ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 309/2466/18
провадження № 51-2770кмо19
Обʼєднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів: Анісімова Г. М., Григорʼєвої І. В., Кравченка С. І.,
Луганського Ю. М., Огурецького В. П., Щепоткіної В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколюка Я. О.,
прокурора Кулаківського К. О.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 26 березня 2019 року в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018070050000873, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровська, жителя АДРЕСА_2, такого, що не має судимостей,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Хустського районного суду Закарпатської області від 08 листопада 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 191 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік і покладено на нього обовʼязки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК: періодично зʼявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноваженому органу з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 25 313, 52 грн.
Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він за обставин, установлених судом першої інстанції та детально наведених у вироку, обіймаючи посаду торгового агента у фізичної особи підприємця ОСОБА_3, будучи матеріально відповідальною особою, з використанням наданих йому повноважень, зловживаючи довірою клієнтів та працівників указаного субʼєкта господарювання, у період із 08 травня по 14 червня 2018 року отримав від фізичних осіб підприємців ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та КП "Янтарь" гроші за поставлені алкогольні напої на загальну суму 25 313,52 грн, яких не здав до каси ФОП ОСОБА_3, а привласнив, витративши їх на власні потреби.
Закарпатський апеляційний суд ухвалою від 26 березня 2019 року в частині призначення покарання змінив вирок місцевого суду, призначив ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 191 КК покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. У решті вирок залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не оскаржуючи фактичних обставин справи, доведеності винуватості засудженого ОСОБА_2 та юридичної кваліфікації його дій, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи наведене, прокурор указує на те, що апеляційний суд усупереч положенням ст. 420 Кримінальногопроцесуального кодексу України (далі - КПК), призначаючи ОСОБА_2 покарання у виді штрафу, яке підлягає реальному відбуванню, не звернув увагу на те, що засудженого за вироком місцевого суду було звільнено від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК, тим самим, на думку прокурора, суд апеляційної інстанції погіршив становище засудженого, постановивши при цьому судове рішення у формі ухвали, а не вироку.
Підстави розгляду кримінального провадження обʼєднаною палатою
Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду ухвалою від 25 вересня 2019 року матеріали провадження за вказаною касаційною скаргою прокурорана підставі ч. 2 ст. 434-1 КПК передала на розгляд обʼєднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.
Ухвалу мотивовано тим, що у постановах від 13 лютого 2018 року (провадження № 51-592км18), від 26 червня 2018 року (№ 51-1002км18) та від 06 листопада 2018 року (провадження № 4217км17) різні колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду дійшли висновку, що заміна покарання, до якого застосовано ст. 75 КК, покаранням, яке належить відбувати реально, становить погіршення становища засудженого, у звʼязку з чим таке рішення має бути ухвалено у формі вироку.
Однак колегія суддів Третьої судової палати вважала за необхідне відступити від указаних висновків, зазначивши, що призначення покарання у виді штрафу, який підлягає реальному виконанню, замість покарання у виді позбавлення волі навіть із подальшим вирішенням питання щодо звільнення особи від його відбування з випробуванням не можна вважати погіршенням становища засудженого, оскільки покарання у виді позбавлення волі є більш суворим, ніж штраф. Тому відповідне рішення апеляційний суд має ухвалювати у формі ухвали.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити на підставах, зазначених у цій скарзі, а ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не зʼявилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 2 вказаної статті суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Беручи до уваги те, що прокурор не оскаржував судових рішень у частині застосування закону про кримінальну відповідальність, а також у частині відповідності призначеного апеляційним судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, керуючись вимогами ст. 433 КПК, обʼєднана палата Верховного Суду не перевіряє законності й обґрунтованості судових рішень у цій частині.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Предметом розгляду обʼєднаної палати в цьому кримінальному провадженні є питання про те, яке рішення (вирок чи ухвалу) має постановити суд апеляційної інстанції в разі призначення ним покарання у виді штрафу замість призначеного судом першої інстанції покарання у виді позбавлення волі, від відбування якого обвинуваченого було звільнено з випробуванням.
Відповідно до ч. 1 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити вирок або ухвалу без зміни; змінити вирок або ухвалу; скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок; скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу; скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження; скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.