Постанова
Іменем України
12 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 686/23415/18
провадження № 61-20014св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький,
відповідач - ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4,
третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький до ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4, третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення,
за касаційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 травня 2019 року у складі судді Чевилюк З. А. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Пʼєнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький (далі - КЕВ міста Хмельницький) звернувся до суду з указаним позовом та просив усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які незаконно проживають у житловому приміщенні - АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, КЕВ міста Хмельницький посилався на те, що гуртожиток по АДРЕСА_1 належить державі в особі Міністерства оборони України та перебуває на його балансі. Військовослужбовцю ЗС України ОСОБА_6 та членам його сімʼї була надана кімната № 82 в зазначеному гуртожитку. Згодом ОСОБА_5 розлучився з ОСОБА_1 та залишив гуртожиток, а його колишня дружина з дітьми та внуком продовжує проживати у спірній кімнаті гуртожитку, хоча втратила своє право на проживання, яке є похідним від права колишнього чоловіка на проживання у вказаній кімнаті, якому житло було надано в установленому законом порядку. ОСОБА_1 та члени її сімʼї порушують право держави в особі Міністерства оборони України, КЕВ міста Хмельницького та безквартирних військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, а ОСОБА_1 не має жодного відношення до Міністерства оборони України, на квартирному обліку не перебуває, ордера на проживання не отримувала, а тому підлягає виселенню разом з іншими членами її сімʼї з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 13 травня 2019 року відмовив у задоволенні позову.
Мотивував рішення суд першої інстанції тим, що позивачем не доведено незаконність вселення ОСОБА_1 до гуртожитку, правомірне використання кімнати, проживання в кімнаті неповнолітньої дитини з одинокою матірʼю, що є членами сімʼї відповідача, не дає підстав суду оцінити втручання держави в приватне право відповідача на користування житлом пропорційним суспільній меті у демократичному суспільстві щодо забезпечення житлом інших військовослужбовців, оскільки порушує право на житло та сприяє позбавленню відповідача прийнятних умов існування та в кінцевому рахунку може мати наслідком позбавлення житла неповнолітньої особи.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Хмельницький апеляційний суд постановою від 23 вересня 2019 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 травня 2019 року залишив без змін.
Мотивував судове рішення апеляційний суд тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому, виходив з правильності висновків місцевого суду про те, що звертаючись до суду з позовом про виселення, позивач зазначив відповідачем лише ОСОБА_1 та зміст позовних вимог щодо виселення виклав лише щодо неї, при цьому, окремо вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_2, які наділені цивільною процесуальною правоздатністю та дієздатністю, не заявляв, доказів в підтвердження повноважень ОСОБА_1. діяти в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 не надав. В ході розгляду справи представник позивача позовні вимоги не змінював та не уточнював.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У червні 2019 року КЕВ міста Хмельницький подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 травня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 вересня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга КЕВ міста Хмельницький мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій того, що право користування жилим приміщенням у гуртожитку члена сімʼї (колишнього члена сімʼї) є похідним від права особи, якій в установленому законом порядку виданий спеціальний ордер для проживання. ОСОБА_1 ордера на вселення не має, на черзі поліпшення житлових умов у нього не перебуває. Також суди не взяли до уваги того, що у Хмельницькому гарнізоні та КЕВ міста Хмельницький на квартирному обліку станом на 01 червня 2018 року знаходилося 1 228 військовослужбовців та осіб звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов, а тому задоволення позову буде переслідувати легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
06 грудня 2019 року справа № 686/23415/18 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з інформацією з домової книги про склад сімʼї та прописку та згідно з довідкою КЕВ міста Хмельницький від 19 лютого 2018 року ОСОБА_1 як наймач, її донька ОСОБА_3, 1994 року народження, донька ОСОБА_2 1999 року народження, неповнолітній онук ОСОБА_4 2014 року народження зареєстровані та проживають за адресою АДРЕСА_1 на четвертому поверсі пʼяти поверхового будинку з 2000 року, крім неповнолітнього ОСОБА_4, який зареєстрований з 2014 року.
ОСОБА_1 перебувала в шлюбі з ОСОБА_5 який на час поселення з членами сімʼї (чотири особи)в спірну кімнату в гуртожитку був військовослужбовцем Збройних сил України. З пояснень ОСОБА_1 було встановлено, що шлюб між ними розірвано 28 грудня 2004 року.
Власником гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 є Держава в особі Міністерства оборони України, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 14 листопада 2014 року та знаходиться на балансі КЕВ міста Хмельницький, що підтверджується індивідуальною карткою обліку будівлі.
Станом на 01 червня 2018 року у Хмельницькому гарнізоні та КЕВ міста Хмельницький на квартирному обліку знаходилося 1 228 військовослужбовців та осіб звільнених з військової служби, що підтверджується довідкою КЕВ міста Хмельницький 01 червня 2018 року № 1922.
ОСОБА_1 у звʼязку з одруженням змінила прізвище на ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 25 листопада 2016 року серії НОМЕР_1.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги КЕВ міста Хмельницький на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 травня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 вересня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши аргументи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обовʼязковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
У своїй діяльності Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) керується принципом пропорційності, тобто дотримання "справедливого балансу" між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи.
Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) закріплює право кожного на повагу до його приватного і сімейного життя, житла і до таємниці кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права інакше, ніж згідно із законом і коли це необхідно в демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоровʼя чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі "Прокопович проти Росії" Європейський суд з прав людини визначив, що концепція "житла" за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. "Житло" - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання "житлом", що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих звʼязків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі "Баклі проти Сполученого Королівства" від 11 січня 1995 року, пункт 63).