ПОСТАНОВА
Іменем України
12 лютого 2020 року
Київ
справа №803/1135/17
адміністративне провадження №К/9901/1073/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Губської О.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №803/1135/17
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 1141 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність, зобовʼязати вчинити дії та стягнення компенсації за неотримане речове майно, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Військової частини 1141 Національної гвардії України на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року (прийняту у складі головуючого судді - Денисюка Р.С.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Улицького В.З., суддів: Шавеля Р.М., Затолочного В.С.)
І. Суть спору
1. У вересні 2017 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Військової частини 1141 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач має право на грошову компенсацію за неотримане речове майно, оскільки це відповідає вимогам, встановленим пунктами 2, 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального звʼязку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178, та подав за місцем військової служби відповідну заяву, передбачену пунктом 4 вказаного Порядку.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1. проходив військову службу у Військовій частині 1141 на посаді фельдшера - начальника аптеки медичного пункту, у військовому званні - старший прапорщик.
3.1. Наказом начальника Західного територіального управління Національної гвардії України від 20 липня 2017 року № 39 о/с відповідно до підпункту "б" пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України "Про військовий обовʼязок і військову службу" позивача звільнено з військової служби у запас за станом здоровʼя.
3.2. 04 серпня 2017 року позивач звернувся до командира Військової частині 1141 із рапортом, в якому просив виплатити йому грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
3.3. Відповідачем відмовлено ОСОБА_1. у виплаті грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, у звʼязку з втратою чинності 04 березня 2016 року постанови Кабінету Міністрів України "Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час" від 28 жовтня 2004 року № 1444.
3.4. Наказом командира Військової частині 1141 від 07 серпня 2017 року № 188, старшого прапорщика ОСОБА_1., фельдшера - начальника аптеки медичного пункту, виключено зі списів особового складу військової частини та всіх видів забезпечення та направлено на військовий облік до Луцького ОМВК Волинської області.
3.5. Одночасно з виключенням із списків особового складу військової частини, із старшим прапорщиком ОСОБА_1 проведено остаточний розрахунок, що включає премію, одноразову грошову допомогу при звільненні.
3.6. Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невиплати в день виключення зі списків особового складу частини компенсації за неотримане під час проходження військової служби речового майна протиправною, позивач звернувся до суду даним позовом.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
4. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року, позов задоволено.
4.1. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини 1141 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 в день виключення із списків особового складу військової частини грошової компенсації вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно. Зобовʼязано Військову частину 1141 Національної гвардії України провести розрахунок неотриманого речового майна та виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно ОСОБА_1.
4.2. Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що отримання грошової компенсації речового майна у звʼязку із звільненням з військової служби в повні мірі відповідає вимогам статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пункту 3 Порядку № 178.
4.3. Також, суди зазначили про безпідставність тверджень відповідача про те, що станом на момент звернення позивача із рапортом (04.08.2017) про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно був відсутній будь-який нормативно-правовий акт, що регулює здійснення розрахунку вартості за неотримане речове майно військовослужбовцям, так як постанова Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1444 "Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час" 04.03.2016 втратила чинність, оскільки відсутність нормативно-правового акту, який регулює здійснення розрахунку вартості за неотримане речове майно військовослужбовцям не може бути підставою для позбавлення особи права на отримання такої компенсації, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
IV. Касаційне оскарження
5. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
5.1. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що отримання грошової компенсації замість речового майна Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII передбачав право на отримання такої компенсації лише військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі. Таким чином пункт 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального звʼязку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 не підлягав застосуванню, оскільки суперечить нормам Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII.
6. У запереченні на касаційну скаргу позивач посилається на те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм процесуального права, на підставі повно та всебічно зʼясованих обставинах справи, а тому не підлягають скасуванню.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
7. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
8. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
9. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
10. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
11. Частиною другою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року (далі Закон № 2011-XII), було передбачено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
12. Відповідно до статті 2 Закону України від 17 лютого 2000 року № 1459-ІІІ "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" дію частини другої статті 9 Закону № 2011-XII зупинено у частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за неодержане речове майно.
13. Законом України від 03 листопада 2006 року № 328-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобовʼязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" статтю 9 Закону № 2011-ХІІ викладено в новій редакції, а також цей Закон доповнено статтею 9-1 (у редакції, чинній до 1 січня 2008 року), якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.