ПОСТАНОВА
Іменем України
11 лютого 2020 року
Київ
справа №826/18029/16
адміністративне провадження №К/9901/34922/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенко М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лаблайф" до Державної казначейської служби України про визнання неправомірними дій та зобов’язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2017, прийняту у складі головуючого судді Літвінової А.В., суддів: Аблова Є.В., Мазур А.С., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017, постановлену колегією суддів: Степанюка А.Г.(головуючий), Кузьменка В.В., Шурка О.І.
І. Суть спору
1. У листопаді 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) "Лаблайф" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної казначейської служби України (далі – ДКС України), у якій просило суд:
1.1. - визнати неправомірними дії щодо невиконання наказів про примусове виконання рішень від 10.10.2014 №910/15035/14 та від 29.12.2015 №910/26762/15;
1.2. - зобовʼязати відповідача здійснити дії щодо виконання наказів про примусове виконання рішень від 10.10.2014 №910/15035/14 та від 29.12.2015 №910/26762/15;
1.3. - зобовʼязати ДКС України нарахувати та виплатити ТОВ "Лаблайф" із Державного бюджету України компенсацію у розмірі трьох відсотків річних від несплачених у встановлений строк сум.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ "Лаблайф" зазначило, що з огляду на протиправні дії відповідача, накази Господарського суду міста Києва про примусове виконання рішень від 10.10.2014 № 910/15035/14 та від 29.12.2015 №910/26762/15 не виконуються протягом тривалого періоду, чим порушено права позивача.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. Судами попередніх інстанцій установлено, що Господарським судом м. Києва 10.10.2014 видано наказ №910/15035/14 "Про примусове виконання рішення", яким приписано стягнути з державної установи "Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім.Л.В.Громашевського Національної академії медичних наук України" на користь ТОВ "Лаблайф" основну заборгованість в сумі 516 000,00 грн; витрати по сплаті судового збору в сумі 10 320,00 грн (а.с. 5). Як убачається зі змісту листа ГУ ДКС у м. Києві від 16.09.2015 №05-08/1599-11870, заява про виконання даного рішення суду була направлена на адресу Головного управління ДКС у м. Києві 16.02.2015 року (а.с. 8-9).
4. У серпні 2015 року ТОВ "Лаблайф" звернулося до ГУ ДКС у м. Києві із заявою від 16.08.2015 №30 (а.с. 7), у якій просило повідомити інформацію про розгляд вказаної заяви про виконання судового рішення. Листом від 16.09.2015 №05-08/1599-11870 ГУ ДКС у м.Києві повідомлено, що після отримання 24.02.2015 Головним управлінням Казначейства пакету документів від ТОВ "Лаблайф" останнім було направлено за належністю пакет документів до Управління ДКС у Соломʼянському районі м. Києва. При цьому повідомлено, що після виконання виконавчих документів, що надійшли раніше зазначеного виконавчого листа, Казначейство України здійснить заходи щодо перерахування коштів на користь ТОВ "Лаблайф".
5. Крім того, 29.12.2015 Господарським судом м.Києва було видано наказ №910/26762/15 "Про примусове виконання рішення", яким приписано стягнути з державної установи "Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського Національної академії медичних наук України" на користь ТОВ "Лаблайф" грошові кошти: 3% річних - 23 156,38 грн, 390 612,00 грн та судовий збір - 6 206,53 грн (а.с. 6). На адресу начальника ГУ ДКС у м. Києві Позивачем 10.02.2016 направлено заяву про виконання рішення суду (а.с. 10-11).
6. Згідно копії банківської виписки 01.03.2016 на рахунок ТОВ "Лаблайф" з рахунку ДКС України були перераховані кошти у розмірі 29 632,91 грн. в рахунок виконання наказу Господарського суду м.Києва від 29.12.2015 №910/26762/15 (а.с. 12).
7. Разом з тим, станом на листопад 2016 року виконавчі документи Господарського суду м.Києва виконані не були, що й стало підставою для звернення позивача до суду із вказаним позовом за захистом своїх прав.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
8. Окружний адміністративний суд постановою від 26.04.2017 позовні вимоги задовольнив повністю.
9. Ухвалюючи таке рішення цей суд дійшов висновку, що відповідачем не було вчинено необхідних дій із забезпечення виконання поданих позивачем виконавчих документів, нестача коштів не є підставою для невиконання судового рішення, а невиконання рішення у межах тримісячного строку має своїм наслідком виплату компенсації у розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
10. Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04.07.2017 підтримав позицію суду першої інстанції та за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
I V. Касаційне оскарження
11. У касаційні скарзі представник Державної казначейської служби України, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати, у задоволенні позову відмовити.
12. В обґрунтування касаційної скарги Державна казначейська служба України зазначає, що перерахування коштів позивачу із затримкою відбувається не через протиправні дії або бездіяльність відповідача, а у зв’язку з наявністю сформованої черги, в якій перебуває на виконанні значна кількість виконавчих документів та передбаченими в Законах України "Про Державний бюджет України" обмеженими асигнуваннями для погашення наявної заборгованості за судовими рішеннями, забезпечення виконання яких гарантовані державою. Виконання рішення поза чергою є неможливим, так як це призведе до перевищення повноважень працівників Казначейства та порушення принципу рівності стягувачів перед законом. Натомість Казначейством вживаються всі можливі заходи для виконання рішення суду.
13. У запереченнях на касаційну скаргу ТОВ "Лаблайф" указує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесені законно та обґрунтовано, на підставі всебічного та повного дослідження матеріалів та обставин справи, доводи ж касаційних скарг висновків цих судів не спростовують.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
14. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією України та іншими Законами України.
Частиною другою статті 129-1 Конституції України визначено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
15. Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV "Про виконавче провадження" (чинного на дату видачі виконавчого листа і звернення його до виконання; далі - Закон № 606-XIV) рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
16. Положення аналогічного змісту містить частина друга статті 6 чинного Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).
17. Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання встановлює Закон України від 05.06.2012 № 4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (далі - Закон № 4901-VI).
18. Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобовʼязання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.
19. Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
20. Частиною четвертою статті 3 Закону № 4901-VI встановлено, що перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
21. Відповідно до статті 5 Закону № 4901-VI у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
22. Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
23. Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи нараховується державним виконавцем протягом п’яти днів з дня отримання ним повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, про перерахування коштів, крім випадку, коли кошти перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
24. У разі якщо кошти за рішенням суду не перераховані стягувачу з відповідного рахунка органу державної виконавчої служби протягом десяти днів з дня надходження всіх необхідних для цього документів та відомостей, стягувачу виплачується компенсація в розмірі, встановленому частиною першою цієї статті, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
25. Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено в Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011. № 845 (далі – Порядок № 845).
26. Згідно з абзацом 2 пункту 2 Порядку № 845 безспірним списанням є операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання рішень про стягнення коштів Казначейством та його територіальними органами без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.
27. Відповідно до пункту 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
28. Пунктом 49 Порядку № 845 визначено, що у разі, коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Міністерству фінансів України пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України.
VI. Оцінка Верховного Суду
29. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
30. Аналізуючи вищенаведені положення у співставленні зі встановленими обставинами цієї справи, треба звернути увагу, що при виконанні рішень суду, за якими боржником є держава, Державна казначейська служба України обмежена відповідними бюджетними призначеннями державного органу та коштами, передбаченими програмою для забезпечення виконання рішень суду.
31. Якщо таких коштів недостатнього, Державна казначейська служба України зобов’язана звернутися до Міністерства фінансів України з пропозиціями щодо внесення змін до закону про Державний бюджет України; при цьому Казначейство відкладає безспірне списання коштів і поновлює його після того, як такі зміни будуть внесені.
32. У такому аспекті, перед тим як констатувати факт протиправної бездіяльності Державної казначейської служби України у правовідносинах, які виникають у зв’язку з виконанням судових рішень, за якими боржником є державний орган, потрібно з’ясувати, чи вжило Казначейство в межах своїх повноважень усі залежні від нього дії (ухвалило рішення), спрямовані на те, щоб сплатити кошти за судовим рішенням, а також чи були для цього об’єктивні підстави та можливості.