ПОСТАНОВА
Іменем України
12 лютого 2020 року
Київ
справа №824/902/19-а
адміністративне провадження №К/9901/30434/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Губської О.А.,
розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 824/902/19-а
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобовʼязання вчинити певні дії
за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року (прийняте судом у складі головуючого судді - Анісімова О.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді-Боровицького О.А., суддів: Шидловського В.Б., Матохнюка Д.Б.),
ВСТАНОВИВ:
І Рух справи
1. У серпні 2019 року приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернулась до суду із позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач, Міністерство) про:
- визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 17 липня 2019 року №2181/5 "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно";
- зобовʼязання Державного підприємства "Національні інформаційні системи" Міністерства юстиції України розблокувати доступ державного реєстратора -приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
1.1. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі № 824/902/19-а.
2. Разом із адміністративним позовом ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд:
- зупинити дію наказу Міністерства юстиції України №2181/5 від 17 липня 2019 року "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" до ухвалення рішення у справі.
- зобовʼязати Державне підприємство "Національні інформаційні системи" Міністерства юстиції України розблокувати доступ державного реєстратора - приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
2.1. В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначив, що станом на 17 липня 2019 року державним реєстратором - приватним нотаріусом ОСОБА_1 зареєстровані та не завершені у звʼязку із блокуванням реєстраційні дії, що призводить до негативних наслідків для громадян та юридичних осіб, які звернулися до позивача з питань вчинення реєстраційних дій. Вказане також порушує права та інтереси інших осіб, які звернулись до позивача з заявами про вчинення реєстраційних дій, внаслідок фактичної неможливості розпоряджатись своїм майном, завершити процедуру реєстрації шляхом звернення до іншого субʼєкта реєстрації прав.
2.2. Позивач вказує, що спірний наказ порушує гарантоване Конституцією України право на працю, оскільки трудова діяльність державних реєстраторів - приватних нотаріусів, безпосередньо повʼязана з доступом до Державного реєстру речових прав, а тому, у випадку не зупинення дії вказаного наказу позивач буде позбавлений можливості здійснювати свою діяльність, що завдасть непоправної шкоди, в тому числі матеріального характеру.
3. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в даній справі позивач притягується до відповідальності за порушення порядку державної реєстрації прав. Підставою для цього є довідка за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_1 від 05 липня 2019 року, якою виявлено порушення одинадцяти норм чинного законодавства в діяльності позивача.
5. Наказом Міністерства юстиції України від 17 липня 2019 року №2181/5 тимчасово заблоковано доступ державного реєстратора приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно до ухвалення рішення у справі № 824/902/19-а.
6. Не погоджуючись із зазначеним наказом, позивач звернулась до суду.
ІІІ ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року задоволено заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову. Зупинено дію наказу Міністерства юстиції України №2181/5 від 17 липня 2019 року "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" до ухвалення рішення у справі. Заборонено Державному підприємству "Національні інформаційні системи" блокувати доступ державного реєстратора - приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а у разі блокування здійснити розблокування до ухвалення рішення у цій справі.
8. Задовольняючи вказану заяву, суд першої інстанції зазначив, що не вжиття такого заходу забезпечення як зупинення дії наказу призведе до ускладнення або неможливості поновлення порушених прав та інтересів позивача, у разі задоволення позову. Щодо вимоги про зобовʼязання Державного підприємства "Національні інформаційні системи" розблокувати доступ для позивача, то вона є похідною від вимоги про зупинення дії оскаржуваного наказу.
9. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року залишено без змін ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року.
10. Суд апеляційної інстанції зазначив про наявність правових підстав для забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу до набрання законної сили рішенням суду у даній справі, оскільки видача такого наказу фактично позбавляє прав позивача отримувати дохід від своєї професійної діяльності. При цьому у позивача є зобовʼязання перед державою у вигляді сплати податків не зважаючи на фактичне зупинення його діяльності.
11. Також суд апеляційної інстанції наголосив, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у даному випадку буде мати наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, при цьому, заходи забезпечення адміністративного позову, про які у своїй заяві просить позивач, відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, а відтак доводи апелянта в цій частині є помилковими.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
12. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Міністерство звернулось із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просило скасувати оскаржувані судові рішення, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
13. На думку відповідача, суди неповно та не всебічно зʼясували обставини, що мають значення для справи, ними допущено посилання на недоведені обставини та порушено норми матеріального та процесуального права.
14. Міністерство в касаційній скарзі зазначило, що судами попередніх інстанцій не зазначено фактів, які б вказували на неможливість виконання своїх обовʼязків позивачем в результаті прийнятого оскаржуваного наказу, а з положень статті 34 Закону України "Про нотаріат" вбачається, що робота у Державному реєстрі прав не є єдиним чи основним видом діяльності приватного нотаріуса та, відповідно, не є єдиним чи основним джерелом доходу приватного нотаріуса.
15. На думку представника відповідача, блокування доступу до реєстру прав на нерухоме майно строком на три місяці позивачу як державному реєстратору є наймʼякішим превентивним заходом, який може бути застосований за вчинені позивачем порушення.
16. Окрім того, Міністерство зазначило, що забезпеченням даного адміністративного позову в такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, передбачених частиною першою статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що є неприпустимим. Фактично, суд першої інстанції, задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, вирішує справу по суті.
17. Позивачем відзив на касаційну скаргу Міністерства до Верховного Суду не подавався.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
18. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до предʼявлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності субʼєкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
20. Згідно з частинами першою третьою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1)зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обовʼязку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Не допускається забезпечення позову шляхом: 1) зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та встановлення для них заборони або обовʼязку вчиняти певні дії; 2) зупинення рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та щодо здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, встановлення заборони або обовʼязку вчиняти певні дії уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 3) зупинення рішень уповноваженого центрального органу з питань цивільної авіації щодо призупинення дії або анулювання сертифікатів, схвалень, допусків; 4) зупинення рішень Національного банку України, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обовʼязку вчиняти певні дії; 5) зупинення дії рішення субʼєкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обовʼязку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.