Постанова
Іменем України
07 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 710/437/18-ц
провадження № 61-6020св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - Смілянська місцева прокуратура,
відповідачі: ОСОБА_1, Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 27 лютого 2019 року в складі колегії суддів: Гончар Н. І., Пономаренка В. В., Сіренка Ю. В.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року заступник керівника Смілянської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1., Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсним договору оренди землі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 17 грудня
2018 року позовну заяву Смілянської місцевої прокуратури залишено без розгляду.
Ухвала мотивована тим, що при зверненні до суду з позовом, прокурором не доведено підстав для представництва інтересів держави, не дотримано вимог, передбачених частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо повідомлення попередньо, до звернення до суду, субʼєкта владних повноважень, який не здійснював або неналежним чином здійснював захист інтересів держави, такий субʼєкт з відповідними повноваженнями у спірних правовідносинах існує, а тому прокурор неправомірно звернувся до суду з позовом в статусі позивача.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 27 лютого 2019 року ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 17 грудня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, та передаючи справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, апеляційний суд, проаналізувавши зміст позовної заяви, виходив із того, що прокурором дотримано встановлений законом порядок звернення з позовом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі увалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду.
Аргументи учасників справ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом порушено норми статті 56 ЦПК України та неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема частини1, 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", частину 3 статті 215 ЦК України, що призвело до прийняття незаконної постанови.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2019 року заступник керівника Смілянської місцевої прокуратури подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування немає.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина четверта статті 42 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обовʼязки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обовʼязків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).
В судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.