ПОСТАНОВА
Іменем України
12 лютого 2020 року
Київ
справа № 814/1616/17
провадження № К/9901/46527/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 0224, третя особа: Міністерство оборони України про визнання дій протиправними та зобовʼязання вчинити дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року (суддя Лісовська Н.В.) та Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року (судді Градовський Ю.М., Крусян А.В., Романішин В.Л.)
І. Суть спору
1. У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини № 0224, у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 12 грудня 2017 року просив визнати неправомірними дії відповідача щодо вирішення питання за його рапортами про можливість дострокового розірвання контракту, контракт про проходження військової служби розірвати достроково з 07 серпня 2017 року, зобовʼязати відповідача провести передбачені законодавством компенсаційні виплати на час припинення дії контракту.
2. Позовні вимоги пояснив тим, що має підстави для дострокового розірвання контракту через стійку втрату здоровʼя, що підтверджено свідоцтвом про хворобу від 30 червня 2016 року № 472. На думку позивача, поняття особливого періоду є особистим субʼєктивним трактуванням відповідача та не відповідає чинному законодавству України.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. Позивач проходить військову службу з квітня 2009 року. 21 травня 2013 року він підписав контракт з Міністерством оборони України про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України строком на 5 років.
4. За розпорядженням командира частини 30 червня 2016 року позивач пройшов медичний огляд у госпітальній військово-лікарській комісії військової частини А 2428 та отримав свідоцтво про хворобу № 472. У висновку зазначено діагноз та вказано про повʼязаність захворювання з проходженням військової служби. На підставі статті 41-в графи ІІ Розкладу хвороб позивача визнано обмежено придатним до військової служби.
5. 27 липня 2016 року т.в.о. начальника медичної служби військової частини звернувся до командира частини з рапортом про проходження позивачем військово-лікарської комісії та визнання його обмежено придатним до військової служби. На рапорті командир частини проставив резолюцію "Підлягає переведенню, якщо не висловлює бажання і надалі проходити військову службу у високомобільних військах".
6. 02 березня 2017 року позивач звернувся до командира 6 десантно-штурмової роти з рапортом про переведення на посаду начальника майстерні взводу технічного обслуговування ремонтної роти бронетанкової техніки ремонтно-відновлювального батальйону 145 окремого ремонтно-відновлювального полку озброєння Сухопутних Військ Збройних Сил України.
7. 30 березня 2017 року командир 79 окремої десантно-штурмової бригади підписав подання про призначення позивача на вказану вище посаду.
8. Листом від 12 травня 2017 року штаб командування Високомобільних десантних військ Збройних Сил України повернув без реалізації матеріали на призначення позивача, через те, що військовослужбовець подається до призначення не за фахом; рекомендовано надати витяг з послужного списку про проходження служби за ВОС-824 або надати відношення і документи за фахом.
9. 26 вересня 2017 року і 03 жовтня 2017 року позивач звертався до відповідача з рапортами про звільнення з лав Збройних Сил України на підставі висновку ВЛК за станом здоровʼя. Відповідач листом від 13 жовтня 2017 року повідомив про неможливість звільнення позивача з лав Збройних Сил України на підставі пункту "б" частини восьмої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обовʼязок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ), оскільки вказана норма Закону передбачає звільнення за станом здоровʼя, лише на підставі висновку (постанови) ВЛК про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо особа не висловила бажання продовжувати військову службу.
ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.
10. Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 12 грудня 2017 року відмовив у задоволенні позову повністю.
11. Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 14 лютого 2018 року залишив постанову суду першої інстанції без змін.
12. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що закінчення періоду мобілізації не співпадає з припиненням особливого періоду, а передбачає видання Президентом України окремого указу про демобілізацію.
13. Відповідно до формулювання, наведеного в свідоцтві про хворобу від 30 червня 2016 року № 472, позивач "обмежено придатний до військової служби", а підставою для дострокового розірвання контракту та звільнення з військової служби є "непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час". Отож, як зазначили суди попередніх інстанцій, підстав для дострокового розірвання контракту з позивачем і звільнення його з військової служби немає.
IV. Касаційне оскарження
14. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
15. В обґрунтування касаційної скарги зазначив, що відповідач безпідставно відмовив у достроковому розірванні контракту і підстави такої відмови ґрунтуються на помилковому трактуванні положень законодавства. Вважає, що суди попередніх інстанцій належно не оцінили обставин цієї справи, тому їхні рішення не відповідають вимогам законності і обґрунтованості. Переконує, що за станом здоровʼя не може продовжувати військову службу, а керівництво військової частини безпідставно перешкоджає йому не тільки перевестися до іншої військової частини, але і достроково розірвати контракт, обґрунтовуючи це дією особливого періоду.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування.
15. Відповідно до статті 2 Закону №2232-XII (тут і далі в редакції, чинній на дату виникнення спірних відносин) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоровʼя і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, повʼязаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
17. Згідно з частинами другою, третьою статті 2 Закону № 2232-XII проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
18. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
19. За частиною четвертою статті 2 Закону № 2232-XII порядок проходження військової служби, права та обовʼязки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
20. Відповідно до частин першої, другої статті 19 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобовʼязані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, у разі закінчення строку контракту можуть укласти новий контракт на проходження військової служби.
21. Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону №2232-XII форма, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України, якщо інше не передбачено законом.
22. Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:
а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоровʼя придатні до військової служби;