Постанова
Іменем України
12 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 752/14350/16-ц
провадження № 61-14639св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1,
субʼєкт оскарження - посадові особи Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві,
заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_3, на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 12 лютого 2019 року у складі судді Шевченко Т. М., постанову Київського апеляційного суду від 19 червня 2019 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Ігнатченко Н. В., Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ:
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_3, на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 12 лютого 2019 року, постанову Київського апеляційного суду від 19 червня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії, бездіяльність посадових осіб Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - Голосіївського РВДВС м. Київ ГТУЮ), заінтересована особа: ОСОБА_2
Скарга мотивована тим, що постановою від 23 серпня 2016 року державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Лазаревої А. І. накладено штраф у розмірі 340 грн на неї як боржника у виконавчому провадженні ВП №514116182 з примусового виконання виконавчого листа 2-20/12, виданого 08 червня 2016 року Голосіївським районним судом м. Києва, про зобовʼязання ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкод у здійсненні права власності будинком АДРЕСА_1.
Заявник вважає дії державного виконавця протиправними, а постанову незаконною, оскільки, отримавши відповідну вимогу державного виконавця, вона невідкладно повідомила про неможливість виконання вимоги з поважних причин, оскільки майно за адресою: АДРЕСА_1, арештовано й описано, після чого передано на відповідальне зберігання.
21 липня 2016 року на імʼя начальника Голосіївського РВДВС м. Київ ГТУЮ у місті Києві ОСОБА_1 подала заяву про відкладення виконавчого провадження, проте належних заходів здійснено не було.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила визнати протиправними дії начальника Голосіївського РВДВС м. Київ ГТУЮ у місті Києві із здійснення контролю за правильністю виконання рішення державним виконавцем, дій державного виконавця під час виконання рішення, з неналежного реагування на звернення сторони виконавчого провадження; визнати протиправними дії державного виконавця Голосіївського РВДВС м. Київ ГТУЮ у місті Києві Лазаревої А. І. з винесення постанови від 23 серпня 2016 року про накладення штрафу та скасувати вказану постанову від 23 серпня 2016 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 12 лютого 2019 року у задоволенні скарги відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відсутні поважні причини для невиконання боржником ОСОБА_1 рішення суду, яке набрало чинності.
Постановою Київського апеляційного суду від 19 червня 2019 року ухвала суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У серпні 2019 року ОСОБА_1, в особі представника ОСОБА_3, подала до Верховного Суду, касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення скарги.
Касаційна скарга обґрунтовувалась порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України(тут і далі - в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
22 серпня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що Голосіївським районним судом м. Києва 08 червня 2016 року видано виконавчий лист № 2-20/12 про зобовʼязання ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 у здійсненні права власності будинком АДРЕСА_1.
Установлено, що постановою державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 15 червня 2016 року відкрито виконавче провадження № 5146182 з примусового виконання виконавчого листа № 2-20/12, виданого 08 червня 2016 року. Надано строк боржнику ОСОБА_1 на самостійне виконання судового рішення до 22 червня 2016 року.
Копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 15 червня 2016 року отримана боржником 25 червня 2016 року.
07 липня 2016 року державним виконавцем складено вимогу, якою зобовʼязано боржника не чинити перешкоди ОСОБА_2 у здійсненні права власності будинком АДРЕСА_1 та призначено виїзд 14 липня 2016 року за вказаною вище адресою з метою перевірки виконання судового рішення.
Згідно з актом державного виконавця від 14 липня 2016 року відкладено проведення виконавчих дій на інший день у звʼязку з призначенням до розгляду 14 липня 2016 року заяви боржника про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
15 липня 2016 року державним виконавцем складено вимогу, якою зобовʼязано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у здійсненні права власності цим будинком, та призначено виїзд 22 липня 2016 року за вказаною адресою з метою перевірки виконання судового рішення.
Відповідно до акта державного виконавця від 22 липня 2016 року останнім здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_1, та встановлено, що боржник ОСОБА_1 за вказаною адресою відсутня, ворота та калітка зачинені, у звʼязку з чим відсутня можливість проходу до будинку.
Постановою державного виконавця від 22 липня 2016 року на боржника ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 170 грн за невиконання судового рішення.
Постановою державного виконавця від 23 серпня 2016 року, відповідно до статей 11, 89 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження", на боржника через невиконання рішення суду у повторно наданий строк накладено штраф у розмірі 340 грн, згідно із актом державного виконавця від 23 серпня 2016 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 401/169/16-ц (провадження № 14-427цс18) зазначено: "зміна законодавства після вчинення особою такої процесуальної дії, як предʼявлення позову (заяви, скарги), як невідʼємної складової відкриття провадження в справі, не тягне за собою можливості відмови у відкритті провадження, в тому числі й на момент вирішення питання про прийняття його судом, чи закриття такого провадження у випадку внесення нових приписів до процесуальних нормативно-правових актів після відкриття провадження у справі, під час її розгляду та вирішення, крім випадків, коли це прямо передбачено у законі. На час звернення Управління економіки, ресурсів та розвитку Міськради із цими скаргами до суду (13 вересня 2016 року) Закон № 1404-VIII не набув чинності, а діяв Закон № 606-XIV відповідно до частини четвертої статті 82 якого, а також статей 383, 384 ЦПК України, такі скарги мали розглядатися в порядку цивільного судочинства, оскільки під час розгляду справи в апеляційному та касаційному порядку перевірка дотримання норм процесуального законодавства судом першої інстанції здійснюється згідно з вимогами законодавства, чинного на час розгляду справи у суді першої інстанції, з урахуванням вимог як частини третьої статті 2 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій), так і частини третьої статті 3 ЦПК України (у редакції від 03 жовтня 2017 року), відповідно до яких провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Справа вирішувалася у суді першої інстанції. Апеляційний суд, закриваючи провадження за скаргами та розʼяснюючи право заявнику на звернення із зазначеними вимогами у порядку адміністративного судочинства, залишив поза увагою наявну в матеріалах справи ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року про відмову Управлінню економіки, ресурсів та розвитку Міськради у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 109 КАС України, що набрала законної сили. Отже, висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження за скаргами також закріплює й правову невизначеність щодо порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, порушує принцип єдності виконавчого провадження, тому ухвала апеляційного суду не може вважатися законною й обґрунтованою, підлягає скасуванню, а справа - направленню до апеляційного суду для продовження розгляду. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що з набранням чинності статтею 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" з 05 жовтня 2016 року такі позови предʼявляються в порядку КАС України до відповідного адміністративного суду".