ПОСТАНОВА
Іменем України
12 лютого 2020 року
Київ
справа №824/889/16-а
адміністративне провадження №К/9901/3007/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Калашнікової О.В.,
суддів - Білак М.В., Губської О.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №824/889/16-а
за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Чернівецької області, Державної судової адміністрації України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державної казначейської служби України, про визнання протиправними дій та зобовʼязання вчинити дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2017 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Дембіцького П.Д., суддів: Березіної Т.М., Левицького В.К.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2018 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Сторчака В. Ю., суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Ватаманюка Р.В.)
І РУХ СПРАВИ
1. В листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Апеляційного суду Чернівецької області, Державної судової адміністрації України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державної казначейської служби України про:
- визнання протиправним рішення Державної судової адміністрації, оформлене листом від 09 листопада 2016 року № К1350-16-1470/16 щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу вихідної допомоги судді у звʼязку з виходом у відставку; визнання протиправним рішення Апеляційного суду Чернівецької області, оформлене листом від 10 листопада 2016 року № 01-110/к щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу вихідної допомоги судді у звʼязку з виходом у відставку;
- зобовʼязання Державну судову адміністрацію України нарахувати та виплатити позивачу вихідну допомогу без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою судді Апеляційного суду Чернівецької області за кожен повний рік роботи на посаді судді Апеляційного суду Чернівецької області за кожен повний рік роботи на посаді судді, а саме 34 роки, що становить 976140,00 грн.;
- зобовʼязання Апеляційний суд Чернівецької області нарахувати та виплатити позивачу вихідну допомогу без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою судді Апеляційного суду Чернівецької області за кожен повний рік роботи на посаді судді, а саме 34 роки, що становить 976140,00 грн.
2. Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2017 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
3. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив їх скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
4. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи вказану касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Стрелець Т.Г. (суддя-доповідач), судді: Желтобрюх І.Л., Білоус О.В., про що складено протокол від 24 січня 2019 року.
5. Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2019 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2017 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2018 року у справі № 824/889/16-а.
6. У звʼязку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Стрелець Т.Г., відповідно до рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14, розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду призначено повторний автоматизований розподіл касаційних скарг, зокрема, касаційної скарги у справі № 824/889/16-а (провадження К/9901/3007/19).
7. Протоколом повторного автоматизованого розподілу від 07 червня 2019 року касаційну скаргу у справі № 824/889/16-а (провадження К/9901/3007/19) передано на розгляд колегії суддів у складі: Калашнікова О.В. (головуючий суддя), судді: Білак М.В., Губська О.А.
8. Верховний Суд ухвалою від 21 червня 2019 року на підставі пункту 5 частини першої статті 340 КАС України прийняв до провадження вищевказану касаційну скаргу.
9. Відповідач - Державна судова адміністрація України, подав заперечення на касаційну скаргу, в яких просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
II ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. 21.06.1982 року ОСОБА_1 обраний суддею Кельменецького районного народного суду Чернівецької області.
11. 30.05.1994 року ОСОБА_1 прийняв присягу судді. 15.07.1999 року позивач обраний суддею Чернівецького обласного суду безстроково.
12. 16.06.2016 року суддя Апеляційного суду Чернівецької області ОСОБА_1 звернувся з заявою до Вищої ради юстиції, Верховної Ради України про звільнення з посади судді у звʼязку з виходом у відставку.
13. 08.09.2016 року Постановою Верховної Ради України "Про звільнення суддів" №1515-VIІІ, у звʼязку з поданням заяви про відставку звільнено ОСОБА_1 з посади судді апеляційного суду Чернівецької області у відставку.
14. Наказом Голови Апеляційного суду Чернівецької області 15.09.2016 року № 05-02/161-к відповідно до статті 120 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 року № 192-VІІІ), ОСОБА_1 відраховано зі штату Апеляційного суду Чернівецької області 22 вересня 2016 року №1515-VIІІ "Про звільнення суддів". .
15. 31.10.2016 року позивач звернувся до Апеляційного суду Чернівецької області відповідача із заявою про нарахування та виплату йому вихідної допомоги без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою судді апеляційного суду Чернівецької області за кожен повний рік роботи на посаді судді 976 140 грн.
16. Головою апеляційного суду Чернівецької області розглянуто заяву ОСОБА_1 та листом за №01-110/к від 10.11.2016 року повідомлено позивача про те, що Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року (в редакції Закону № 192- VIІІ від 12.02.2015 року, який діяв на момент виникнення правовідносин), відповідно до якого була прийнята його відставка, не передбачена виплата суддям вихідної допомоги.
17. Позивач вважаючи порушеними свої права на отримання вихідної допомоги звернувся до суду з даним позовом.
ІIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
18. Суди першої та апеляційної інстанцій, розглядаючи справу по суті, прийшли до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки на день подання позивачем заяви про відставку та на час прийняття Верховною радою України постанови про звільнення позивача норма статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07.07.2010 року, яка передбачала право судді на виплату вихідної допомоги у звʼязку із виходом у відставку, втратила чинність.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
19. У касаційній скарзі касатор вказав, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновку про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачеві вихідної допомоги у звʼязку із виходом у відставку, оскільки станом на момент набуття позивачем права на таку виплату стаття 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07.07.2010 року була чинна.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
21. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
22. Положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невідʼємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, повʼязані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу, права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади.