Постанова
Іменем України
05 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 465/7157/16-ц
провадження № 61-17591св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду міста Львова від 24 січня 2019 року у складі судді Ванівського Ю. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 02 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та усунення перешкод шляхом зняття з реєстрації місця проживання.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та усунення перешкод шляхом зняття з реєстрації місця проживання.
Позовна заява мотивована тим, що позивач проживає за адресою: АДРЕСА_1. У цій квартирі вона зареєстрована з моменту її отримання з 10 серпня 1973 року.У вищезгаданій квартирі крім неї зареєстровані проте не проживають ОСОБА_2., яка доводиться їй невісткою (дружиною її покійного сина) та повнолітні діти ОСОБА_2. від першого шлюбу: ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Відповідачі не проживають за вказаною адресою, не сплачують комунальні платежі, кореспонденцію не отримують, особистих речей не мають, не цікавляться квартирою понад шість місяців без поважних причин.
На підставі статей 71, 72 ЖК Української РСР позивач просила визнати ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 24 січня 2019 року, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 02 вересня 2019 року, позовні вимоги задоволено.
Визнано такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1:
- ОСОБА_2., ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серія НОМЕР_1, виданий Франківським РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області 20 січня 1997 року, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_2;
- ОСОБА_3., ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серія НОМЕР_3, виданий Франківським РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області 04 квітня 1997 року, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_4;
- ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт серія НОМЕР_5, виданий Франківським РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області 14 серпня 1997 року, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_6.
Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що на момент звернення позивача до суду із цим позовом, відповідач була відсутня за місцем реєстрації протягом девʼяти місяців без поважних причин, тобто з 14 березня 2016 року по 22 грудня 2016 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині визнання ОСОБА_2. такою, що втратила право користування житловим приміщенням скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
30 вересня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.
Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі № 465/7157/16-ц, витребувано її з Франківського районного суду м. Львова.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі ухвали Верховного Суду від 20 січня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі пʼяти суддів.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі скаржник вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій не взято до уваги таку обставину, що позивач не надала належних доказів непроживання в квартирі відповідача не менше шести місяців перед зверненням до суду. Відповідач з обʼєктивних причин змушена тимчасово проживати по місцю праці у Польщі, а у квартиру приїжджає через кожні два-три місяці і проживає по декілька днів.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Інші учасники справи не надсилали відзив на касаційну скаргу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, з серпня 1973 року зареєстрована ОСОБА_1
Зазначену квартиру позивач отримала у 1973 році.
З вересня 1997 року у спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_2. та її діти від першого шлюбу: ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
Також у даній квартирі до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_4 був зареєстрований син позивача ОСОБА_1 та чоловік ОСОБА_2. - ОСОБА_5
До того як зареєструватися у квартиру, позивач ОСОБА_2. у квітні 1997 року відчужила свою квартиру за адресою: АДРЕСА_2.
Із досліджених судом актів, затверджених директором ЛКП "Магістральне" від 07 вересня 2016 року № 996, від 09 листопада 2016 року № 1256, від 14 грудня 2016 року № 1364, від 25 жовтня 2017року № 543 та від 16 травня 2018 року № 527, які складені в присутності свідків вбачається, що в період, щонайменше, з 07 вересня 2016 року по 16 травня 2018 року відповідач ОСОБА_2. не проживала за місцем реєстрації.
Її діти від першого шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_4. у спірній квартирі фактично ніколи не проживали, визнали позов, просили слухати справу без їх участі (т. 1 а. с. 37, 38).
Вперше комісія ЛКП "Магістральне" склала акт про відсутність ОСОБА_2. за місцем реєстрації від 14 березня 2016 року за № 301.
В суді першої інстанції позивач ОСОБА_1 пояснила, що після смерті сина ОСОБА_4, ОСОБА_2. заходила у квартиру лише по потребі і їхала до синів в село. Поки син був живий, то відповідач ні на що не претендувала, а після смерті сина виявила бажання розміняти її трьохкімнатну квартиру і отримати для себе однокімнатну. У позивача є дочка, в якої пʼятеро дітей (її онуки), які також потребують житла (т. 1 а. с.71-74).
Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в суді першої інстанції підтвердили факт непроживання відповідача ОСОБА_2. без поважних причин більше ніж шість місяців до дня звернення позивача з позовом до суду. Зазначені свідки є незацікавленими особами і не знаходяться у родинних стосунках із сторонами. Вони своїми підписами в актах від 14 березня 2016 року (т. 2 а. с. 228), 07 вересня 2016 року (т. 1 а. с. 7) та 14 грудня 2016 року (т. 1 а. с. 5) стверджували факт непроживання відповідачів у спірній квартирі.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.