ПОСТАНОВА
Іменем України
12 лютого 2020 року
Київ
справа №820/26/17
адміністративне провадження №К/9901/24124/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом громадянина Сирії ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення та зобовʼязання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Державної міграційної служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 року (головуючий суддя Тітов О.М., судді Панченко О.В., Старосельцева О.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року (головуючий суддя Яковенко М.М., судді Лях О.П., Старосуд М.І.),
У С Т А Н О В И В:
I. Суть спору
1. У січні 2017 року громадянин Сирії ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної міграційної служби України (далі - ДМС України) про скасувати рішення від 16.12.2016 №645-16 та зобовʼязання повторно розглянути подану ним заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
2. Позов обґрунтував тим, що під час його знаходження в Україні в Сирії почалася громадянська війна, що супроводжується загальнопоширеним насиллям та серйозним порушенням прав людини. У зв′язку з цим він не може повернутися до країни свого походження, де його життю і здоров′ю загрожує небезпека через можливість застосування позасудової смертної кари, тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання. Вважав, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем без урахування всіх обставин, які мають юридичне значення і дають підстави для отримання ним захисту в Україні.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року, позов задоволено: скасовано рішення ДМС України від 16.12.2016 №645-16; зобов′язано ДМС України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
4. Судові рішення мотивовані тим, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не досліджено в повному обсязі підстави та обставини, з якими Закон України від 08.07.2011 №3671-VI "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" (далі - Закон №3671) пов′язує надання статусу особи, яка потребує додаткового захисту.
III. Провадження в суді касаційної інстанції
5. У касаційній скарзі ДМС України, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення, ухваливши нове - про відмову в задоволенні позову.
6. За доводами відповідача, ОСОБА_1 є мігрантом, а не біженцем, про що додатково свідчить його несвоєчасне звернення за захистом в Україні. При цьому небажання позивача служити в армії не є беззаперечним доказом неможливості його повернення до країни походження, враховуючи передбачену сирійським законодавством процедуру отримання відстрочки від армії.
7. У запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити рішення судів без змін, вказуючи на їхню законність і обґрунтованість.
8. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
ІV. Встановлені судами фактичні обставини справи
9. Громадянин Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 прибув в Україну з метою навчання у 2010 році.
10. Перебуваючи з 01.12.2013 на території Україні нелегально, позивач 22.06.2015 звернувся до Головного управління ДМС України в Харківській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
11. У заяві повідомив, що в разі повернення на Батьківщину, де триває війна, він буде рекрутований до лав армії та буде змушений вбивати своїх співгромадян, у тому числі мирне населення, що суперечить його внутрішнім переконанням і поглядам. Крім того, послався на відсутність нормальних умов для життя в Сирії та зазначив, що побоюється стати жертвою військових дій і терористичних актів.
12. Рішенням ДМС України від 30.12.2015 №909-15 ОСОБА_1 відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, як особі, стосовно якої встановлено, що умови, передбачені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 Закону №3671, відсутні.
13. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2016 у справі №820/791/16, яка набрала законної сили, скасовано рішення ДМС України від 30.12.2015 №909-15 та зобов′язано ДМС України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
14. За результатами повторного розгляду заяви позивача 01.12.2016 спеціалістом Головного управління ДМС України в Харківській області складено висновок щодо відмови громадянину Сирії ОСОБА_1 у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, з огляду на відсутність умов, передбачених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 Закону №3671.
15. Вказаний висновок аргументований таким: у заявника є можливість повернутися до країни свого походження з альтернативою внутрішнього переміщення з м. Дейр-ез-Зор на території, які не контролюються терористичними угрупуваннями: міста Дамаск, Хама, Хомс, Латакія, Тартус; факт ухилення від військово служби чи дезертирство є кримінальним злочином (пункт 167 глави V Керівництва з процедур і критеріїв визначення статусу біженців УВКБ ООН), тому не розглядається як обґрунтування побоювань стати жертвою переслідувань; заявник не обґрунтував неможливості повернення до країни громадянської належності через вкрай небезпечну там ситуацію; відмітки в національному паспорті заявника свідчать про те, що він користується захистом країни своєї громадянської належності; звернення заявника за захистом в Україні через значний проміжок часу після приїзду і початку війни в Сирії свідчить про його бажання легалізуватися та характеризує його як мігранта.
16. Рішенням ДМС України від 16.12.2016 №645-16 громадянину Сирії ОСОБА_1 відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про що його поінформовано повідомленням від 28.12.2016 №90.
V. Позиція Верховного Суду
17. За змістом частини п′ятої статті 10 Закону України від 08.07.2011 №3671-VI "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" (далі - Закон№3671) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, приймає рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за результатами всебічного вивчення і оцінки всіх документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
18. Згідно з абзацом п′ятим частини першої статті 6 Закону №3671 не може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, особа, стосовно якої встановлено, що умови, передбачені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, відсутні.
19. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону № 3671 біженець - це особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
20. Згідно з положеннями Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року поняття "біженець" включає в себе чотири основні підстави, за наявності яких особі може бути надано статус біженця. Такими підставами є: знаходження особи за межами країни своєї національної належності або, якщо особа не має визначеного громадянства, - за межами країни свого колишнього місця проживання; наявність обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань; побоювання стати жертвою переслідувань повинно бути повʼязане з ознаками, які вказані в Конвенції про статус біженців, а саме: расової належності, релігії, національності (громадянства), належності до певної соціальної групи, політичних поглядів; неможливість або небажання особи користуватися захистом країни походження внаслідок таких побоювань.
21. Пунктом 13 частини першої статті 1 Закону № 3671 визначено, що особа, яка потребує додаткового захисту, - це особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.