ПОСТАНОВА
Іменем України
04 лютого 2020 року
Київ
справа №808/442/16
адміністративне провадження №К/9901/26216/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача – Хохуляка В.В.,
суддів – Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2016 (суддя – Нестеренко Л.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2016 (головуючий суддя – Дурасова Ю.В., судді: Коршун А.О., Туркіна Л.П.) у справі № 808/442/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Інвест-Пак" до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "Інвест-Пак" (далі – ТОВ "ТД "Інвест-Пак") звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі – ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя) від 18.09.2015 №0001142203.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2016, позов задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2016, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, частин четвертої та п’ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зокрема, зазначає про непідтвердження факту реального здійснення господарських операцій з огляду на відсутність у позивача доказів фактичного отримання товарів саме від ТОВ "Орінака", ТОВ "Оптіма плюс ЛТД", ТОВ "Мілтен Сейл".
Позивач не скористався своїм правом та не надав заперечення на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Як з’ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя проведена позапланова невиїзна документальна перевірка "ТД "Інвест-Пак" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ "Орінака" за травень 2015 pоку, ТОВ "Оптіма плюс ЛТД" за березень 2015 року, ТОВ "Мілтен Сейл" за травень 2015 року.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 08.09.2015 №2212/08-27-2203/38664852, в якому відображено висновок про порушення позивачем підпунктів 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, чим занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 77691,00 грн. у зв’язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних товарно-матеріальних цінностей (стрічка клейка, стрічка поліпропіленова, тощо) у ТОВ "Орінака" за договором поставки від 19.05.2015 №19/05-1, ТОВ "Оптіма Плюс ЛТД" за договором поставки від 25.05.2015 №25/05, ТОВ "Мілтен Сейл" за договором поставки від 02.02.2015 №02/02/15, з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених господарських операцій та недоліки поданих позивачем товарно-транспортних накладних.
В обґрунтування зазначеного висновку відповідач посилається на податкову інформацію відносно контрагентів позивача, в якій відображено висновок про відсутність об’єктів оподаткування, необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу незначної чисельності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, транспортних засобів, що ставить під сумнів можливість даними підприємством здійснювати господарську діяльність. Також зазначає на неможливість ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій (навантажувальних та розвантажувальних робіт), з огляду на те, що пункти відправки товару не відповідають юридичним адресам постачальників, а документи, які б свідчили по наявність будь-якого зв’язку між постачальниками та пунктами відправки відсутні
На підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 18.09.2015 №0001142203, згідно з яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 116536,50 грн., у тому числі за основним платежем – 77691,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 38845,50 грн.
За наслідками адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення рішення залишено без змін.
Згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобовʼязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повʼязаних з визначенням обʼєктів оподаткування та/або податкових зобовʼязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повʼязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Слід зазначити, що обов’язок підтвердити правомірність та обґрунтованість податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб’єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту ПДВ, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний доход на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.