Постанова
Іменем України
06 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 510/1657/13-к
провадження № 51- 4547 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Остапука В. І.,
суддів Кишакевича Л. Ю., Щепоткіної В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколаєнко О. О.,
прокурора Сингаївської А. О.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Шума О. О.,
потерпілої ОСОБА_3,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Шума О.О. на вирок Ренійського районного суду Одеської області від 01 липня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 28 вересня 2015 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013170300000011, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Рені Одеської області, жителя АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ренійського районного суду Одеської області від 01 липня 2014 року визнано винуватими та засуджено:
- ОСОБА_1 за п. п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі;
- ОСОБА_2 за п. п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на 10 років позбавлення волі.
Вирішено цивільний позов, питання речових доказів та процесуальних витрат.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, 28 березня 2011 року приблизно о 21.35 год, з метою вчинення умисного вбивства через особисті неприязні стосунки, ОСОБА_4, діючи за попередньою домовленістю з ОСОБА_2 та двома невстановленими досудовим розслідуванням особами, прибули до будинку АДРЕСА_3, де проживали ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та, дочекавшись останніх, нанесли ряд ударів спеціально підготовленими знаряддями у життєво-важливі органи потерпілих та таким чином умисно позбавили їх життя.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 28 вересня 2015 року вирок суду першої інстанції змінено. Перекваліфіковано дії ОСОБА_2 з п. п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 396 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. В решті вирок суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 ставить питання про скасування оскаржуваних судових рішень та закриття провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, в звʼязку з не встановленням достатніх доказів для доведення його винуватості та вичерпанням можливості їх отримати. Аналізуючи наявні у кримінальному провадженні докази вважає, що описані у вироку дії мають бути кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України. Вказує, що у вироку суду не конкретизовано які самі дії вчинив він та якими наявними у справі доказами це підтверджується. Зазначає, що під час розгляду справи не було досліджено всіх належних, достовірних та допустимих доказів, які б підтверджували його винуватість.
У касаційній скарзі захисник Шум О.О. просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд в суді першої інстанції в звʼязку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Не погоджується з оцінкою судом доказів та посилається на неповноту судового розгляду. Вважає недоведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено. Вказує про порушення вимог ст. 384 КПК України в звʼязку з не долученням до обвинувального акту письмового розʼяснення прокурора про право на розгляд даного кримінального провадження судом присяжних.
В додаткових поясненнях до касаційної скарги захисник Шум О.О. наводить також доводи щодо порушення, на його думку, права засудженого ОСОБА_1 на захист під час проведення підготовчого судового засідання. Вказує на відсутність технічного носія інформації перебігу підготовчого судового засідання та стверджує про недостовірність зазначених в журналі цього засідання даних щодо його участі в ньому.
Наводить доводи щодо неправильного застосування кримінального закону при кваліфікації дій ОСОБА_1, посилаючись на відсутність у останнього умислу на позбавлення життя потерпілих.
Під час касаційного розгляду засуджений ОСОБА_1 та захисник Шум О.О. підтримали подані касаційні скарги і просили їх задовольнити.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор та потерпіла ОСОБА_3, посилаючись на безпідставність наведених у касаційних скаргах сторони захисту доводів, вважали, що оскаржувані судові рішення слід залишити без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Судові рішення в частині засудження ОСОБА_2 та кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 396 КК України в касаційному порядку не оскаржуються.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 та його захисник, не погоджуючись із засудженням за вчинення злочину, передбаченого п. п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, оспорюють правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження, вказують на неповноту судового розгляду, наводять іншу, власну оцінку доказам, ніж ту, що дав суд першої інстанції.
Фактичні обставини кримінального провадження були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій і вони перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України, не підлягають. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження є підставами для скасування чи зміни відповідних судових рішень в апеляційному порядку, згідно зі ст. 409 КПК України.
Натомість, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України був предметом перевірки апеляційного суду і мотивовано визнаний таким, що відповідає доказам, зібраним у встановленому законом порядку, дослідженим у судовому засіданні, належно оціненим судом, і є обґрунтованим.
Апеляційний суд погодився з тим, що винуватість ОСОБА_1, незважаючи на невизнання ним своєї вини у скоєному, підтверджується доказами, дослідженими під час судового розгляду, зокрема: показаннями іншого засудженого - ОСОБА_2 про обставини описуваної у вироку події, який був свідком побиття подружжя ОСОБА_5 ОСОБА_1 і двома іншими особами та на прохання ОСОБА_1 намагався втопити речі останнього, в яких він був одягнутий на місці події; показаннями потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_3 про наявність конфліктних стосунків між ОСОБА_1 та подружжям ОСОБА_5; свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які підтвердили факт наявності між засудженим і потерпілими відносин у сфері сумісної комерційної діяльності, в результаті ведення якої, між ними виник спір, що тривалий час розглядався в судових органах. Показання потерпілих та свідків обʼєктивно узгоджуються із даними протоколу відтворення обстановки та обставин події від 01 квітня 2011 року, під час якого ОСОБА_1 в присутності понятих та захисника підтвердив факт скоєння вбивства ОСОБА_6 та ОСОБА_5 Апеляційний суд погодився також з тим, що винуватість ОСОБА_1 підтверджується зазначеними у вироку показаннями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16; показаннями свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 - працівників ДПС ВДАІ, які бачили ОСОБА_2 біля штучного каналу, коли він вискочив з автомобіля та намагався втоптати речі ОСОБА_1 у намул; показаннями свідка ОСОБА_19 Визнав обґрунтованими і правильними мотиви суду на спростування наявності алібі у ОСОБА_1
Суд дійшов висновку про належність, достовірність і допустимість доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, які містяться в: протоколах огляду місця події від 28 березня 2011 року; протоколах огляду трупів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 29 березня 2011 року; протоколах обшуків від 29 березня 2011 року; протоколі огляду транспортного засобу від 29 березня 2011 року; протоколі предʼявлення предметів для впізнання; протоколі відтворення обстановки та обставин події від 05 квітня 2011 року; протоколі огляду транспортного засобу від 07 квітня 2011 року; протоколі огляду речових доказів від 30 березня 2011 року та від 07 квітня 2011 року; копіях постанов про відмову в порушенні кримінальних справ, відмовними матеріалами, згідно з якими між подружжям ОСОБА_5 та ОСОБА_1 неодноразово, починаючи з 2009 року виникали конфлікти; отриманою на підставі постанови Апеляційного суду Одеської області від 09 червня 2011 року роздруківкою телефонних зʼєднань за період з 25 березня по 30 березня 2011 року з мобільного телефону, що належав ОСОБА_1; протоколах відтворення обставин та обстановки події від 11 серпня 2011 року та від 31 серпня 2011 року; висновках судово-медичних експертиз № 134 від 29 квітня 2011 року, № 135 від 29 квітня 2011 року, № 128 від 30 березня 2011 року, № 11/134-2011 від 30 квітня 2011 року; актах судово-медичного дослідження № 190, № 192 від 07 квітня 2011 року; висновку судово-криміналістичної експертизи № 272 від 30 травня 2011 року; висновках медико-криміналістичних експертиз № 257 від 27 травня 2011 року, № 253 від 31 травня 2011 року, № 263 від 31 травня 2011 року, № 277 від 27 травня 2011 року, № 338 від 21 червня 2011 року; висновку судової імунологічної експертизи № 504 від 22 червня 2011 року; копіях карток виїзду швидкої допомоги.
Ретельно перевіривши доводи сторони захисту про недопустимість деяких доказів, апеляційний суд обґрунтовано визнав такими, що отримані з порушеннями вимог кримінального процесуального закону - показання свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_21, протокол огляду предметів від 06 вересня 2011 року, показання свідка ОСОБА_22, показання свідка ОСОБА_23, явку з повинною ОСОБА_1
Разом з тим, апеляційний суд, дослідивши усі інші надані стороною обвинувачення докази, надавши кожному з них належну оцінку в аспекті ст. 94 КПК України на предмет належності, допустимості, достовірності та їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозвʼязку, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 поза розумним сумнівом у вчиненні злочину, передбаченого п. п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.