ПОСТАНОВА
Іменем України
12 лютого 2020 року
Київ
справа №620/3884/18
адміністративне провадження №К/9901/10912/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
головуючого судді - Бевзенка В.М.,
суддів: Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.
за участі:
секретаря судового засідання - Кравченко Р.О.,
представника позивача -Мироненко О.О.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019, посановлену у складі колегії суддів: Вівдиченко Т.Р., Ганечко О.М., Кузьмишеної О.М.,
у справі № 620/3884/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області
про стягнення заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі - відповідач-1, ГУ НП в Чернігівській області), Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (далі - відповідач-2, УМВС в Чернігівській області), в якому просила стягнути з відповідача-2 на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.11.2015 по 31.10.2018 включно в розмірі 215606 грн 61 копійок.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що постановою Верховного Суду від 4 жовтня 2018 року у справі за № 825/3752/15 визнано протиправним та скасовано наказ УМВС України в Чернігівській області від 6 листопада 2015 року № 416 о/с в частині звільнення її зі служби в органах внутрішніх справ України та поновлено на службі. Після поновлення на службі відповідач Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, добровільно не виплатив позивачці середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.11.2015 по 31.10.2018, чим порушив її права та охоронювані законом інтереси.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в межах справи № 825/3752/15-а, ОСОБА_1 не заявляла позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і такі вимоги постановою Верховного Суду від 04 жовтня 2018 року у вказаній справі не вирішувалися, отже відсутні підстави для їх задоволення. Окрім того зазначив, що оскільки наказом УМВС України в Чернігівській області № 16 о/с від 23.11.2018 позивачку, майора міліції ОСОБА_1, старшого слідчого Ніжинського міського відділу УМВС звільнено зі служби за п. 64 "г" Положення "через скорочення штатів" і він є чинним, у суду відсутні підстави вважати період з 06.11.2015 по 31.10.2018 вимушеним прогулом та стягувати з відповідача на користь позивачки середній заробіток за цей період.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019 апеляційну скаргу позивача - задоволено частково, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 - скасовано та прийнято нове, яким адміністративний позов задоволено частково.
Стягнуто з відповідача-2 на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09 листопада 2015 року по 04 жовтня 2018 року в розмірі 199 658,52 гривень.
Суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що враховуючи незаконне звільнення позивача, що встановлено судовим рішенням № 825/3752/15-а, яке набрало законної сили, ОСОБА_1 має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 09.11.2015 (перший робочий день після поновлення) по 04.10.2018 (день прийняття постанови про скасування спірного наказу). Також зазначив, що позовні вимоги щодо стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 05 жовтня 2018 року по 31 жовтня 2018 року задоволенню не підлягають, оскільки, у даному випадку, має місце затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі, а не вимушений прогул, як помилково вважає позивач. Середнє грошове забезпечення розрахував на підставі пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року (далі - Порядок № 100) на підставі довідки, виданої головою ліквідаційної комісії УМВС в Чернігівській області від 25.10.2018 №1530/124/01/21-2018.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї
Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, відповідач-2 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Верховного Суду від 16.05.2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Доводи касаційної скарги, ґрунтуються на тому, що наказом УМВС України в Чернігівській області № 16 о/с від 23.11.2018 позивачку, майора міліції ОСОБА_1, старшого слідчого Ніжинського міського відділу УМВС звільнено зі служби за п. 64 "г" Положення "через скорочення штатів" і він є чинним, відтак відсутні підстави вважати період з 09.11.2015 по 04.10.2018 часом вимушеного прогулу. Також зазначає, що судом апеляційної інстанції при обрахунку розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу помилково взято до уваги довідку 25.10.2018 №1530/124/01/21-2018, оскільки вона носить інформаційний характер та не підтверджує розмір середньомісячного та середньоденного грошового забезпечення розрахованого відповідно до вимог Порядку № 100. Окрім того, скаржник наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції вираховуючи розмір середньоденного заробітку позивача врахував виплати, які відповідно до вимог Порядку № 100 не підлягають врахуванню при обчисленні середньої заробітної плати.
Представником позивача поданий відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу відповідача-2 без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
У відзиві на касаційну скаргу посилається на те, що підставою для позову про стягнення заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення стало те, що постановою Верховного Суду від 04 жовтня 2018 року в справі № 825/3752/15-а був скасований наказ відповідача-2 від 06 листопада 2015 року № 416 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ з посади старшого слідчого слідчого відділення Ніжинського міського відділу УМВС (з обслуговування міста Ніжина та Ніжинського району. Позивач була поновлена на посаді старшого слідчого слідчого відділення Ніжинського міського відділу УМВС (з обслуговування міста Ніжина та Ніжинського району) з 06 листопада 2015 року. Постанова набрала законної сили 04 жовтня 2018 року та подальшому оскарженню не підлягає. Тому, рішення суду апеляційної інстанції про визнання періоду з 09 листопада 2015 року (наступний робочий день після дати незаконного звільнення 06.11.2015 року) по 04 жовтня 2018 року (дата поновлення позивача на посаді на підставі постанови Верховного Суду від 04.10.2018 року в справі № 825/3752/15-а) часом вимушеного прогулу позивача є повністю логічним, обґрунтованим та законним. Вказує, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019 року у справі № 620/3884/18 повністю відповідає судовій практиці Верховного Суду України, оскільки суд апеляційної інстанції під час розгляду справи діяв в межах наданих повноважень, а також в своїй постанові чітко вказав розрахунок суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню із відповідача-2 на користь позивача саме на підставі довідки від 25.10.2018 №1530/124/01/21-2018.
Також у відзиві на касаційну скаргу представник позивача просив розгляд справи здійснювати за його участі.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Верховного Суду від 04 жовтня 2018 року в справі № 825/3752/15-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ГУ НП в Чернігівській області, УМВС в Чернігівській області про визнання наказу про звільнення не чинним та поновлення на посаді, визнано протиправним та скасовано наказ УМВС в Чернігівській області від 06 листопада 2015 року № 416 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ з посади старшого слідчого слідчого відділення Ніжинського міського відділу УМВС (з обслуговування міста Ніжина та Ніжинського району).
Зазначена постанова набрала законної сили 04 жовтня 2018 року.
Наказом відповідача-2 № 15 о/с від 01.11.2018, на виконання вказаного рішення суду, ОСОБА_1 було поновлено на посаді старшого слідчого, слідчого відділення Ніжинського міського відділу УМВС з 06 листопада 2015 року.
Крім того, з тексту постанови Верховного Суду від 04 жовтня 2018 року у справі № 825/3752/15-а вбачається, що при зверненні до суду позивач не заявляла позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і такі вимоги у межах вказаної справи по суті не вирішувалися.
При цьому, наказом УМВС в Чернігівській області № 15 о/с від 01.11.2018 року "Про поновлення ОСОБА_1", прийнятим на виконання постанови Верховного Суду від 04 жовтня 2018 року в справі № 825/3752/15-а, також, не було наказано виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Позивач, вважаючи, що має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу, звернулася до суду з вищевказаним позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до частини 1 статті 341 КАС України, виходить з наступного.
Предметом розгляду у даній справі є стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 09 листопада 2015 року по 04 жовтня 2018 року, які були заявлені після розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до ГУ НП в Чернігівській області, УМВС в Чернігівській області про визнання наказу від 06 листопада 2015 року № 416 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ з посади старшого слідчого слідчого відділення Ніжинського міського відділу УМВС (з обслуговування міста Ніжина та Ніжинського району про звільнення не чинним та поновлення на посаді.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.