ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2020 року
Київ
справа №640/18272/19
адміністративне провадження №К/9901/31915/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Губської О.А., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року (суддя: Беспалов О.О.) у справі за адміністративним позовом Міністерства оборони України до Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби України про визнання протиправною та скасування постанови,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
Міністерство оборони України звернулось до Окружного адміністративного суду міста Київ з позовною заявою до Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби, в якому просило:
- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 09 вересня 2019, винесену в рамках виконавчого провадження ВП№ 59771099 про накладення штрафу на Міністерство оборони України у розмірі 5 100,00 грн.;
- зобов`язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винести постанову про закінчення виконавчого провадження ВП№ 59771099 у зв`язку з фактичним виконанням рішення.
Позовні вимоги мотивовано тим, що головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України протиправно прийнято постанову від 09 вересня 2019 року ВП№ 59771099.
Позивачем наголошено на тому, що резолютивна частина рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 у справі № 2040/5239/18 містить зобов`язання прийняти рішення за результатами розгляду питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги. Так, позивачем зазначено, що рішення суду повністю фактично виконано Міністерством оборони України, виконавче провадження повинно бути закінчено, а постанова відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 09 вересня 2019 року ВП №59771099 про накладання штрафу підлягає скасуванню.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність прийняття постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 09 вересня 2019, винесену в рамках виконавчого провадження ВП№ 59771099 про накладення штрафу на Міністерство оборони України у розмірі 5 100,00 грн.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року апеляційна скарга Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2019 року повернута апелянту.
Постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції виходив з приписів пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України відповідно до яких апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Міністерство оборони України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Зазначає, що довіреністю від 03 вересня 2019 року № 220/525/д, копію якої додано до апеляційної скарги Гром А.М. наділений Міністром оборони України Загороднюком А.П. правом засвідчувати своїм підписом копії довіреностей та інших документів, які створені в Міністерстві оборони України.
Скаржник вказував, що жодних застережень, заборони стосовно засвідчення копії цієї довіреності не зазначено.
При цьому, вказував на те, що спірна ухвала про повернення апеляційної скарги суперечить позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 31 липня 2019 року у справі № 760/3444/19.
Позиція інших учасників справи
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Рух касаційної скарги
25 листопада 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Загороднюка А.Г., Губської О.А., Соколова В.М., відкрито касаційне провадження за скаргою Міністерства оборони України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом Міністерства оборони України до Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби України про визнання протиправною та скасування постанови.
11 лютого 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження з 12 лютого 2020 року.
Від учасників справи не надходило клопотань про розгляд справи за їх участю.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2019 року повернуто апелянту на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України
Вказана ухвала від 05 листопада 2019 року є предметом оскарження у касаційному порядку.
Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.
КАС України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду. Даний принцип полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129), (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).
Перегляд судових рішень, зокрема, в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обовʼязок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обовʼязки.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України, апеляційна скарга не приймається до розгляду та повертається заявнику в разі, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Згідно з частиною першою статті 55 КАС України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до частини третьої статті 55 КАС України, юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 59 КАС України, повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи.
За частинами п`ятою, шостою статті 59 КАС України, відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді. Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.