ПОСТАНОВА
Іменем України
12 лютого 2020 року
Київ
справа № 820/4710/17
адміністративне провадження № К/9901/48261/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 820/4710/17
за позовом громадянина Республіки Малі ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту
за касаційною скаргою громадянина Республіки Малі ОСОБА_1
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року, ухвалену колегією у складі суддів: головуючого судді Сліденка А.В., суддів Мороко А.С., Спірідонова М.О.
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року, ухвалену колегією у складі суддів: головуючого судді Лях О.П., суддів Яковенка М.М., Старосуда М.І.
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
1. У жовтні 2017 року громадянин Республіки Малі ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати рішення Державної міграційної служби України (далі - відповідач-1, ДМС України) №82-17 від 20 вересня 2017 року; скасувати наказ Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (далі - відповідач-2, ГУ ДМС України в Харківській області) № 36 від 09 березня 2017 року; зобовʼязати відповідача-2 прийняти рішення про оформлення документів для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, ОСОБА_1.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він з наміром отримати статус біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, звернувся до територіального органу ДМС України, проте розгляд звернення відбувався необʼєктивно без урахування всіх обставин, внаслідок чого було прийнято необґрунтоване рішення у формі наказу № 36 від 09 березня 2017 року "Про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту громадянина Республіки Малі ОСОБА_1". Дане рішення було оскаржено в адміністративному (позасудовому) порядку, але скарга була відхилена згідно зі спірним наказом Державної міграційної служби України. Оскільки недоліки в розгляді заяви про надання статусу біженця залишились неусунутими, сама заява і скарга про суті розглянуті неповно та неправильно, то спірні накази, на думку позивача підлягають скасуванню.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року, у задоволенні позову громадянину Республіки Малі ОСОБА_1 відмовлено повністю.
4. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем в достатньому обсязі було зібрано інформацію про країну походження та досліджено обставини, повідомлені позивачем під час звернення за набуттям статусу біженця, через що відсутні підстав вважати, що заявник не може повернутися до Республіки Малі через серйозну загрозу життю, фізичній недоторканості чи свободі внаслідок загального насильства, чи подій, що серйозно порушують громадський порядок.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
5. 18 квітня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга громадянина Республіки Малі ОСОБА_1 про скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року у справі № 820/4710/17, в якій скаржник просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвали нове судове рішення, яким задовольнити його адміністративний позов у повному обсязі.
6. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що у травні 2011 році у його селищі в Малі почалась етнічна та релігійна війна, яку розвʼязали екстремісти проти сараколе (соніке), а тому у країні походження Республіці Малі він не має можливості нормально жити.
7. 18 квітня 2018 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Шарапа В.М., суддів Бевзвенко В.М., Данилевич Н.А.
8. Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною касаційною скаргою.
9. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2019 року, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 06 червня 2019 року № 644/0/78-19 у звʼязку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Шарапи В.М. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 № 14), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яковенка М.М., судді Дашутін І.В., Шишов О.О.
10. 11 червня 2019 року суддя Яковенко М.М. заявив самовідвід щодо розгляду цієї касаційної скарги, який мотивований тим, що він брав участь у вирішенні адміністративної справи № 820/4710/17 в суді апеляційної інстанції.
11. Ухвалою від 11 червня 2019 року заяву судді Яковенка М.М. про самовідвід задоволено. Відведено суддю Яковенка М.М. від участі у розгляді справи № 820/4710/17.
12. 12 червня 2019 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
13. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 11 лютого 2020 року дана касаційна скарга була прийнята до провадження, підготовчі дії закінчено та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог пункту 5 частини 1 статті 340 та статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Позиція інших учасників справи
14. 17 травня 2018 року від представника Державної міграційної служби України надійшов відзив на касаційну скаргу, який не містить підпису представника, який його склав, а додана довіреність від 02 січня 2018 року № 10-2018 на підтвердження повноважень цього представника ДМС України не засвідчена жодним чином. Тому даний відзив на касаційну скаргу Верховний Суд не приймає.
15. Від відповідача-2 відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.
16. ОСОБА_1 є громадянином Республіки Малі та відноситься до етнічної групи сараколе.
17. Вперше із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до органу міграційної служби в Харківській області позивач звернувся 18 грудня 2012 року.
18. Рішенням ДМС України від 20 травня 2013 року №324-13 позивачу було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Дане рішення було оскаржено в судовому порядку. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено в повному обсязі. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року - без змін.
19. Вдруге, позивач звернувся до субʼєкта владних повноважень із заявою 22 січня 2015 року. Наказом ГУ ДМС України в Харківській області № 38 від 10 лютого 2015 року позивачу було відмовлено в оформленні документів, оскільки заява була визнана необґрунтованою.
20. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся зі скаргою до ДМС України, яку за рішенням №13-15 від 25 березня 2015 року було відхилено. Зазначене рішення заявник також оскаржив в судовому порядку. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05 червня 2015 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено в повному обсязі. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 червня 2015 року - без змін.
21. Втретє, позивач, ОСОБА_1 звернувся до територіального органу державної міграційної служби з аналогічною заявою 18 січня 2016 року Наказом ГУ ДМС України в Харківській області від 05 лютого 2016 року №17 в задоволенні заяви було відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся зі скаргою до ДМС України, яка за рішенням № 23-16 від 17 травня 2016 року було відхилено. Зазначене рішення заявник також оскаржив в судовому порядку, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено в повному обсязі. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 травня 2016 року - без змін.
22. Вчетверте, громадянин Республіки Малі ОСОБА_1 16 лютого 2017 року звернувся до ГУ ДМСУ в Харківській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
23. Повідомленням від 09 березня 2017 року №13 позивачу повідомлено про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до наказу ГУ ДМСУ в Харківській області від 09 березня 2017 року №36.
24. Дане рішення територіального органу Державної міграційної служби України було оскаржено позивачем в позасудовому (адміністративному) порядку до ДМС України.
25. Рішенням ДМС України від 20 вересня 2017 року № 82-17 відхилено скаргу позивача на рішення територіального органу ДМС України про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про що громадянина Республіки Малі ОСОБА_1 було поінформовано повідомленням від 03 жовтня 2017 року № 55.
Позиція Верховного Суду.
Релевантні джерела права й акти їх застосування.
26. Згідно з частиною першою статті 14 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року, кожна людина має право шукати притулку від переслідувань в інших країнах і користуватися цим притулком.
27. Порядок правового регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні врегульовано Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" від 08 липня 2011 року № 3671-VI (далі - Закон № 3671-VI).
28. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону № 3671-VI біженець - це особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
29. У статті 1А (2) Конвенції про статус біженців від 28 липня 1951 року також дано поняття "біженець", який означає особу, що внаслідок подій, які відбулися до 01 січня 1951 року, і через обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознакою расової належності, релігії, громадянства, належності до певної соціальної групи чи політичних поглядів знаходиться за межами країни своєї національної належності і не в змозі користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися таким захистом внаслідок таких побоювань; або, не маючи визначеного громадянства і знаходячись за межами країни свого колишнього місця проживання в результаті подібних подій, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок таких побоювань.
30. Відповідно до частини другої статті 1 Протоколу щодо статусу біженців від 04 жовтня 1967 року для цілей цього Протоколу термін "біженець", за винятком випадків, щодо застосування пункту 3 цієї статті, означає будь-яку особу, яка підпадає під визначення статті 1 Конвенції з вилученням слів "в результаті подій, які сталися до 1 січня 1951 року..." та слів "...внаслідок таких подій" у статті 1A (2).
31. Пунктом 13 частини першої статті 1 Закону № 3671-VI установлено, що особа, яка потребує додаткового захисту, - це особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.
32. Як передбачено у частині пʼятій статті 5 Закону № 3671-VI особа, яка на законних підставах тимчасово перебуває в Україні, і під час такого перебування в країні її громадянської належності чи попереднього постійного проживання виникли умови, зазначені в пунктах 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, внаслідок яких вона не може повернутися до країни свого походження і має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до закінчення строку перебування на території України.