ПОСТАНОВА
Іменем України
04 лютого 2020 року
Київ
справа №822/3847/14
адміністративне провадження №К/9901/9080/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача – Васильєвої І.А.,
суддів – Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Славутської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області
на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.11.2014 (Головуючий суддя Шевчук О.П.)
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 (Головуючий суддя Сторчак В.Ю., судді: Ватаманюк Р.В., Мельник-Томенко Ж.М.)
у справі № 822/3847/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Поділля"
до Славутської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Нива Поділля" (далі – позивач, ТОВ "Нива Поділля") звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Славутської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі – відповідач, Славутська ОДПІ ГУ Міндоходів у Хмельницькій області), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.03.2014 № 0001082202.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.11.2014, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.03.2014 в частині збільшення суми грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 1 828 122 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.11.2014 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що електронний цифровий підпис, що накладається на податкову накладну при її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, та підпис, що скріплює цю податкову накладну при її видачі покупцю, повинні належати одній особі, якій делеговано право підпису податкових накладних. Позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту в листопаді 2012 року ПДВ в сумі 16 861, 67 грн згідно податкової накладної від 16.11.2012 № 7 виданої ТОВ "Галтехпром", оформленої з порушенням вимог складання податкових накладних, а саме у день виникнення податкових зобов’язань.
Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 22.01.2014 по 11.02.2014 (термін проведення перевірки продовжувався з 05.02.2014 по 11.02.2014 на підставі наказу від 04.02.2014 № 106), на підставі наказу від 22.01.2014 № 61, на підставі направлення від 22.01.2014 № 9, № 10, № 11, від 10.02.2014 № 15 посадовими особами відповідача згідно із статтею 20, підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Нива Поділля" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.10.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.10.2013, за результатами якої складено акт від 21.02.2014 № 37/2204/34739646 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог, зокрема, пункту 187.1 статті 187, підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195, пунктів 198.1. 198.3. 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, статті 201, пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено позивачем податкові зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 1 693 650 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 19.03.2014 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001082202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 1 833 862 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів суду апеляційної інстанції та погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з такого.
Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит – це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у звʼязку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звʼязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобовʼязань продавця.