ПОСТАНОВА
Іменем України
12 лютого 2020 року
Київ
справа №127/10136/17
адміністративне провадження №К/9901/33420/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №127/10136/17
за позовом ОСОБА_1
до Виконавчого комітету Вінницької міської ради
про визнання протиправним і скасування рішення, зобовʼязання вчинити дії
за касаційною скаргою Виконавчого комітету Вінницької міської ради
на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року (прийняту у складі: головуючого судді Білої Л.М., суддів Граб Л.С., Гонтарука В.М.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у травні 2017 року звернулася з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Вінницької міської ради (далі також - "Виконавчий комітет"), в якому просила:
- визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 20 квітня 2017 року №937 про відмову позивачці у задоволенні клопотання про поновлення строку на оскарження постанови адміністративної комісії при Виконавчому комітеті від 18 березня 2016 року №289;
- зобовʼязати відповідача поновити ОСОБА_1. строк на оскарження постанови адміністративної комісії при Виконавчому комітеті від 18 березня 2016 року №289.
Позов обґрунтований тим, що рішення відповідача від 20 квітня 2017 року №937 прийняте за неповного зʼясування обставин, що мають значення для правильного розгляду скарги позивачки на постанову адміністративної комісії у справі про адміністративне правопорушення. На думку ОСОБА_1, зроблені в оскаржуваному рішенні висновки відповідача не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення питання про поновлення їй строку на оскарження постанови адміністративної комісії від 18 березня 2016 року №289, оскільки Виконавчий комітет не дав належної оцінки доводам позивачки щодо поважності причин пропуску такого строку. Зокрема, ОСОБА_1 зазначила, що відповідач не звернув увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення, акти огляду місця події складалися без присутності позивачки та без розʼяснення їй прав та строків на оскарження постанови адміністративної комісії від 18 березня 2016 року №289. Також позивачка звернула увагу суду на те, що є особою похилого віку, протягом 2016-2017 років проходила лікування, після чого їй було встановлено ІІ групу інвалідності й у звʼязку з чим вона була фактично безпорадною у самостійному вирішенні питань соціально-правового характеру. Лише після розголошення відповідних обставин у засобах масової інформації та звернення до громадськості позивачці була надана допомога правозахисників та розʼяснено її права щодо строків та порядку оскарження прийнятої щодо неї 18 березня 2016 року постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Вінницький міський суд Вінницької області постановою 7 серпня 2017 року у задоволенні позову відмовив.
Суд виходив з того, що клопотання позивачки про поновлення строку на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення від 18 березня 2016 року мотивоване важким загальним станом позивачки, а саме: що вона є особою похилого віку та постійно хворіє, має ІІ-гу групу інвалідності, часто перебуває на лікуванні та знаходиться під наглядом лікаря, що перешкоджає їй повністю усвідомлювати свої права й користуватися ними в повному обсязі, є людиною, яка не обізнана в праві й не мала можливості отримати належну правову допомогу для захисту своїх прав. Проте суд зазначив, що надані позивачкою медичні документи про стан її здоровʼя не містять інформації про те, що в результаті набутого захворювання вона не здатна в повному обсязі усвідомлювати свої права й обовʼязки.
Також суд першої інстанції зазначив, що у матеріалах справи наявний лист директора Вінницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, у якому зазначено, що 20 травня 2016 року ОСОБА_1. зверталася до центру за наданням їй безоплатної первинної правової допомоги у вигляді консультації та розʼяснення щодо порядку оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Однак станом на 17 травня 2017 року позивачка з проханням про надання їй безоплатної вторинної правової допомоги до вказаного центру не зверталась.
Крім того, суд першої інстанції врахував, що у матеріалах справи знаходяться листи позивачки та відповіді Виконавчого комітету на них щодо скасування постанови адміністративної комісії від 18 березня 2016 року №289, що були надіслані позивачці у липні та вересні 2016 року.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1. не надала доказів на підтвердження того, що у неї існували обʼєктивні перешкоди для звернення до Виконавчого комітету у строк, встановлений статтею 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - "КУпАП), а тому суд вирішив, що оскаржуване рішення відповідача є законним і обґрунтованим.
З такими висновками не погодився Вінницький апеляційний адміністративний суд і своєю постановою від 12 жовтня 2017 року постанову суду першої інстанції скасував і прийняв нову, якою позов задовольнив частково:
- визнав протиправним і скасував рішення відповідача від 20 квітня 2017 року №937 про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1. щодо поновлення їй строку на оскарження постанови адміністративної комісії при Виконавчому комітеті від 18 березня 2016 року №289;
- зобовʼязав відповідача повторно розглянути клопотання позивачки про поновлення їй строку на оскарження постанови адміністративної комісії при Виконавчому комітеті від 18 березня 2016 року №289.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Скасовуючи постанову Вінницького міського суду Вінницької області суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що оскаржуване рішення відповідача тягне за собою правові наслідки у вигляді позбавлення права позивачки на адміністративне оскарження постанови від 18 березня 2016 року №289, а тому оскаржуване рішення має бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали значення для його прийняття. Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (далі - "ЄСПЛ") суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач не надав належної правової оцінки обставинам пропуску строку, на які посилалася ОСОБА_1. у своєму клопотанні, обмежившись лише обґрунтуванням, що остання була обізнана з існуванням постанови від 18 березня 2016 року з травня 2016 року, що призвело до прийняття Виконавчим комітетом невмотивованого рішення.
Відмовляючи в іншій частині позовних вимог апеляційний суд зазначив, що задоволення позовної вимоги про зобовʼязання відповідача поновити позивачці строк на оскарження постанови адміністративної комісії від 18 березня 2016 року №289 становило б втручання у дискреційні повноваження відповідача. Відтак належним способом захисту порушених прав ОСОБА_1. суд визначив зобовʼязання повторно розглянути її клопотання про поновлення строку на оскарження вказаної постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року й залишити в силі постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 7 серпня 2017 року.
Скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Так, цитуючи положення статей 288, 289 КУпАП, він не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що його рішення від 20 квітня 2017 року №937 не є мотивованим, детальним і повним. Водночас вказує, що скасувавши оскаржуване рішення апеляційний суд перебрав на себе повноваження Виконавчого комітету. В світлі цього також зауважує, що питання стосовно наведення чи ненаведення в оскаржуваному рішенні відповідних мотивів є правом відповідача, а не обовʼязком.
Відзиву на касаційну скаргу позивачка не подала.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що працівниками КП "Муніципальна поліція" стосовно позивачки за порушення пункту 6.13.1 (29) Правил благоустрою міста Вінниці, а саме: за здійснення торгівлі з рук продуктами харчування у невідведених для цього місцях, на обʼєктах благоустрою, без відповідних погоджень та дозволів, було складено протокол про притягнення її до адміністративної відповідальності за статтею 152 КУпАП, який був розглянутий адміністративною комісією при Виконавчому комітеті Вінницької міської ради.
За наслідком розгляду зазначеного протоколу адміністративна комісія прийняла постанову від 18 березня 2016 року №289 про накладення на позивачку адміністративного стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 1360 грн.
16 березня 2017 року ОСОБА_1. звернулася до Виконавчого комітету зі скаргою на зазначену постанову та з клопотанням про поновлення строку на її оскарження.
Рішенням відповідача від 20 квітня 2017 року №937 "Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження постанови від 18 березня 2016 року №289 адмінкомісії при виконкомі міської ради у справі про адміністративне правопорушення" позивачці відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на оскарження постанови через відсутність поважних причин для його поновлення, оскільки ОСОБА_1. було відомо про існування постанови адміністративної комісії від 18 березня 2016 року щонайменше з травня 2016 року.
Вважаючи рішення від 20 квітня 2017 року №937 протиправним, позивачка звернулася до суду.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 частини першої статті 288 КУпАП передбачено, що постанову адміністративної комісії може бути оскаржено у виконавчий комітет відповідної ради або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Згідно зі статтею 289 КУпАП України скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"; тут і далі в межах цього розділу у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субʼєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: