ПОСТАНОВА
Іменем України
10 лютого 2020 року
Київ
справа №552/1095/17
адміністративне провадження №К/9901/44785/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Полтавського обʼєднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області
про скасування постанови та зобовʼязання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Сіренко О.І., суддів Спаскіна О.А., Любчич Л.В.),
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
27 лютого 2017 року ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1., позивач), звернувся до Київського районного суду м. Полтави з адміністративним позовом до Полтавського обʼєднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (далі також - відповідач), в якому просив:
- визнати відмову Управління Пенсійного фонду України Київського району м. Полтави у нарахуванні йому пенсії протиправною та незаконною;
- зобовʼязати відповідача призначити пенсію на підставах визначених пенсійним законодавством України, нарахувати та сплатити йому пенсію за весь період, починаючи з 7 листопада 2016 року.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Київського районного суду м. Полтави від 4 квітня 2017 року адміністративний позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано достатньо доказів на підтвердження факту участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 3 травня 1986 року по 8 травня 1986 року, наявності у позивача загального стажу роботи 15 років та досягнення позивачем 50-річного віку, у звʼязку з чим позивач має право на пенсію на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідач, не погодившись з даною постановою суду, подав апеляційну скаргу.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року апеляційну скаргу Полтавського обʼєднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області задоволено. Постанову Київського районного суду м. Полтави від 4 квітня 2017 року скасовано; прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
Постановляючи зазначене судове рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач при ухваленні рішення щодо відмови у призначенні пенсії позивачу діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки у позивача відсутні необхідні 15 років страхового стажу, а первинні документи, які надавались позивачем до заяви, мають розбіжності у відомостях про періоди перебування в зоні ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована наступними доводами.
Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус позивача як громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають йому право користуватися пільгами встановленими чинним законодавством України. Наявність посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" 2-ї категорії підтверджує факт перебування позивача у зоні ЧАЕС до 1 липня 1986 року.
Суд апеляційної інстанції визнав позивача учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, однак беручи до уваги копії документів, наданих пенсійним органом дійшов протиправного висновку про відсутність у позивача права на пільгову пенсію, при тому, що позивачем подавалися інші документи, які не були взяті до уваги судом апеляційної інстанції.
Позиція інших учасників справи
11 липня 2017 року до суду надійшли заперечення відповідача на касаційну скаргу, в яких зазначається, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №552/1095/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У звʼязку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Суддя-доповідач ухвалою від 7 лютого 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу №552/1095/17 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 10 лютого 2020 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що позивач народився 7 листопада 1966 року.
Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 2 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1. Вказане посвідчення перереєстроване у встановленому законодавством України порядку і є дійсним.
7 листопада 2016 року позивачу виповнилося 50 років.
28 жовтня 2016 року позивач звернувся до Управління ПФУ Київського району м. Полтави із заявою про призначення йому пенсії за віком, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
30 листопада 2016 року рішенням Полтавського обʼєднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області №48 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у звʼязку з відсутністю у ОСОБА_1. загального стажу роботи 15 років, а також у звʼязку з тим, що надані позивачем до заяви документи на підтвердження перебування в зоні ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС мають суперечливу інформацію. Також позивачем не надані первинні документи, в яких зазначено період перебування, населений пункт чи обʼєкт де він виконував роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанції доводів учасників справи
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зʼясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Норми матеріального права в цій справі суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообовʼязковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.