиправним та скасування рішення, і
ВСТАНОВИЛА:
1. 09 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовною заявою до ВРП, у якій просив визнати неправомірним і скасувати рішення Ради від 01 серпня 2019 року № 2006/0/15-19 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду Чернігівської області на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України" (далі - Спірне рішення).
2. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 23 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовив.
Цей суд дійшов висновку, що ВРП діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII), з дотриманням принципів пропорційності та законності.
3. ОСОБА_1 не погодився із таким судовим рішенням і оскаржив його до Великої Палати Верховного Суду. Вважає його незаконним і необґрунтованим, таким, що ухвалене за наслідками неповного зʼясування всіх обставин справи, що мають значення для справи, і з порушеннями вимог процесуального закону, що потягло неправильне вирішення питання. Просить скасувати рішення суду першої інстанції як незаконне й ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.
Указує, що звільнення судді неможливе за наслідками примусового оцінювання, яке проведене під загрозою звільнення.
Переконує, що ані Конституцією України, ані іншими законами не визначений порядок ухвалення рішення про звільнення судді за результатами оцінювання, а тому ВРП у такому випадку не відповідає вимогам основоположного принципу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) "суд, установлений законом". А відтак рішення, прийняті Радою за таких умов, не відповідають вимогам закону та прийняті з порушенням визначених пунктом 1 статті 6 Конвенції основоположних прав.
Далі наводить аргументи незгоди з рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) від 26 квітня 2018 року № 562/ко-18, яким Комісія своїм рішенням не допустила позивача до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, визнала таким, що не відповідає займаній посаді за критерієм професійної компетентності, і рекомендувала ВРП розглянути питання про звільнення його з посади судді Апеляційного суду Чернігівської області, та яке стало підставою для прийняття ВРП Спірного рішення.
4. Рада у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим з огляду на встановлення ним усіх обставин справи та дослідження доказів.
ВРП наголошує, що Основним Законом безпосередньо передбачено такі підстави для звільнення судді із займаної посади, як виявлення за результатами оцінювання його невідповідності цій посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання. З огляду на законодавче регулювання й обставини справи ВРП правомірно, в межах повноважень прийняла Спірне рішення про звільнення позивача з посади судді.
Зазначає і про відсутність визначених статтею 57 Закону № 1798-VIII обовʼязкових підстав для визнання протиправним та скасування Спірного рішення.
5. Велика Палата Верховного Суду дослідила матеріали справи, зважила на письмові звернення до суду, що стосуються суті спору, і дійшла висновку про таке.
Суд установив, що Верховна Рада України Постановою від 04 червня 2009 року № 1455-VI "Про обрання суддів" обрала ОСОБА_1 суддею Апеляційного суду Чернігівської області безстроково.
ВККС рішенням від 26 квітня 2018 року № 562/ко-18:
1) визначила, що суддя Апеляційного суду Чернігівської області ОСОБА_1 не склав іспиту для суддів місцевих та апеляційних судів, призначеного рішенням Комісії від 29 січня 2018 року № 7/зп-18;
2) відмовила позивачу у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесід", призначеного рішенням Комісії від 20 жовтня 2018 року № 106/зп-17 за результатами іспиту суддів місцевих та апеляційних судів;
3) визнала суддю ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді;
4) вирішила рекомендувати ВРП розглянути питання про звільнення з посади судді Апеляційного суду Чернігівської області.
У мотивувальній частині рішення Комісії від 26 квітня 2018 року № 562/ко-18 встановлено, що ОСОБА_1 отримав менше 50 % від максимально можливого бала за виконання практичного завдання, а отже, не склав іспиту, тому не може бути допущеним до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди".
За наведених обставин Комісія дійшла висновку, що суддя Апеляційного суду Чернігівської області ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді за критерієм професійної компетентності.
ВККС рішенням від 27 квітня 2018 року № 595/ко-18 вирішила внести до ВРП подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду Чернігівської області.
Із рішенням ВККС від 26 квітня 2018 року № 562/ко-18 позивач не погодився та оскаржив його до адміністративного суду.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 10 липня 2018 року у справі № 9901/580/18 у задоволенні позову відмовив.
Своє рішення суд мотивував, зокрема, тим, що під час оцінювання відповідності судді займаній посаді така особа повинна підтвердити свою відповідність за всіма критеріями та показниками у тій послідовності, яку встановила Комісія. Для цілей проведення іспиту, призначеного рішенням ВККС від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17, Комісія своїм рішенням від 29 січня 2018 року № 7/зп-18 встановила як мінімально допустимий бал для іспиту загалом, так і для анонімного письмового тестування і практичного завдання, як дві необхідні умови набрання мінімально допустимого бала в межах цього іспиту. З огляду на те, що ОСОБА_1 не набрав мінімально допустимого бала за виконання практичного завдання, він вважається таким, що не підтвердив своєї професійної компетентності на етапі іспиту загалом, відповідно правових підстав для допуску його до наступного етапу немає.
За наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції Велика Палата Верховного Суду постановою від 31 жовтня 2018 року № 9901/580/18 залишила рішення суду першої інстанції без змін, погодившись із висновками останнього, що суми за анонімне тестування та практичне завдання в межах іспиту під час оцінювання на відповідність судді займаній посаді не сумуються, а особа повинна підтвердити свою відповідність окремо за усіма критеріями та показниками у тій послідовності, яку встановила Комісія.
Член ВРП Говоруха В. І. склав висновок від 23 липня 2019 року з пропозицією звільнити ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду Чернігівської області на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України.
Подання ВККС з рекомендацією про звільнення позивача з посади судді розглядалося на засіданні ВРП 01 серпня 2019 року. Згідно з витягом з протоколу засідання ВРП від 01 серпня 2019 року № 58 головуючий Говоруха В. І. поінформував, що від судді Апеляційного суду Чернігівської області ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду питання щодо його звільнення. Водночас присутній на засіданні ВРП представник позивача - адвокат Гречко Н. О. зауважила, що суддя ОСОБА_1 не заперечує проти розгляду питання про його звільнення з посади за її (представника) участю.
ВРП Спірним рішенням за результатом розгляду рекомендації ВККС звільнила ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду Чернігівської області на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України.
Вважаючи таке рішення ВРП протиправним, ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
6. Спірні відносини регулюються Основним Законом та спеціальними законами № 1798-VIII та від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII).
Відповідно до підпункту 4 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на пʼять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.
Згідно з пунктом 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на пʼять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", оцінюється колегіями ВККС в порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення його з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії ВККС.