Постанова
Іменем України
12 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 213/2212/18
провадження № 61-20340св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Виконавчий комітет Інгулецької районної у місті ради,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради, третя особа - ОСОБА_2, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, який уточнила в процесі розгляду справи та просила в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати за нею право власності на житловий будинок з надвірними побудовами, розташований за адресою: АДРЕСА_1, що в цілому складається з житлового будинку літера "А-1", загальною площею 56,60 кв. м, житловою - 16,40 кв. м, сараю літера "Г", водоколонки літера "І", замощення літера "ІІ", вбиральні літера "Д".
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_3, який за життя, на підставі свідоцтва про право власності, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Інгулецької районної Ради народних депутатів Дніпропетровської області від 07 травня 1982 року НОМЕР_1 та акта прийняття в експлуатацію, затвердженого рішенням виконавчого комітету Інгулецької районної Ради народних депутатів Дніпропетровської області від 07 травня 1982 року, був власником житлового будинку з надвірними побудовами за адресою: АДРЕСА_1. Однак, оригінали вказаних правовстановлюючих документів були втрачені за життя спадкодавця. 13 лютого 2017 року ОСОБА_3 склав заповіт, яким заповів їй все своє рухоме та нерухоме майно. В установлений законом строк вона прийняла спадщину та 04 травня 2018 рок, вона звернулася до державного нотаріуса Пʼятої криворізької державної нотаріальної контори (далі - Пʼята КДНК) для отримання свідоцтва на спадщину, однак отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказаний вище житловий будинок, у звʼязку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу на це нерухоме майно. Крім того, нотаріус повідомила їй, що Пʼятою КДНК направлявся запит до Управління благоустрою та житлової політики виконкому Криворізької міської ради щодо видачі дубліката правовстановлюючого документу на вказану нерухомість. Згідно з довідкою від 16 квітня 2018 року № 8/27-983, наданої виконкомом Інгулецької районної у місті ради, ним був зроблений запит до КП ДОР "Криворізьке БТІ" щодо видачі дубліката правовстановлюючого документу, а з отриманої відповіді встановлено, що в матеріалах архівної справи КП ДОР "Криворізьке БТІ" відсутнє свідоцтво про право власності на зазначений житловий будинок. У звʼязку з цим просила задовольнити позов.
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ухвалою від 20 листопада 2018 року до участі у справі залучив третю особу без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_2
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області рішенням від 02 квітня 2019 року у складі судді Попова В. В. позов задовольнив. Визнав за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними побудовами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, що в цілому складається з: житлового будинку літера "А-1", загальною площею 56,60 кв. м, житловою - 16,40 кв. м; сараю літера"Г"; водоколонки літера"І"; замощення літера"ІІ"; вбиральні літера"Д", в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Мотивував рішення суд першої інстанції тим, що ОСОБА_3 був єдиним власником будинку АДРЕСА_1, а тому наявні підстави для визнання за позивачем права власності на спірне домоволодіння.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Дніпровський апеляційний суд постановою від 02 жовтня 2019 року рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 квітня 2019 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково. Визнав за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини житлового будинку з надвірними побудовами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, що в цілому складається з: житлового будинку літера "А-1", загальною площею 56,60 кв. м, житловою - 16,40 кв. м; сараю літера"Г"; водоколонки літера"І"; замощення літера"ІІ"; вбиральні літера"Д", в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. В решті позову відмовив.
Мотивував судове рішення апеляційний суд тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що наявні правові підстави для визнання за позивачем по справі права власності в порядку спадкування за заповітом на весь будинок АДРЕСА_1, оскільки, згідно з рішенням Народного суду Інгулецького району міста Кривого Рогу від 01 липня 1985 року, ОСОБА_3 належало 2/3 частини спірного домоволодіння. У звʼязку з цим суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спадкодавець був єдиним власником спірного домоволодіння на підставі даних технічного паспорту 1977-1982 років та акта про прийняття в експлуатацію індивідуального домоволодіння 1982 року, оскільки поділ спірного домоволодіння на частки та виділ часток відбувся після видання акту про прийняття в експлуатацію у 1985 році, а нормативно-правові акти, які були чинні на момент поділу майна подружжя (ОСОБА_3 та ОСОБА_4), не повʼязували виникнення права власності на спірне домоволодіння з реєстрацію прав на нього.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року, і прийняти нову постанову якою залишити без змін рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 квітня 2019 року.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що ОСОБА_2 пропустила строк на апеляційне оскарження рішення місцевого суду, а питання про поновлення такого строку не було предметом розгляду в апеляційному суді, що є порушенням вимог статей 354, 357 ЦПК України. Після набрання законної сили рішенням суду першої інстанції вона 20 травня 2019 року зареєструвала право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Суди попередніх інстанцій не досліджували оригінал рішення Народного суду Інгулецького району міста Кривого Рогу від 01 липня 1985 року, а тому його не можна вважати належним доказом у цій справі. Резолютивна частина зазначеного рішення не містить конкретного формулювання правового режиму виділення майна, а тому з рішення неможливо встановити чи виділення майна відбулося в користування чи у приватну власність сторін процесу. Апеляційним судом не враховано, що з часу введення спірного будинку в експлуатацію жодні дії з його реєстрації не вчинялися, а тому його власником був лише ОСОБА_3 Також зазначила, що у спірному випадку ОСОБА_2 як спадкоємець ОСОБА_4. повинна була заявити самостійні вимоги на предмет спору, чого нею не було зроблено.
У грудні 2019 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила її відхилити, а оскаржувану постанову - залишити без змін, посилаючись на те, що це судове рішення є законним і обґрунтованим. Зазначила, що твердження позивачки на пропуск нею строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду є надуманим, оскільки апеляційна скарга нею була подана у визначений процесуальним законом строк, після отримання повного тексту рішення місцевого суду. Також нею подавалася заява про поновлення строку на апеляційне оскарження. Посилання ОСОБА_1 на сумнівність рішення Народного суду Інгулецького району міста Кривого Рогу від 01 липня 1985 року є лише припущеннями, оскільки в матеріалах справи є копія такого рішення та виписка із нього, а в судів попередніх інстанцій не виникло сумнівів у достовірності цього доказу. Вказаним рішенням було здійснено поділ майна подружжя, а з мотивувальної частини рішення видно, що судом виділено ОСОБА_3 2/3, а відповідачу 1/3 спірного домоволодіння.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
21 листопада 2019 року справа № 213/2212/18 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 15 березня 2017 року серії НОМЕР_2, виданим Інгулецьким районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку з надвірними прибудовами, розташованого по АДРЕСА_1 та грошових вкладів в ПАТ "Ощадбанк".
За життя, 13 лютого 2017 року, ОСОБА_3 склав заповіт, яким заповів все своє майно, рухоме та нерухоме, ОСОБА_1
ОСОБА_1 звернулась до Пʼятої КДНК із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак постановою нотаріуса від 04 травня 2018 року їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії через ненадання оригіналу правовстановлюючого документа на належний спадкодавцю житловий будинок.
Оригінал свідоцтва про право власності на житловий будинок померлим втрачено.
Згідно з відповіддю КП ДОР "Криворізьке БТІ" в матеріалах архівної справи відсутнє свідоцтво про право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1, а обовʼязковою умовою видачі дубліката свідоцтва про право власності є надання копій правовстановлюючих документів на обʼєкт нерухомого майна, засвідчених КП ДОР "Криворізьке БТІ".
23 травня 2018 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом - грошових вкладів з відповідними процентами та нарахованою компенсацією, що знаходяться в ПАТ "Ощадбанк".
13 вересня 2017 року ОСОБА_2 подала до нотаріуса заяву про призупинення розгляду питання щодо оформлення спадщини після смерті ОСОБА_3 у звʼязку з наявністю спору між спадкоємцями за законом (нею та її рідним братом ОСОБА_5 та ОСОБА_1).
Також судами встановлено, що рішенням Народного суду Інгулецького району міста Кривого Рогу від 01 липня 1985 року в цивільній справі № 2-400 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4. про поділ домоволодіння, було здійснено поділ житлового будинку АДРЕСА_1 та вирішено виділити ОСОБА_3 2/3 частини домоволодіння з надвірними побудовами, а ОСОБА_4. виділено 1/3 частину домоволодіння з надвірними побудовами.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши аргументи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обовʼязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За змістом частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Частиною другою статті 1223 ЦК України передбачено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці першої-пʼятої черг).
Апеляційним судом встановлено, що звертаючись до суду з цим позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що ОСОБА_3 за життя, на підставі свідоцтва про право власності, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Інгулецької районної Ради народних депутатів Дніпропетровської області від 07 травня 1982 року НОМЕР_1 та акта прийняття в експлуатацію, затвердженого рішенням виконавчого комітету Інгулецької районної Ради народних депутатів Дніпропетровської області від 07 травня 1982 року, був власником житлового будинку з надвірними побудовами за адресою: АДРЕСА_1, однак, оригінали вказаних правовстановлюючих документів були втрачені за часів його життя, тому позивач не може належним чином оформити свої спадкові права на нерухоме майно після смерті ОСОБА_3