ПОСТАНОВА
Іменем України
12 лютого 2020 року
Київ
справа № 809/1612/17
провадження № К/9901/50013/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року, прийняту у складі суддів Главача І. А., та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Бруновської Н. В. (головуючий), Кузьмича С. М., Шавеля Р. М.
І. Суть спору
1. У листопаді 2017 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області (надалі також Верховинська РДА, відповідач), у якому просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати розпорядження Верховинської РДА від 26 жовтня 2017 року № 346-к "Про звільнення ОСОБА_1";
1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу та мистецтв Верховинської РДА;
1.3. стягнути з Верховинської РДА на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 жовтня 2017 року по день поновлення на роботі.
2. Позов обґрунтовано тим, що згідно з оскаржуваним позивача звільнено з посади начальника відділу культури і мистецтв районної державної адміністрації на підставі пункту 3 частини першої статті 84 Закону України "Про державну службу". Підставами для звільнення позивача слугували постанова Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 4 вересня 2017 року у справі № 340/428/17, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-6 Кодексу про адміністративні правопорушення України (надалі - КУпАП) і застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700,00 гривень, а також акт службового розслідування комісії з питань службового розслідування Верховинської РДА.
3. Позивач вважав його звільнення таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки, на його думку, сам факт набрання зазначеним судовим рішенням у справі № 340/428/17 законної сили не є безумовною підставою для його звільнення на підставі пункту 3 частини першої статті 84 Закону України "Про державну службу", оскільки суд, визнаючи його винним, не застосував такої санкції, як позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, повʼязаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності.
4. Відповідач позов не визнав, стверджуючи про правомірність звільнення позивача із займаної посади згідно з оскаржуваним розпорядженням Верховинської РДА.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
5. Згідно з розпорядженням голови Верховинської районної державної адміністрації від 7 квітня 2016 року № 89-к ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділу культури і мистецтв Верховинської районної державної адміністрації.
6. 20 січня 2017 року розпорядження голови Верховинської РДА № 12-к позивачу присвоєно 6 ранг державного службовця в межах категорії "Б".
7. Розпорядженням голови Верховинської РДА від 26 жовтня 2017 року № 346-к ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу культури і мистецтв Верховинської РДА з 27 жовтня 2017 року відповідно до пункту 3 частини першої статті 84 Закону України "Про державну службу"; підстава: постанова Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 22 серпня 2017 року (справа № 340/428/17, провадження № 3/340/196/17), акт службового розслідування комісії з питань службового розслідування районної державної адміністрації від 25 жовтня 2017 року.
8. Не погоджуючись із вказаним розпорядженням, позивач звернувся до суду.
9. В аспекті предмету доказування суди встановили, що 20 березня 2017 року ОСОБА_1 на підставу договору купівлі-продажу № 5616/17/001295 придбав транспортний засіб марки HYNDAI VERACRUZE, 2008 року випуску, вартістю 416700,00 гривень, про що 21 березня 2017 року внесено запис про державну реєстрацію права власності на даний транспортний засіб за позивачем.
10. 28 липня 2017 року оперуповноваженим міжрайонного відділу № 2 (м. Коломия) Управління захисту економіки в Івано-Франківській області Департаменту захисту економіки Національної поліції Куриндашем М. М. складено протокол за № 64 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, повʼязаного з корупцією, передбаченого частиною другою статті 172-6 "Порушення вимог фінансового контролю" КУпАП (неповідомлення особою, уповноваженого на виконання функцій держави, про суттєві зміни у майновому стані).
11. У вказаному протоколі зафіксовано факт неповідомлення ОСОБА_1 Національного агентства з питань запобігання корупції про суттєві зміни у майновому стані у звʼязку з придбанням ним на підставі договору купівлі-продажу від 20 березня 2017 року № 5616/17/001295 транспортного засобу марки HYNDAI VERACRUZE, 2008 року випуску, вартістю 416700,00 гривень, у строки, визначені частиною другою статті 52 Закону України "Про запобігання корупції".
12. Постановою Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 22 серпня 2017 року у справі № 340/428/17, яка набрала законної сили 4 вересня 2017 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-6 КУпАП, і застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700,00 гривень.
13. У вересні 2017 року на адресу Верховинської РДА надійшла копія згаданої постанови Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 22 серпня 2017 року у справі № 340/428/17, а також подання Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області від 21 вересня 2017 року № 01-1987/вих17 про проведення службового розслідування щодо ОСОБА_1 з приводу порушення ним статті 52 Закону України "Про запобігання корупції".
14. Розпорядженням голови Верховинської РДА від 26 вересня 2017 року № 308 утворено комісію з питань проведення службового розслідування щодо виявлення причин та умов, що призвели до порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" державним службовцем - начальником відділу культури і мистецтв райдержадміністрації ОСОБА_1
15. Під час проведення службового розслідування комісія з питань проведення службового розслідування встановила факт та дійшла висновку, що ОСОБА_1 підлягає звільненню з посади державної служби у звʼязку з наявністю постанови Верховинського районного суду Івано-Франківської від 22 серпня 2017 року у справі № 340/428/17 про притягнення його до адміністративної відповідальності за правопорушення, повʼязане з корупцією, що зафіксовано в акті службового розслідування від 25 жовтня 2017 року.
16. За результатами службового розслідування комісією рекомендовано голові Верховинської РДА звільнити ОСОБА_1 з посади начальника відділу культури і мистецтв районної державної адміністрації на підставі пункту 3 частини першої статті 84 Закону України "Про державну службу", що й стало підставою для видання спірного розпорядження Верховинської РДА від 26 жовтня 2017 року № 346-к "Про звільнення ОСОБА_1".
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
17. Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 14 грудня 2017 року, яку залишено без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2018 року, в позові відмовив.
18. Ухвалюючи такі рішення, суди виходили з того, що звільнення позивача на підставі пункту 3 частини першої статті 84 Закону України "Про державну службу" є правомірним з огляду на наявність судового рішення, що набрало законної сили, яким ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, повʼязане з корупцією.
ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
19. Позивач, уважаючи судові рішення судів першої й апеляційної інстанції ухваленими з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, подав касаційну скаргу.
20. З-поміж іншого, позивач наполягає на тому, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи частини другої статті 65 Закону України "Про запобігання корупції", згідно з якою особа, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, повʼязане з корупцією, однак судом не застосовано до неї покарання або не накладено на неї стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, повʼязаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
На думку позивача, не накладення на нього такого стягнення, як позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, повʼязаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, не є підставою для втрати права на державну службу та може бути лише підставою для ініціювання дисциплінарного провадження в загальному порядку з дотриманням відповідної передбаченої чинним законодавством процедури.
21. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
22. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
V. Нормативне регулювання (в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин)
23. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
24. Стаття 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
25. За змістом частини другої статті 1 Закону України від 10 грудня 2015 року
№ 889-VIII "Про державну службу", який набрав чинності 1 травня 2016 року (надалі - Закон України "Про державну службу") державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо повʼязані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
26. За приписами пунктів 2, 5, 9 частини першої статті 4 Закону України "Про державну службу" державна служба здійснюється з дотриманням, з-поміж інших, таких принципів:
законності - обовʼязок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
доброчесності - спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень;
прозорості - відкритість інформації про діяльність державного службовця, крім випадків, визначених Конституцією та законами України.
27. Державний службовець зобовʼязаний дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції (пункти 1, 2, 9 статті 8 Закону України "Про державну службу").
28. Частиною другою статті 19 цього ж Закону обумовлено, що на державну службу не може вступити особа, яка:
1) досягла шістдесятипʼятирічного віку;
2) в установленому законом порядку визнана недієздатною або дієздатність якої обмежена;
3) має судимість за вчинення умисного злочину, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку;
4) відповідно до рішення суду позбавлена права займатися діяльністю, повʼязаною з виконанням функцій держави, або займати відповідні посади;
5) піддавалася адміністративному стягненню за корупційне або повʼязане з корупцією правопорушення - протягом трьох років з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили;
6) має громадянство іншої держави;
7) не пройшла спеціальну перевірку або не надала згоду на її проведення;
8) підпадає під заборону, встановлену Законом України "Про очищення влади".
29. Відповідно до частини другої статті 52 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII "Про запобігання корупції", який набрав чинності 26 жовтня 2014 року (надалі - Закон України "Про запобігання корупції"), у разі суттєвої зміни у майновому стані субʼєкта декларування, а саме отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений субʼєкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна зобовʼязаний письмово повідомити про це Національне агентство. Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства.
30. Статтею 65 Закон України "Про запобігання корупції" встановлено таке:
1. За вчинення корупційних або повʼязаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
У разі вчинення від імені та в інтересах юридичної особи її уповноваженою особою злочину самостійно або у співучасті до юридичної особи у випадках, визначених Кримінальним кодексом України, застосовуються заходи кримінально-правового характеру.