Постанова
Іменем України
05 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 372/1827/15-ц
провадження № 61-12833св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паракуда Ірина Вікторівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Василевська Ірина Олегівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником - адвокатом Олійником Василем Богдановичем, на постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2019 року в складі колегії суддів: Соколової В. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, у якому просила визнати недійсними:
- договір купівлі-продажу будинку від 12 вересня 2014 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І. В., зареєстрований в реєстрі за №1 923,
- договір купівлі-продажу земельної ділянки від 12 вересня 2014 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І. В., зареєстрований в реєстрі за № 1925.
Позов мотивовано тим, що з 06 березня 1992 року позивач з ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі.
За час шлюбу в 2004 році сторонами придбана земельна ділянка, площею 0,1589 га, що знаходиться по АДРЕСА_1, на якій побудований житловий будинок, загальною площею 286,6 кв. м.
Право власності на житловий будинок будинку АДРЕСА_1 оформлено на ОСОБА_2, що підтверджується відповідним свідоцтвом від 14 липня 2006 року.
У березні 2015 року ОСОБА_2 продав вищевказану нерухомість ОСОБА_3
Посилаючись на те, що згоди на укладення вказаних правочинів не надавала, у нотаріуса присутньою не була, а також не знала про продаж ОСОБА_2 їхнього спільного майна, ОСОБА_1 просила задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 25 травня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що відсутність згоди одного з подружжя на укладення договору про відчуження будинку не може бути підставою для визнання його недійсним. При укладенні оспорюваних правочинів ОСОБА_2 діяв в інтересах подружжя, його контрагент - покупець ОСОБА_3 діяла добросовісно, тому відсутні правові підстави позбавлення добросовісного набувача права власності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 20 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 травня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Визнано недійсним договір купівлі-продажу будинку від 12 вересня 2014 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І. В., зареєстрований в реєстрі за № 1923, відповідно до якого здійснено продаж житлового будинку по АДРЕСА_1, загальною площею 286,6 кв. м. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 12 вересня 2014 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І. В., зареєстрований в реєстрі за № 1925, відповідно до якого здійснено продаж земельної ділянки по АДРЕСА_1, площею 0,1589 га. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду, врахував висновок почеркознавчої експертизи від 30 жовтня 2015 року № 647/тдд, складений Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром, та висновок почеркознавчої експертизи від 02 лютого 2018 року № 2100221004/16-32, складений Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, якими встановлено неналежність підпису ОСОБА_1 у Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, а також те, що підпис за заяві про згоду на продаж житлового будинку від імені ОСОБА_1 також вчинений іншою особою. Встановивши, що договори купівлі-продажу від 12 вересня 2014 року укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без нотаріально посвідченої згоди ОСОБА_1, яка є співвласником нерухомості відповідно до вимог статті 60 СК України, апеляційний суд дійшов висновку про визнання недійсними оспорюваних договорів відповідно до вимог статей 203, 205, 215 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У липні 2019 року представник ОСОБА_3 - адвокат Олійник В. Б. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що розгляд справи здійснено неповноважним складом апеляційного суду, оскільки колегія суддів не була визначена автоматичним розподілом. Відповідач ОСОБА_2 не був належним чином повідомлений апеляційним судом про дату і час судового засідання. Матеріали справи не містять оригінали експертних досліджень, на які суд апеляційної інстанції посилається в своїй постанові. Суд апеляційної інстанції не дослідив питання належності нерухомого майна (житлового будинку та земельної ділянки) до спільної сумісної власності подружжя.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів
У серпні 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Боженко І. Ф. надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Відзив мотивовано тим, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною, обґрунтованою, прийнятою із наданням апеляційним судом належної правової оцінки всім обставинам справи та дослідженням належних та допустимих доказів.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2019 року відкрито провадження у справі, витребувано справу з Обухівського районного суду Київської області та зупинено дію постанови Київського апеляційного суду від 20 травня 2019 року до закінчення касаційного провадження.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У серпні 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, 06 березня 1992 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб.
25 лютого 2004 року ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку, що розташована на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району, Київської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14 липня 2006 року ОСОБА_2 є власником будинку АДРЕСА_1.
У заяві від 02 вересня 2014 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Василевською І. О. за № 745, вказано, що ОСОБА_1 надає згоду своєму чоловіку - ОСОБА_2 на продаж будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на який він розташований, за ціною та на умовах їй відомих, а також на передання в іпотеку та укладення договору іпотеки вищевказаного нерухомого майна, на умовах, їй відомих.
12 вересня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І. В., зареєстрований в реєстрі за № 1923, відповідно до якого ОСОБА_2 продав, ОСОБА_3 купила вищевказаний будинок.
12 вересня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки за цією ж адресою, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І. В., зареєстрований в реєстрі за № 1925.
Того ж дня між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у простій письмовій формі укладений договір щодо укладення в майбутньому договорів купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, де ОСОБА_3 виступала як майбутній продавець, а ОСОБА_2 як майбутній покупець будинку та земельної ділянки АДРЕСА_1. Вказаним договором передбачено щомісячну сплату ОСОБА_2 суми в розмірі, еквівалентному 2 240 дол. США, як гарантійного платежу в забезпечення виконання зобовʼязання.
23 червня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до Обухівського PB ГУ МВС Київської області із заявою про вчинення злочину, в якій вказувала, що її чоловіка ОСОБА_2 примусили підписати договори відчуження нерухомого майна без її згоди як співвласника майна.
03 вересня 2015 року на підставі вказаної заяви внесено відповідні відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12015100060005737 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 190 КК України.
В рамках розгляду вищезазначеного кримінального провадження судовим експертом Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру складено висновок від 30 жовтня 2015 року № 647/тдд, згідно з яким встановлено, що рукописний напис та підпис у заяві ОСОБА_1 про згоду на продаж майна, а саме будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на якій він розташований, на бланку серії НАЕ019514, у графі "Підпис:" виконано не ОСОБА_1, а іншою особою.
Висновком експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 02 лютого 2018 року № 2100221004/16-32, складеним за результатами проведення почеркознавчої експертизи, встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 у наданих на дослідження документах виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів. Рукописний текст "ОСОБА_1 мною прочитано" у заяві, складеній від імені ОСОБА_1 від 02 вересня 2014 року на бланку серії НАЕ019514, виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою. Рукописний текст "ОСОБА_1" у записі від 02 вересня 2014 року № 745 на аркуші № 178 у графі "7" у Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій № 1 за 2014 рік приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Василевської І. О. виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою з частковим наслідуванням її підпису.
Вищевказані висновки експертизи проведено на підставі дослідження оригіналу заяви ОСОБА_1, реєстру для реєстрації нотаріальних дій за 2014 рік, вільних та умовно вільних зразків почерку ОСОБА_1
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.