РІШЕННЯ
Іменем України
03 лютого 2020 року
Київ
справа №800/315/16
адміністративне провадження №П/9901/352/18; П/9901/353/18, П/9901/355/18, П/9901/356/18, П/9901/357/18, П/9901/358/18, П/9901/359/18, П/9901/360/18, П/9901/361/18, П/9901/362/18, П/9901/363/18, П/9901/364/18, П/9901/365/18, П/9901/366/18, П/9901/367/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Олендера І.Я.,
суддів: Бившевої Л.І., Гончарової І.А., Шипуліної Т.М., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу № 800/315/16 за позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 до Верховної Ради України, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору: Дніпровська міська рада Дніпропетровської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Український інститут національної памʼяті, ОСОБА_16 про визнання незаконною та скасування Постанови "Про перейменування міста Дніпропетровськ Дніпропетровської області" від 19 травня 2016 року № 1375-VІІІ,
УСТАНОВИВ:
І. ПРОЦЕДУРА
1. У провадженні Вищого адміністративного суду України перебувала справа № 800/315/16 за позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 до Верховної Ради України, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору: Дніпровська міська рада Дніпропетровської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Український інститут національної памʼяті, ОСОБА_16 про визнання незаконною та скасування Постанови "Про перейменування міста Дніпропетровськ Дніпропетровської області" від 19 травня 2016 року № 1375-VІІІ.
1.1. Ухвалою Вищого адміністративного суду від 17 лютого 2017 року обʼєднано адміністративну справу № 800/315/16 за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання незаконною Постанови "Про перейменування міста Дніпропетровськ Дніпропетровської області" від 19 травня 2016 року № 1375-VІІІ та зобовʼязання вчинити певні дії з адміністративними справами № 800/599/16, № 800/600/16, № 800/601/16, № 800/602/16, № 800/603/16, № 800/604/16, № 800/605/16, № 800/610/16, №800/611/16, № 800/612/16, № 800/613/16, № 800/614/16, № 800/615/16, № 800/616/16 за позовами ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_5, ОСОБА_15 до Верховної Ради України про визнання незаконною та скасування Постанови "Про перейменування міста Дніпропетровськ Дніпропетровської області" від 19 травня 2016 року № 1375-VІІІ та присвоєно їй спільний номер № 800/315/16.
2. Позивачі вважають незаконною та просять скасувати Постанову Верховної Ради України "Про перейменування міста Дніпропетровськ Дніпропетровської області" від 19 травня 2016 року № 1375-VІІІ з огляду на таке.
2.1. Позивачі, з урахуванням уточнених позовних вимог, зазначили, що Постанову "Про перейменування міста Дніпропетровськ Дніпропетровської області" від 19 травня 2016 року № 1375-VІІІ було прийнято Верховною Радою України (далі - відповідач, ВРУ) з недотриманням принципів, закріплених у статті 7 Конституції України та статті 4 Європейської Хартії місцевого самоврядування, а також з порушенням статей 20, 25, 31, 91, 96, 99, 102, 114, 125, 138 Закону України від 10 лютого 2010 року № 1861-VІ "Про Регламент Верховної Ради України", статей 5, 7, 8 Закону України від 31 травня 2005 року № 2604-IV "Про географічні назви", статей 25, 26 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні", всупереч пунктам 7 і 8 статті 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 9 квітня 2015 року № 317-VІІІ "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", а відтак вона підлягає визнанню незаконною та скасуванню.
3. Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що до основних конституційних повноважень Верховної Ради України належить: внесення змін до Конституції України; призначення всеукраїнського референдуму; прийняття законів, постанов та інших актів; визначення засад внутрішньої та зовнішньої політики, а також здійснення інших повноважень, визначених Конституцією України (статті 85, 87, 89, 92, 96 Основного Закону України). Пунктом 29 частини першої статті 85 Конституції України віднесено до повноважень ВРУ вирішення питань, що стосуються найменування і перейменування населених пунктів і районів. Відповідачем, при прийнятті оскаржуваної постанови, було дотримано всіх законодавчих вимог та порядку прийняття, встановлених Конституцією України, Законом України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", Законом України "Про Регламент Верховної Ради України", Законом України "Про географічні назви", Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".
4. З 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким, зокрема, Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року №2747-IV викладено у новій редакції.
4.1. Згідно з пунктом 5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) позовні заяви та апеляційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані до Вищого адміністративного суду України як суду першої або апеляційної інстанції та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
4.2. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 січня 2018 року для розгляду справи № 800/315/16 визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Олендера І.Я., судді: Бившева Л.І., Гончарова І.А., Ханова Р.Ф., Шипуліна Т.М.
4.3. Справа підсудна Верховному Суду як суду першої інстанції відповідно до частини четвертої статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України.
4.4. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності, зокрема, Верховної Ради України встановлено у статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною другою зазначеної статті передбачено, що адміністративні справи, зазначені у пунктах 1 - 3 частини першої цієї статті (з-поміж них - справи щодо законності постанов Верховної Ради України), розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з пʼяти суддів.
4.5. Ухвалою судді Верховного Суду Олендера І.Я. від 11 січня 2018 року прийнято до провадження адміністративну справу № 800/315/16 за позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 до Верховної Ради України, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору: Дніпровська міська рада Дніпропетровської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Український інститут національної памʼяті, ОСОБА_16 про визнання незаконною та скасування Постанови "Про перейменування міста Дніпропетровськ Дніпропетровської області" від 19 травня 2016 року № 1375-VІІІ. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні (15:00 год. 6 лютого 2018 року в приміщенні суду за адресою: вул. Московська, 8, корпус 5, м. Київ) з повідомленням (викликом) сторін. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження колегією суддів у складі пʼяти суддів.
4.6. До початку розгляду справи в судовому засіданні (призначеного Ухвалою судді Верховного Суду Олендера І.Я. від 11 січня 2018 року на 6 лютого 2018 року), 5 лютого 2018 року від позивача ОСОБА_1 та представників позивачів Бєлєвцова та Долгих А.С. надійшло клопотання про зупинення провадження по справі, яке вмотивовано обʼєктивною неможливістю розглянути дану справу до прийняття Конституційним Судом України рішення по справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" від 9 квітня 2015 року № 317-VIII. Обґрунтовуючи вказане клопотання, з-поміж іншого, зазначено, що вирішення Конституційним Судом України питання відповідності Конституції України (конституційності) Закону від 9 квітня 2015 року № 317-VIII залежить правильний, повний та всебічний розгляд даної адміністративної справи, оцінка фактів та доказів, в тому числі щодо відповідності дій Верховної Ради України під час прийняття оскаржуваного рішення критеріям визначеним ст. 19 Конституції України.
4.7. Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 6 лютого 2018 року клопотання позивача ОСОБА_1 та представників позивачів Бєлєвцова та Долгих А.С. про зупинення провадження по справі задоволено. Зупинено провадження у справі № 800/315/16 до прийняття Конституційним Судом України рішення по справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" від 9 квітня 2015 року № 317-VIII.
4.8. Згідно інформації з офіційного сайту Конституційний Суд України 16 липня 2019 року Конституційний Суд України ухвалив Рішення щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" (ІНФОРМАЦІЯ_1).
4.9. Враховуючи, що обставини які були підставою для зупинення провадження було усунуто, ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року поновлено провадження в адміністративній справі № 800/315/16 за адміністративними позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 до Верховної Ради України, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору: Дніпровська міська рада Дніпропетровської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Український інститут національної памʼяті, ОСОБА_16 про визнання незаконною та скасування Постанови "Про перейменування міста Дніпропетровськ Дніпропетровської області" від 19 травня 2016 року № 1375-VІІІ. Справу № 800/315/16 призначено до розгляду в судовому засіданні на 09.12.2019 о 16:30 у приміщенні суду (м. Київ, вул. Московська, 8).
4.10. У судове засідання призначене на 16:30 год. 09.12.2019 зʼявився представник відповідача - Лаптієв А.М., позивачі/представники позивачів та третіх сторін у судове засідання не зʼявилися. У судовому засіданні прийнято рішення про відкладення розгляду справи на 16:30 год. 16.12.2019 у звʼязку з відсутністю інформації про повідомлення сторін.
4.11. У судове засідання призначене на16:30 год. 16.12.2019 зʼявились представник відповідача - Лаптієв А.М., представник третьої особи (яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача) Українського інституту національної памʼяті - Рябенко С.Д., позивачі/представники позивачів у судове засідання не зʼявилися. У судовому засіданні прийнято рішення про відкладення розгляду справи на 16:30 год. 03.02.2020 у звʼязку з відсутністю інформації про повідомлення сторін.
4.12. У звʼязку з неявкою у судове засідання позивачів, третіх осіб, повідомлених у порядку визначеному статтею 126 Кодексу адміністративного судочинства України, про призначення судового засідання на 16:30 год. 03.02.2020 та наявних у матеріалах справи клопотань від відповідача - Верховної Ради України, третьої особи - Дніпровської міської ради Дніпропетровської області про розгляд справи за їх відсутності, колегія суддів у судовому засіданні дійшла висновку про можливість розглядати адміністративну справу № 800/315/16 за позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 до Верховної Ради України, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору: Дніпровська міська рада Дніпропетровської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Український інститут національної памʼяті, ОСОБА_16 про визнання незаконною та скасування Постанови "Про перейменування міста Дніпропетровськ Дніпропетровської області" від 19 травня 2016 року № 1375-VІІІ у письмовому провадженні.
ІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
5. В обґрунтування позовних вимог та протиправності прийнятої ВРУ Постанови "Про перейменування міста Дніпропетровськ Дніпропетровської області" від 19 травня 2016 року № 1375-VІІІ (далі - Постанова № 1375-VІІІ) позивачі наводять такі аргументи.
Позивачі, зазначають, оскаржувана Постанова "Про перейменування міста Дніпропетровськ Дніпропетровської області" від 19 травня 2016 року № 1375-VІІІ підлягає визнанню незаконною та скасуванню, оскільки була прийнята Верховною Радою України без дотриманням принципів, закріплених у статті 7 Конституції України та статті 4 Європейської Хартії місцевого самоврядування, а також з порушенням статей 20, 25, 31, 91, 96, 99, 102, 114, 125, 138 Закону України від 10 лютого 2010 року № 1861-VІ "Про Регламент Верховної Ради України", статей 5, 7, 8 Закону України від 31 травня 2005 року № 2604-IV "Про географічні назви", статей 25, 26 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" та всупереч пунктам 7 і 8 статті 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 9 квітня 2015 року № 317-VІІІ "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки".
Позивачі зазначили: що під час ухвалення оскаржуваної Постанови ВРУ № 1375-VІІІ від 19 травня 2016 року було грубо порушено процедуру розгляду і прийняття даного рішення, яка передбачена Регламентом Верховної ради України затвердженого Законом України від 10 лютого 2010 року № 1861-VІ "Про Регламент Верховної Ради України"; Головою Верховної Ради України Парубієм А.В. порушений порядок та процедура розгляду даного питання на пленарному засіданні 19 травня 2016 року, що призвело до незаконного прийняття Верховною Радою України Постанови від 19 травня 2016 року № 1375-VІІІ; були допущені порушення встановленої Регламентом Верховної Ради України та Законом України "Про статус народного депутата України" процедури особистого голосування народних депутатів України під час прийняття оскаржуваної Постанови № 1375-VІІІ від 19 травня 2016 року.
Позивачі вказують, що відповідач не мав правових підстав, а станом на момент прийняття рішення і повноважень, на прийняття та підписання оскаржуваної Постанови № 1375-VІІІ від 19 травня 2016 року, оскільки вказана постанова ВРУ прямо суперечить положенням Закону України від 9 квітня 2015 року № 317-VІІІ "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" в частині порушення відведених строків на перейменування населених пунктів. Також зазначають, що ухваленням Постанови № 1375-VІІІ від 19 травня 2016 року було порушено право мешканців і територіальної громади міста Дніпропетровська Дніпропетровської області на безпосереднє здійснення народовладдя, а також на участь в управлінні державними справами, крім того, відповідачем були проігноровані результати громадських слухань з питань перейменування міста Дніпропетровська, що проводились відповідно до розпорядження міського голови від 22.07.2015 № 432-р "Про проведення громадських слухань з питань перейменування міста Дніпропетровська у районах міста" та від 12.08.2015 № 493-р "Про внесення змін та доповнень до розпорядження міського голови від 22.07.2015 № 432-р Про проведення громадських слухань з питань перейменування міста Дніпропетровська у районах міста", згідно яких мешканці висловились за збереження назви міста Дніпропетровськ Дніпропетровської області.
Також позивачі зазначили, що відповідачем були проігноровані висновки/результати соціологічного опитування щодо зміни назви Дніпропетровськ Київського міжнародного інституту соціології "Думки і погляди жителів м. Дніпропетровська щодо перейменування: вересень 2015 року", де більшість мешканців міста висловились за збереження найменування міста Дніпропетровськ.
Позивачі вказують, що Постанову "Про перейменування міста Дніпропетровськ Дніпропетровської області" від 19 травня 2016 року № 1375-VІІІ було прийнято ВРУ всупереч позиції територіальної громади міста Дніпропетровськ, викладеної у рішенні Дніпропетровської міської ради від 29.12.2015 року №7/2 "Про перейменування міста Дніпропетровськ в місто Дніпропетровськ", яким міська рада вирішила, схвалити звернення до Верховної Ради України щодо збереження найменування міста Дніпропетровськ, змінивши етимологію назви.
Позивачі зазначають, що оскаржувана Постанова "Про перейменування міста Дніпропетровськ Дніпропетровської області" від 19 травня 2016 року № 1375-VІІІ не відповідає Європейській Хартії місцевого самоврядування в частині невідʼємного права громадян безпосередньо брати участь в управлінні своєю країною. Крім того, внаслідок таких незаконних дій та рішень відповідача порушені права, свободи та інтереси позивачів: як громадянина - мешканця міста Дніпропетровська, як депутата Дніпропетровської міської ради уповноваженого представника виборців міста, як народного депутата України - уповноваженого представника виборців міста Дніпропетровськ Дніпропетровської області у Верховній Раді України.
6. У запереченнях на позов відповідач зазначає, що з доводами позовних заяв не погоджується, звертає увагу на те, що пунктом 29 частини першої статті 85 Конституції України віднесено до повноважень ВРУ вирішення питань, що стосуються найменування і перейменування населених пунктів і районів. Відповідачем, при прийнятті оскаржуваної постанови, було дотримано всіх законодавчих вимог та порядку прийняття, встановлених Конституцією України, Законом України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", Законом України "Про Регламент Верховної Ради України", Законом України "Про географічні назви", Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Зазначає, що Законом України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" ВРУ було внесено зміни, зокрема, до статей 5 та 8 Закону України "Про географічні назви". Відповідно до внесених змін: "Забороняється присвоювати географічним обʼєктам назви, які є іменами або псевдонімами осіб, які обіймали керівні посади у комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік (крім випадків, повʼязаних з розвитком української науки та культури), працювали у радянських органах державної безпеки, назви СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних радянських республік та похідні від них, а також назви, повʼязані з діяльністю комуністичної партії, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті (крім памʼятників та памʼятних знаків, повʼязаних з опором та вигнанням нацистських окупантів з України або з розвитком української науки та культури). Перейменування географічних обʼєктів здійснюється у випадках: "необхідності приведення назви географічного обʼєкта у відповідність із вимогами Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки". Вказаний Закон, є спеціальним законом, на підставі якого здійснювалось перейменування міста Дніпропетровськ Дніпропетровської області на місто Дніпро. Також відповідач зазначив, що пропозиції Дніпропетровської міської ради щодо перейменування міста Дніпропетровськ були прийняті, отримані ВРУ 25 січня 2016 року та обговорені на засіданні відповідного комітету ВРУ. У звʼязку з чим, посилання позивачів на порушення ВРУ положень статті 5 Закону України "Про географічні назви" є безпідставними.
Врахувавши рекомендацію Українського інституту, національної памʼяті, Комітет з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування ухвалив висновок рекомендувати Верховній Раді України відповідно до пункту 29 частини першої статті 85 Конституції України, пункту 8 статті 7 Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" перейменувати місто Дніпропетровськ Дніпропетровської області на місто Дніпро, прийнявши за основу та в цілому проект Постанови "Про перейменування міста Дніпропетровська Дніпропетровської області (реєстр. №3864), внесений народним депутатом України А. Денисенком.
Відповідач також зазначає, що 18.02.2016 до Верховної Ради України надійшов лист Дніпропетровської міської ради від 15.02.2016 р. №1/20- 22 (копія листа додається). У вказаному листі надано інформацію про те, що згідно із соціологічними дослідженнями та опитуванням суспільної думки більшість населення міста Дніпропетровська проти перейменування. Дніпропетровська міська рада висловила свою позицію на сесії 29 грудня 2015 року та запропонувала перейменувати місто Дніпропетровськ, змінивши етимологію назви на місто Дніпропетровськ на честь святого Петра та річки Дніпро. Також у листі зазначено, що у разі якщо таке перейменування є неможливим, єдиний можливий варіант перейменування, що пропонується найбільш активними громадськими організаціями, це найменування міста Дніпро.
19 травня 2016 року Верховна Рада України, з дотриманням усіх вимог законодавства, після обговорення у залі засідань ВРУ проекту постанови номер № 3864 більшістю голосів народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України прийняла рішення ухвалити Постанову "Про перейменування міста Дніпропетровськ Дніпропетровської області". "За" проголосували 247 народних депутатів України.
Крім того, відповідач вказує, що Закон України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" на час прийняття оскаржуваної постанови (звернення до позивачів до суду) був чинним та не визнавався Конституційним Судом України таким, що не відповідає положенням Конституції України.
Відповідач зазначає, що виходячи із конституційних повноважень Верховної Ради України вирішення питань повʼязаних з перейменуванням відносяться до повноважень ВРУ, що відповідає та узгоджується з положеннями Європейської хартії місцевого самоврядування (зокрема, положенням статті 4), на порушення яких відповідачем посилаються позивачі.
Щодо посилань позивачів відносно не персонального голосування деяких народних депутатів під час голосування за оскаржувану Постанову "Про перейменування міста Дніпропетровськ Дніпропетровської області" від 19 травня 2016 року № 1375-VІІІ, Відповідач зазначає наступне. Відповідно до положень частини 1 статті 26 Регламенту Верховної Ради України, перед відкриттям кожного пленарного засідання проводиться реєстрація народних депутатів особисто на підставі предʼявлення посвідчення народного депутата та підтвердження своєї присутності власноручним підписом. У залі засідань Верховної Ради народний депутат реєструється за допомогою електронної системи в такий спосіб, що унеможливлює здійснення реєстрації замість народного депутата іншою особою. Народні депутати України голосують за допомогою персональних карток, які є в одному екземплярі лише у відповідного народного депутата України. Відсутність письмової реєстрації не є підставою вважати, що народний депутат був відсутній під час голосування в залі чи голосував не особисто, крім того, письмова реєстрація народних депутатів України має на меті контроль виплати коштів народним депутатам за відпрацьований час, оскільки відповідно до частини третьої статті 26 Регламенту, дані письмової реєстрації є підставою для нарахування виплат народному депутату за час участі в пленарних засіданнях Верховної Ради.
IІІ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
7. Згідно положень статті 7 Конституції України, в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.
Відповідно до частини пʼятої статті 83 Конституції України порядок роботи Верховної Ради України встановлюється Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України.
Згідно пункту 29 частини першої статті 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України належить, зокрема, утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів.
Відповідно до частини першої статті 89 Конституції України Верховна Рада України для здійснення законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до її повноважень, виконання контрольних функцій відповідно до Конституції України створює з числа народних депутатів України комітети Верховної Ради України та обирає голів, перших заступників, заступників голів та секретарів цих комітетів.
8. Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про регламент Верховної Ради України", перед відкриттям кожного пленарного засідання проводиться реєстрація народних депутатів особисто на підставі предʼявлення посвідчення народного депутата та підтвердження своєї присутності власноручним підписом. У залі засідань Верховної Ради народний депутат реєструється за допомогою електронної системи в такий спосіб, що унеможливлює здійснення реєстрації замість народного депутата іншою особою.
Згідно положень статті 46 Закону України "Про регламент Верховної Ради України" рішеннями Верховної Ради є акти Верховної Ради, а також процедурні та інші рішення, які заносяться до протоколу пленарних засідань Верховної Ради. Актами Верховної Ради є закони, постанови, резолюції, декларації, звернення, заяви.
Згідно статті 47 Закону України "Про регламент Верховної Ради України", відповідно до частини другої статті 84, статті 91 Конституції України Верховна Рада приймає рішення виключно на її пленарних засіданнях після обговорення питань більшістю голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради, крім випадків, передбачених Конституцією України та цим Регламентом.
Рішення Верховної Ради приймаються шляхом відкритого поіменного голосування, крім випадків, передбачених цим Регламентом, коли проводяться таємне голосування шляхом подачі бюлетенів.
Голосування здійснюється народним депутатом особисто за допомогою електронної системи шляхом голосування "за", "проти" або "утримався" в залі засідань Верховної Ради або у визначеному для таємного голосування місці біля залу для пленарних засідань. У разі виявлення на пленарному засіданні народним депутатом факту порушення вимог щодо особистого голосування шляхом голосування за іншого народного депутата розгляд питання порядку денного на його вимогу зупиняється. Головуючий на пленарному засіданні встановлює присутність відповідного народного депутата у залі засідань Верховної Ради, а у разі його відсутності доручає Лічильній комісії вилучити картку такого народного депутата та передати її головуючому на пленарному засіданні і проводить повторне голосування щодо пропозиції, яка ставилась на голосування останньою.
На пленарному засіданні народний депутат не повинен перешкоджати розгляду питань порядку денного, в тому числі шляхом блокування трибуни, перешкоджання роботі головуючого на пленарному засіданні, а також голосуванню інших народних депутатів.
Рішення про персональні обрання, призначення, надання згоди на призначення на посаду, надання згоди на звільнення з посади та звільнення з посади приймаються Верховною Радою шляхом відкритого поіменного голосування, крім випадків, передбачених законом та цим Регламентом, коли рішення приймаються таємним голосуванням шляхом подачі бюлетенів.
Рішення Верховної Ради щодо проектів законів, постанов, інших актів Верховної Ради приймаються лише з питань, включених до порядку денного пленарних засідань Верховної Ради до початку пленарного засідання.
Відповідно до частини першої та третьої статті 138 Закону України "Про регламент Верховної Ради України" постанови та інші акти (резолюції, декларації, звернення, заяви) Верховної Ради, визначені статтею 46 цього Регламенту, Верховна Рада приймає більшістю голосів народних депутатів від її конституційного складу, крім випадків, визначених Конституцією України. Постанови та інші акти Верховної Ради приймаються з дотриманням процедури, передбаченої для розгляду законопроектів у першому читанні з прийняттям їх у цілому, якщо Верховною Радою не прийнято іншого рішення.
9. Згідно статті 5 Закону України "Про географічні назви" встановлення географічних назв включає виявлення існуючих або відомих у минулому історичних географічних назв, найменування та перейменування географічних обʼєктів. Географічні назви виявляються документами відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також картографічними, статистичними, архівними, енциклопедичними, довідковими та історичними джерелами.
Виявлення географічних назв, не зафіксованих у документах чи історичних джерелах, здійснюється шляхом опитування, у тому числі за допомогою засобів масової інформації, населення, яке проживає на даній території, краєзнавців, географів, істориків та інших фахівців, під час картографування території або проведення топонімічних досліджень.
Назва, яка присвоюється географічному обʼєкту, повинна відображати найбільш характерні ознаки цього обʼєкта, враховувати географічні, історичні, природні та інші умови місцевості, де він розташований, думку населення, яке проживає на цій території, вписуватися в існуючу систему назв цієї території і складатися з мінімальної кількості слів.
Географічним обʼєктам можуть присвоюватися імена вчених, дослідників та інших осіб, які брали участь у їх відкритті, вивченні, створенні або заснуванні.
Імена видатних державних або громадських діячів, представників науки, культури чи інших осіб, діяльність яких не повʼязана з відповідними географічними обʼєктами, можуть присвоюватися посмертно, і лише у виняткових випадках з урахуванням думки більшості населення, яке проживає на території, де розташовані ці обʼєкти. Врахування думки більшості населення здійснюється відповідно до закону про референдуми.
Назви адміністративно-територіальних одиниць, як правило, повинні бути похідними від найменування тих адміністративних одиниць, які є їх адміністративними центрами, або географічного чи історичного найменування тієї частини території, де розташовані ці адміністративно-територіальні одиниці.
Назви залізничних станцій, портів, пристаней, аеропортів та інших обʼєктів транспорту, як правило, повинні бути похідними від назв населених пунктів або їхніх частин, у яких або поряд з якими вони розташовані. Зазначені обʼєкти транспорту, розташовані поза населеними пунктами, як правило, найменовуються з урахуванням назв найближчих значних географічних обʼєктів.
Присвоєння однієї і тієї ж назви кільком однорідним географічним обʼєктам у межах одного населеного пункту або району не допускається.
Забороняється присвоювати географічним обʼєктам назви, які є іменами або псевдонімами осіб, які обіймали керівні посади у комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік (крім випадків, повʼязаних з розвитком української науки та культури), працювали у радянських органах державної безпеки, назви СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних радянських республік та похідні від них, а також назви, повʼязані з діяльністю комуністичної партії, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті (крім памʼятників та памʼятних знаків, повʼязаних з опором та вигнанням нацистських окупантів з України або з розвитком української науки та культури).
Перейменування географічних обʼєктів здійснюється у випадку: повторення назв однорідних географічних обʼєктів у межах однієї адміністративно-територіальної одиниці; необхідності повернення окремим географічним обʼєктам їхніх історичних назв; істотної зміни функції або призначення географічного обʼєкта; необхідності приведення назви географічного обʼєкта у відповідність із вимогами Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки".
Перейменування географічних обʼєктів здійснюється з урахуванням думки більшості населення, яке проживає на території, де розташовані ці обʼєкти, відповідно до закону про референдуми. Перейменування географічних обʼєктів, повʼязане з необхідністю приведення назв таких географічних обʼєктів у відповідність із вимогами Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", здійснюється у порядку, встановленому Законом України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки".
Відповідно до положень статті 7 Закону України "Про географічні назви" найменування та перейменування географічних обʼєктів у межах визначених законом повноважень та відповідно до вимог цього Закону здійснюють: Верховна Рада України - щодо найменування та перейменування одиниць адміністративно-територіального устрою України (шляхом внесення змін до Конституції України, населених пунктів і районів, а також географічних обʼєктів, створених за рішеннями Верховної Ради України.
Згідно статті 8 Закону України "Про географічні назви" пропозиції щодо найменування та перейменування географічного обʼєкта з необхідним обґрунтуванням, картографічними матеріалами, розрахунками та кошторисами витрат, повʼязаних з таким найменуванням та перейменуванням, у межах, визначених законом, можуть вносити органи влади, підприємства, установи, організації та громадяни України.
Пропозиції щодо найменування та перейменування географічного обʼєкта вносяться до відповідних органів, зазначених у статті 7 цього Закону. Розгляд таких пропозицій, якщо інше не передбачено Конституцією України та законом, обовʼязково має здійснюватися з урахуванням відповідно: пропозицій відповідних рад - щодо найменування та перейменування географічних обʼєктів, розташованих на території кількох адміністративно-територіальних одиниць; висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері транспорту - щодо найменування та перейменування залізничних станцій, портів, пристаней, аеропортів та інших обʼєктів транспорту; висновку відповідних центральних органів виконавчої влади - щодо найменування та перейменування гідровузлів, водосховищ, каналів, родовищ корисних копалин, інших подібних обʼєктів, територій, обʼєктів природно-заповідного фонду тощо.
Пропозиції та рішення щодо найменування та перейменування географічних обʼєктів направляються у встановленому порядку на відповідну експертизу.
Географічні обʼєкти, що утворюються за рішенням Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, найменовуються відповідними рішеннями про їх утворення згідно з вимогами цього Закону.
Перейменування географічних обʼєктів, повʼязане з необхідністю приведення назв таких обʼєктів у відповідність із вимогами Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", здійснюється з урахуванням особливостей, установлених Законом України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки".