ПОСТАНОВА
Іменем України
10 лютого 2020 року
Київ
справа №134/87/16-а
адміністративне провадження №К/9901/29854/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом Степанюка Сергія Леонідовича
до Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою Степанюка Сергія Леонідовича
на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2017 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Граб Л.С., суддів Білої Л.М., Гонтарука В.М.),
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2016 року Степанюк Сергій Леонідович (далі також - Степанюк С.Л., позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі також - відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у відновленні виплати пенсії за вислугу років;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відновити йому виплату пенсії за вислугу років довічно, яка призначена з 1 квітня 2011 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі – Закон №2262-ХІІ) та виплатити йому не отриманий розмір пенсії за період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2016 року в загальній сумі 90144 грн;
стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на його користь компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в загальній сумі 987,29 грн з нарахуванням подальших втрат доходів до часу виплати компенсації.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Крижопільського районного суду Вінницької області від 10 лютого 2017 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови позивачу у відновленні виплати пенсії за вислугу років. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відновити Степанюку С.Л. виплату пенсії за вислугу років довічно, яка призначена з 1 квітня 2011 року відповідно до Закону №2262-ХІІ, та виплатити Степанюку С.Л. неотриманий розмір пенсії за період з 20 липня 2015 року по 31 грудня 2016 року. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь Степанюка С.Л. компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в загальній сумі 394 (триста дев'яносто чотири) гривні 90 копійок з вирахуванням подальших втрат доходів до часу виплати компенсації. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Степанюка С.Л. судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 551 грн 20 коп. В решті позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з 1 червня 2015 року виплата пенсії, призначеної позивачу відповідно до Закону №2262, підлягає відновленню у зв'язку з відсутністю зазначених у статті 54 вказаного Закону підстав для її невиплати.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2017 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області задоволено. Постанову Крижопільського районного суду Вінницької області від 10 лютого 2017 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Приймаючи зазначену постанову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог Степанюка С.Л. слід відмовити, оскільки відповідач діяв у спосіб, на підставах та в межах наданих йому повноважень, що передбачені Конституцією та чинним законодавством України.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та змінити в резолютивній частині судове рішення суду першої інстанції.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що зміни до статті 54 Закону №2262-ХІІ, якими передбачено, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року та з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених Законами України „Про державну службу", „Про прокуратуру", „Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачується, суперечать Конституції України. Однак, судами попередніх інстанцій цьому не було надано належної оцінки, також не проведено будь-якого правового аналізу позовної заяви та наданих доказів.
Позиція інших учасників справи
6 червня 2017 року до суду надійшли заперечення відповідача на касаційну скаргу, в яких зазначається, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції – без змін.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 5 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №134/87/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв’язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі – КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Суддя-доповідач ухвалою від 7 лютого 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу №134/87/16-а та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 10 лютого 2020 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що з 17 серпня 2011 року Степанюк С.Л. перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримував пенсію за вислугою років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виплату якої призупинено, оскільки останній працює головним спеціалістом Головного управління Державної казначейської служби України в Крижопільському районі Вінницької області.
19 червня 2015 року Степанюк С.Л. звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати раніше призначеної пенсії, однак згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №355/С-12 від 3 липня 2015 року йому відмовлено у виплаті пенсії.
Степанюк С.Л., вважаючи відмову незаконною та такою, що порушує його права, звернувся з даним позовом до суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанції доводів учасників справи
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Крижопільського районного суду Вінницької області від 10 лютого 2017 року та постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2017 року не відповідають, а доводи касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
1 квітня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VІІІ (далі – Закон №213-VІІІ), яким внесено зміни до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та визначено, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.
Отже, з 1 кв