ПОСТАНОВА
Іменем України
12 лютого 2020 року
Київ
справа №826/15718/15
провадження №К/9901/11511/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.
розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Комісії з проведення реорганізації Міністерства екології та природних ресурсів України, за участю третіх осіб - Екс-міністра екології та природних ресурсів України Шевченка Ігоря Анатолійовича, заступника Міністра-керівника апарату Коломієць Світлана Леонідівна, Приватного підприємства "Комавто плюс", про визнання протиправними дій, зобовʼязання вчинити дії, стягнення коштів, моральної шкоди, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2018 року, прийняту у складі головуючого судді Клименчук Н. М., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2019 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Ключковича В. Ю., суддів: Беспалова О. О., Губської О. А.
в с т а н о в и в :
1. У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Міністерства екології та природних ресурсів України, заміненого під час розгляду справи судом першої інстанції на належного відповідача - Комісію з реорганізації Міністерства екології та природних ресурсів України, за участю третіх осіб - Екс-міністра екології та природних ресурсів України Шевченка Ігоря Анатолійовича, заступника Міністра-керівника апарату Коломієць Світлана Леонідівна, Приватного підприємства "Комавто плюс", в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просить:
1.1. визнати протиправними дії відповідача в частині ухилення від виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 січня 2011 року у справі № 2-4017/11 у порядку, визначеному чинним законодавством, як такі, що призвели до порушення реалізації конституційного права на соціальний захист та працю, що призвело, у свою чергу, до упущеної вигоди фінансових та матеріальних ресурсів внаслідок неефективних управлінських дій відповідача через несвоєчасне вжиття заходів в частині виконання рішення національного суду;
1.2. визнати Міністерство екології та природних ресурсів України правонаступником реорганізованого 09 грудня 2010 року Міністерства охорони навколишнього природного середовища України;
1.3. зобовʼязати відповідача нести відповідальність по зобовʼязаннях Міністерства охорони навколишнього природного середовища України в частині виконання рішення Європейського суду з прав людини № 36762/06 від 31 липня 2014 року, а саме: виконати зобовʼязання по працевлаштуванню ОСОБА_1;
1.4. зобовʼязати відповідача вчинити дії щодо відшкодування 358347,60 грн. середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, 315535,00 грн. інфляційних витрат та 42112,74 грн. річних за період невиконання судового рішення;
1.5. стягнути з відповідача моральну шкоду у звʼязку із втраченою вигодою та невиконанням договірних зобовʼязань у розмірі 38320,88 грн.;
1.6. стягнути з відповідача суму моральної шкоди у розмірі 119400,88 гривень.
2. В обґрунтування позову зазначає, що згідно з рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 січня 2011 року у справі № 2-4017/11, яке набрало законної сили, позивача поновлено на посаді директора Державного підприємства "Науково-виробниче природоохоронне обʼєднання" з дати звільнення, а саме з 25 березня 2010 року, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 42681,60 грн. та стягнуто з Міністерства охорони природного навколишнього середовища України 3000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.
2.1. Однак, незважаючи на наведене судове рішення його фактично відповідачем не виконано.
2.2. Вказує, що з приводу тривалого невиконання судового рішення від 26 січня 2011 року заявниця серед інших 249 осіб зверталася до Європейського суду з прав людини, внаслідок чого 31 липня 2014 року Європейський суд з прав людини ухвалив рішення на користь заявників, зокрема й ОСОБА_1, за яким відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження згідно з постановою від 29 серпня 2014 року № ВП 44555151.
2.4. Вважаючи дії відповідача в частині ухилення від виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 січня 2011 року у справі № 2-4017/11 неправомірними, ОСОБА_1 звернулась до суду з вимогою виконати зобовʼязання по працевлаштуванню, відшкодувати середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, інфляційні витрати за період невиконання судового рішення та стягнути з відповідача моральну шкоду.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. 26 січня 2011 року Шевченківським районним судом міста Києва ухвалено рішення у справі № 2-4017/2011 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони природного навколишнього середовища України, Державного підприємства "Науково-виробниче природоохоронне обʼєднання", за участю третьої особи - Бойка Володимира Олексійовича, відповідно до якого: визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства охорони природного навколишнього середовища України від 25 березня 2010 року № 231-О, яким звільнено ОСОБА_1 з посади директора Державного підприємства "Науково-виробниче природоохоронне обʼєднання"; зобовʼязано Міністерство охорони природного навколишнього середовища України поновити ОСОБА_1 на посаді директора Державного підприємства "Науково-виробниче природоохоронне обʼєднання" з дати звільнення, а саме з 25 березня 2010 року; стягнуто з Державного підприємства ""Науково-виробниче природоохоронне обʼєднання" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 42681,60 грн.; стягнуто з Міністерства охорони природного навколишнього середовища України на користь ОСОБА_1 3000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.
4. В подальшому ОСОБА_1 змінила прізвище на ОСОБА_1 у звʼязку з реєстрацією шлюбу 11 грудня 2013 року.
5. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 14 червня 2011 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 січня 2011 року у справі № 2-4017/2011 залишено без змін.
6. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 листопада 2011 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 січня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 14 червня 2011 року у справі № 2-4017/2011 залишено без змін.
7. Так, за наслідками набрання законної сили рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 січня 2011 року у наведеній справі видано виконавчі листи для предʼявлення до виконання, проте органом державної виконавчої служби їх було втрачено, через що позивач зверталася до Шевченківського районного суду міста Києва з питань видачі дублікату виконавчих листів та поновлення строків для предʼявлення їх до виконання.
8. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 03 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 26 лютого 2015 року у справі № 2-4017/11, провадження № 6/761/1739/2014, видано дублікати виконавчих листів за рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 26 січня 2011 року.
9. З приводу тривалого невиконання судового рішення від 26 січня 2011 року заявниця серед інших 249 осіб зверталася до Європейського суду з прав людини, внаслідок чого у провадженні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження з виконання рішення Європейського суду з прав людини № 36762/06 від 31 липня 2014 року у справі "Штефан та інші проти України", де ОСОБА_1 є одним із 249 заявників. Боржником у зазначеному рішенні Європейського суду з прав людини є Держава Україна. З 21 жовтня 2014 року рішення частково виконано, стягнуто на користь ОСОБА_1 33220,81 грн. (суму справедливої сатисфакції) та 49534,80 грн. заборгованості за рішенням національного суду щодо поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В іншій частині рішення національного суду залишається не виконаним.
10. У 2015 році позивач зверталася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності, стягнення моральної шкоди, зобовʼязання вчинити дії щодо стягнення заробітної плати за виконавчим документом та вжити заходів індивідуального характеру за рішенням № 3672/06, виданим 31 липня 2014 року Європейським судом з прав людини.
11. 16 грудня 2015 року Окружним адміністративним судом міста Києва у справі № 826/21913/15 прийнято постанову, яка набрала законної сили та відповідно до якої визнано протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо примусового виконання рішення № 36762/06, виданого 31 липня 2014 року Європейським судом з прав людини у справі "Штефан та інші проти України" в частині виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 січня 2011 року у справі №2-4017/2011 року, зобовʼязано вжити додаткових заходів індивідуального характеру щодо виконання зазначених рішень. В частині стягнення моральної шкоди відмовлено.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
12. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.
12.1. Стягнуто з Комісії з проведення реорганізації Міністерства екології та природних ресурсів України на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 27 січня 2011 року по 19 листопада 2018 року, з урахуванням індексу інфляції в загальній сумі 999419,85 гривень.
12.2. В решті позову - відмовлено.
13. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2019 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2018 року скасовано, а провадження у цій справі закрито.
14. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у звʼязку із затримкою виконання відповідачем рішення суду щодо поновлення на посаді ОСОБА_1 позивачу повинна бути виплачена заробітна плата за час вимушеного прогулу.
15. Шостий апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та закриваючи провадження у цій справі, виходив з того, що розгляд цієї справи має бути здійснено в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.
IV. Касаційне оскарження
16. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
17. В обґрунтування касаційної скарги вказує на помилковість висновків з приводу підсудності, оскільки позивач подала позов до Міністерства екології та природних ресурсів України ще в липні 2015 року, вважаючи, що саме цей орган повинен нести відповідальність за невиконання міжнародних зобовʼязань, взятих на себе Урядом України, а саме рішення Європейського суду з прав людини № 36762/06 від 31 липня 2014 року у справі "Штефан та інші проти України", де ОСОБА_1 є одним із 249 заявників. У вказаному рішенні зазначено про необхідність вжиття додаткових заходів індивідуального характеру.
17.1. Наголошує, що у цьому випадку судовими рішеннями, якими закінчено розгляд справи по суті є рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 січня 2011 року у справі № 2-4017/2011, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 14 червня 2011 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 листопада 2011 року, якими позивача було поновлено на посаді директора Державного підприємства "Науково-виробниче природоохоронне обʼєднання". В ході виконання рішення національних судів і Європейського суду з прав людини порушені права в частині поновлення на посаді дотепер не відновлено, а відтак порушення прав мають триваючий характер.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
18. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.