Постанова
Іменем України
06 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 495/538/16-ц
провадження № 61-43716св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Сергіївська селищна рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09 листопада 2017 року в складі судді Заверюхи В. О. та постанову апеляційного Одеської області від 17 липня 2018 року в складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Черевка П. М., Громіка Р. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Сергіївської селищної ради, у якому просив визнати недійсним заповіт, посвідчений 07 червня 2013 року керуючим справами виконавчого комітету Сергіївської селищної ради Марушевською Г. С. та зареєстрований в реєстрі за № 86, згідно якого ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1.
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, яка була рідною сестрою позивача.
З 1986 року ОСОБА_3 хворіла на психічну хворобу - інволюційний параноїд, у звʼязку з чим остання знаходилась на стаціонарному лікуванні в Одеській обласній психіатричній лікарні з 31 травня 1994 року по 05 липня 1994 року. В подальшому ОСОБА_3 періодично продовжувала лікування, оскільки її психічний стан здоровʼя погіршувався.
У травні 1999 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання ОСОБА_3 недієздатною та фактично з того часу почав повністю піклуватися сестрою, займався лікуванням, забезпечував одягом тощо.
Після смерті сестри позивачу стало відомо, що на підставі заповіту, посвідченого 07 червня 2013 року керуючим справами виконавчого комітету Сергіївської селищної ради, ОСОБА_2 успадкувала квартиру АДРЕСА_1, яка належала його сестрі.
Посилаючись на те, що ОСОБА_3 страждала на стійкий хронічний розлад, внаслідок якого не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09 листопада 2017 року позов задоволено. Визнано недійсним заповіт, посвідчений 07 червня 2013 року керуючим справами виконавчого комітету Сергіївської селищної ради Марушевською Г. С. та зареєстрований в реєстрі за № 86, згідно якого ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що складений ОСОБА_3 заповіт від 07 червня 2013 року не відповідав її внутрішній волі, оскільки відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи від 07 червня 2016 року № 76 під час складання, підписання та посвідчення заповіту ОСОБА_3 страждала на стійкий хронічний психічний розлад, внаслідок чого була позбавлена здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного Одеської області від 17 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09 листопада 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У вересні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджують факт визнання ОСОБА_3 недієздатною, а також того, що позивач був її опікуном. Посилання ОСОБА_1 на здійснення ним догляду за померлою ОСОБА_3 є безпідставними, оскільки навесні 2012 року остання зверталась до Сергіївської селищної ради із заявою, у якій вказувала, що потребує соціальної допомоги. Суди попередніх інстанцій не надали оцінки тому, що наявний у справі висновок експертизи не містить відомостей про абсолютну неспроможність ОСОБА_3 в момент складання нею заповіту розуміти значення своїх дій та керувати ними. Крім того, суди проігнорували висновок додаткової судово-медичної експертизи, в якому зазначено, що з наданих позивачем документів неможливо стверджувати про наявність психічного захворювання померлої під час складання оспорюваного заповіту.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подано.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2018 року відкрито провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У лютому 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, яка була рідною сестрою ОСОБА_3
За життя ОСОБА_3 зробила особисте розпорядження на випадок своєї смерті, склавши заповіт від 07 червня 2013 року, посвідчений керуючим справами виконавчого комітету Сергіївської селищної ради Марушевською Г. С., зареєстрований в реєстрі за № 86, відповідно до якого заповіла ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1.
На підставі заяви ОСОБА_2 та вищевказаного заповіту міською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа № 395/2015.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30 березня 2016 року у справі призначено посмертну судово-психіатричну експертизу.
Відповідно до висновку судово-психіатричних експертів від 07 червня 2016 року № 76 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка мешкала за адресою: квартира АДРЕСА_1 під час складання, підписання і посвідчення заповіту - 07 червня 2013 року страждала на стійкий хронічний психічний розлад "Інволюційний параноїд" (що відповідав діагностичним критеріям рубрики інші хронічні маячні розлади, тобто "F22,8" за Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду), внаслідок якого була абсолютно позбавлена здатності усвідомлювати і розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.