ПОСТАНОВА
Іменем України
12 лютого 2020 року
Київ
справа № 815/3516/17
адміністративне провадження № К/9901/47286/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 815/3516/17
за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання неправомірним та скасування рішення та зобовʼязати вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року, ухвалену колегією у складі суддів: головуючого судді Кравченка М.М., суддів Бжассо Н.В., Танцюри К.О.
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2018 року, ухвалену колегією у складі суддів: головуючого судді Домусчі С.Д., суддів Коваля М.П., Кравця О.О.
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
1. У липні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України (далі - відповідач, ДМС України), в якому просив:
1.1. визнати неправомірним та скасувати рішення від 31 січня 2017 року № 29-17 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
1.2. зобовʼязати прийняти рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у 2016 році ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою про надання захисту в Україні. Рішенням Державної міграційної служби України від 31 січня 2017 року № 29-17 ОСОБА_1 було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. 26 червня 2017 року ОСОБА_1 отримав повідомлення Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграцій Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області № 47 від 10 березня 2017 року про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Позивач не погоджується з рішенням відповідача від 31 січня 2017 року № 29-17, вважає його неправомірним, необґрунтованим та таким, що належить до скасування.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
4. Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ДМС України, відмовляючи позивачу у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, діяла відповідно до Конституції України та Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" № 3671-VI від 08 липня 2011 року, оскільки встановлено, що у позивача відсутні умови для визначення біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, передбачені пунктами 1 чи 13 частини 1 статті 1 вказаного Закону.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
5. 06 квітня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2018 року у справі № 815/3516/17, в якій скаржник просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвали нове судове рішення, яким задовольнити його адміністративний позов у повному обсязі.
6. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки судом не повідомлено його про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги, у звʼязку з чим був позбавлений можливості бути присутнім під час апеляційного розгляду, надавати суду свої пояснення та доводити їх переконливість.
6.1. Вказує на те, що при прийнятті рішень суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки фактичним обставинам справи, а саме не звернули увагу на реальні побоювання позивача за власне життя у разі повернення до країни громадянської належності - до Афганістану, а також те, що причиною виїзду позивача із країни походження є те, що він має обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідування у своїй країні. Зокрема вказує, що суди не дослідили інформацію про ситуацію в країні походження позивача, яка є загальновідомою та не потребує доказування.
6.2. Також, зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки ним зроблено спробу обґрунтувати свою заяву про захист відповідно до вимог Директиви ЄС "Щодо мінімальних стандартів кваліфікації стандартів громадян третіх країн та осіб без громадянства біженцями або як осіб, що потребують міжнародного захисту іншими причинами, а також суті захисту, що надається". Проте, Державна міграційна служба України належної оцінки зазначеним документам не надала, незважаючи на те, що факти переслідувань представників соціальної групи до якої належить скаржник підтверджується інформацією по країні походження.
7. 06 квітня 2018 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Білоус О.В., суддів Данилевич Н.А., Стрелець Т.Г.
8. Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2018 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною касаційною скаргою.
9. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2019 року, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 06 червня 2019 року № 645/0/78-19 у звʼязку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Білоуса О.В. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 № 14), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
10. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 11 лютого 2020 року дана касаційна скарга була прийнята до провадження, підготовчі дії закінчено, справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.
Позиція інших учасників справи
11. 27 червня 2018 року від Державної міграційної служби України надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач просить касаційну скаргу скаржника залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення суду - без змін.
11.1. Вказують на те, що відповідно до матеріалів даної справи повідомлення про час та місце судового засідання направлялось на адресу позивача, яке було зазначено в апеляційній скарзі (АДРЕСА_1). Крім того є докази того, що позивач і надалі проживає за цією адресою та отримує кореспонденцію, адже рішення суду першої інстанції отримане останнім особисто. Зазначають, що аналіз матеріалів особової справи разом із наявною інформацією по країні громадянського погодження скаржника підтверджує відсутність умов, які можуть бути розглянуті в контексті надання йому статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, через відсутність доведених фактів серйозної і не вибіркової загрози життю, фізичній цілісності чи свободі в країні громадянського походження, а також не встановлення жодних фактів щодо можливості застосування до скаржника нелюдського поводження або катування у разі повернення на Батьківщину та відсутністю в регіоні постійного проживання будь-яких відкритих збройних конфліктів.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.
12. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, проживав в м. Кабул Афганістан, є громадянином Афганістану, за національністю таджик, за віросповіданням мусульманин (суніт).
13. Країну постійного проживання ОСОБА_1 залишив 18 травня 2015 року легально на підставі національного паспорту та візи авіарейсом м. Кабул (Афганістан) - м. Москва (Росія).
14. До України позивач потрапив 19 травня 2015 року з Росії автомобільним транспортом нелегально.
15. 18 червня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
16. Наказом Управління у справах іноземців та осіб без громадянства Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 23 червня 2015 року № 114 ОСОБА_1 було відмовлено в оформлені документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
17. ОСОБА_1 не погодився з прийнятим наказом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 23 червня 2015 року № 114 та звернувся до суду за захистом.
18. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року у справі № 815/4255/15, що набрала законної сили на підставі ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, що діють в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання неправомірним та скасування наказу № 114 від 23 червня 2015 року та зобовʼязання прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, було відмовлено.
19. 21 червня 2016 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
20. За результатами розгляду документів щодо надання позивачеві статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, проведених співбесід Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області прийняло висновок від 13 січня 2017 року по справі № 2016OD0093, яким ОСОБА_1 відмовило у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
21. Відмова мотивована тим, що аналізом матеріалів особової справи неможливо обґрунтувати причину виїзду заявника з Афганістану з позиції надання міжнародного захисту в Україні. Під час перебування на Батьківщині та перебуваючи поза межами країни своєї громадянської належності заявник не зазнавав і не зазнає жодних переслідувань за конвенційними ознаками визначення статусу біженця у відповідності до вимог пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" № 3671-VI від 08 липня 2011 року, а саме в нього відсутні обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознаками раси, національності, громадянства (підданства), віросповідання, належності до певної соціальної групи або політичних переконань. Також, не встановлено жодних фактів щодо можливості застосування до заявника нелюдського поводження або катування у разі повернення на Батьківщину. В регіоні постійно проживання заявника наразі відсутні будь-які відкриті збройні конфлікти.
22. Таким чином, відповідно до зазначеного висновку аналізом матеріалів особової справи ОСОБА_1 було встановлено, що повідомлені заявником факти стосовно власних переслідувань в країні громадянської належності не можуть бути визнаними підставою для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні відповідно до умов, що передбачені Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
23. Державна міграційна служба України своїм рішенням від 31 січня 2017 року №29-17 підтримала висновок Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області та відмовила ОСОБА_1 у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у звʼязку з відсутністю умов, що передбачені пунктом 1 та пунктом 13 частини 1 статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
24. 26 червня 2017 року ОСОБА_1 отримав повідомлення Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області № 47 від 10 березня 2017 року про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Позиція Верховного Суду.
Оцінка Верховного Суду висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
25. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.