ПОСТАНОВА
Іменем України
04 лютого 2020 року
Київ
справа №826/6929/13-а
адміністративне провадження №К/9901/39625/18
К/9901/39627/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача – Хохуляка В.В.,
суддів – Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в судовому засіданні без повідомлення сторін касаційні скарги Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» та Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.10.2016 (суддя – Огурцов О.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2017 (головуючий суддя – Грибан І.О., судді: Беспалов О.О., Губська О.А.) у справі № 826/6929/13-а за позовом Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
Українське державне підприємство поштового зв'язку «Укрпошта» (далі – УДППЗ «Укрпошта») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 14.03.2013 № 0000144210, № 0000154210 та № 0000194210.
Справа судами розглядалась неодноразово.
За наслідками останнього перегляду, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.10.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2017, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби від 14.03.2013 № 0000144210, № 0000154210 та № 0000194210 в частинах, що стосуються господарських операцій УДППЗ «Укрпошта» з ТОВ «Кримстройиндустрия» та ТОВ «Бренд Строй». В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, УДППЗ «Укрпошта» оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.10.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2017 в частині відмови в задоволення позову та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову повністю, а в іншій частині залишити без змін.
В обґрунтування своїх вимог УДППЗ «Укрпошта» зазначає, що попередніми судовими інстанціями було безпідставно відхилено, як доказ реальності спірних операцій, подані позивачем первинні документи, не досліджено належним чином зміни майнового стану учасників розглядуваних операцій, наслідком чого стало прийняття неправильних по суті спору рішень. Вирішуючи даний спір в обґрунтування мотивів суди попередніх інстанцій послалися на наявність встановленої судом в кримінальній справі обставин вини посадової особи контрагентів позивача за спірними правовідносинами, однак здійснення реєстрації товариств без мети реального провадження підприємницької діяльності та номінальність керівництва за відсутності інших обставин, які б свідчили про необґрунтованість податкової вигоди, були безпідставно визнані судами як доказ безтоварності спірних господарських операцій.
Також, не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволення позову, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким відмовити в позові.
Так, відповідач зазначає, що враховуючи податкову інформацію щодо постачальників позивача, а також вимоги норм податкового законодавства, які регулюють спірні правовідносини, позивачем не підтверджено факт здійснення таких господарських операцій та відсутні підставі для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та валових витрат вартості придбаних послуг.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Як з’ясовано судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка УДППЗ «Укрпошта» з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «БВП «Строитель-плюс», ПП «Комманд», ПП «Базис Торг», ТОВ «Аквамарин», ПП «Ротонда Торг», ПП «Габарит-груп», ПП «Гранд-М», ПП «Райс-М», ПП «Грандпродукт», ТОВ «ВТК «Окнополь», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Сіті Буд», ПП «Скипер», ПП «Добре Місто», ПП «Мобкримторг», ПП «Визит Торг», ПП «Нантехімідж», ПП «Кримторг», ТОВ «БК «Акрополь», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Кримспецтехнолоджи», ТОВ «Тонар-Крим», ТОВ «Кримстройиндустрия», ПП «Євроградстрой», ПП «Прима Торг», ТОВ «ТМ-Компані», Фірма «Капітель Плюс», КП «Альянс», ПП «Пан Буд», ПП «Беллатрикс», ПП «Севелітстрой», ПП «Мастер Торг» за період з 01.01.2009 по 31.03.2012.
За результатами перевірки складено акт від 26.02.2013 № 224/42-10/21560045, в якому відображено висновок про порушення позивачем, зокрема:
пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5, абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 140.2 статті 140 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, на загальну суму 99804,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування всього в сумі 7107,00 грн.;
підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 40765,00 грн.
В обґрунтування зазначеного висновку відповідач посилається на податкову інформацію відносно контрагентів позивача, в якій відображено висновок про відсутність об’єктів оподаткування, необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу незначної чисельності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, транспортних засобів, що ставить під сумнів можливість даними підприємствами здійснювати господарську діяльність.
На підставі названого акту перевірки 14.03.2013 відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
№ 0000144210, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 40373,00 грн.,
№ 0000154210, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 65878,00 грн.,
№ 0000194210, відповідно до якого, позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 7104,00 грн.
Надаючи оцінку обставинам у справі, Верховний Суд виходить з неповного з’ясування судами попередніх інстанції усіх обставин справи з огляду на наступне.
Частиною третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Вказані вимоги законодавства зобов’язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин, з метою з’ясування об’єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту. При цьому, суди повинні перевірити відповідність рішення контролюючого органу вимогам, зокрема, принципу обґрунтованості, справедливості та співрозмірності заподіяної платником шкоди державним інтересам та настання відповідальності останнього за такі дії.
За змістом пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.
Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Як визначено у підпункті 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними дек