ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2020 року
Київ
справа №812/135/17
адміністративне провадження №К/9901/42897/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача – Загороднюка А.Г.,
суддів – Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року (суддя Борзаниця С. В.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року (судді: Блохін А. А., Гаврищук Т. Г, Сухарьок М. Г.) у справі за адміністративним позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області до Північно-Східного офісу Держаудитслужби про визнання протиправними та скасування пунктів 1, 2, 3, 4 вимоги від 19 січня 2017 року за №20-12-08-14-14/207,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області (далі – позивач, ТУ ДСА в Луганській області,) звернулося до суду з позовом до Північно-Східного офісу Держаудитслужби (далі - відповідач) в якому просили про визнання протиправними та скасування пунктів 1,2,3,4 вимоги Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Луганській області від 19 січня 2017 року №20-12-08-14-14/207 "Про усунення порушень законодавства", відображених в акті ревізії від 21 грудня 2016 року за № 08-221/001.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що саме на підставі положень статті 129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VІ ТУ ДСА України в Луганській області правомірно здійснило нарахування та виплату суддівської винагороди суддям місцевих загальних судів Луганської області за січень та лютий 2015 року, виходячи з посадового окладу судді у розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Зміст та обсяг досягнутих суддями соціальних гарантій не може бути звужено або скасовано шляхом внесення змін до законодавства, тому оскаржувані пункти вимоги позивач вважає, протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року у задоволенні у позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області (код 26297948, 93010, Луганська обл., місто Рубіжне, вулиця Миру, будинок 34) в дохід Державного бюджету України (за банківськими реквізитами: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Києві/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір у розмірі 1600,00 грн (одна тисяча шістсот гривень 00 копійок).
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення органу державного фінансового контролю, яке породжує безпосередньо права чи обовʼязки для позивача. Збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, відповідно правильність їх обчислення перевірятиме суд, який розглядатиме цей позов. Оскаржена позивачем вимога відповідача від 19 січня 2017 року вказує на виявлені збитки та їхній розмір, суди дійшли висновку, що обґрунтованість і правомірність такої вимоги має перевірятися у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, а не за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною, тому вимоги не відповідають положенням Закону № 2939-ХІІ.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати та прийняти нову постанову, якому задовольнити позовні вимоги.
На переконання скаржника, постанови Верховного Суду України, якими мотивовані оскаржувані судові рішення, не містять висновку про відсутність у підконтрольної установи права на оскарження у судовому порядку вимоги органу державного фінансового контролю про усунення порушень, за допомогою якох неможливо примусово стягнути виявлені ході перевірки збитки. Оскільки вимога органу державного фінансового контролю є обов’язковою для виконання підконтрольною установою, то вона породжує у підконтрольної установи певні обов’язки, реалізація яких може вплинути на результати діяльності підконтрольної установи.
Також скаржник вважає, що неможливість оскарження вимоги в частині правильності обчислення збитків, не стосується випадків перевірки судом доводів сторін стосовно висновку органу державного фінансового контролю про наявність збитків як таких, без урахування питання про правильність їх обчислення (коли спір стосується власне факту наявності збитків, а не їх розміру).
Скаржник не заявляв клопотання про розгляд справи за його участю.
Позиція інших учасників справи.
Від відповідача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги позивача, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Від відповідача не надходило клопотань про розгляд справи за його участю.
Рух касаційної скарги.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року у справі за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області до Північно-Східного офісу Держаудитслужби про визнання протиправними та скасування пунктів 1, 2, 3, 4 вимоги від 19 січня 2017 року за №20-12-08-14-14/207.
На виконання пп. 4 п. 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції з 15 грудня 2017 року, дану касаційну скаргу разом з матеріалами адміністративної справи передані на розгляд Касаційному адміністративному суду у складі Верховного Суду.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, касаційне провадження №К/9901/42897/18 (адміністративна справа№812/135/17) визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду для розгляду даної касаційної скарги у наступному складі: судді - доповідача – Олендера І. Я., суддів: Гончарової І. А., Ханової Р. Ф.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду – керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року № 109/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв’язку з внесенням змін до Спеціалізації суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді та судових палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 27 грудня 2019 року №33, що унеможливлює участь судді - доповідача – Олендера І. Я. у розгляді справ, категорії яких віднесені до спеціалізації іншої судової палати у зв’язку зі змінами).
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: судді - доповідача Загороднюка А. Г., суддів: Єресько Л. О., Соколова В. М.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 11 лютого 2020 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.
У період з 28 вересня 2016 року по 21 грудня 2016 року (30 робочих днів) з перервами з 03 жовтня 2016 року по 01 листопада 2016 року та з 06 грудня 2016 року по 16 грудня 2016 року посадовими особами відповідача проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ТУ ДСА України в Луганській області за період з 01 січня 2014 року по 31 серпня 2016 року.
За результатами ревізії 21 грудня 2016 року складений акт за № 08-221/001, яким зафіксовано: 1) порушення вимог пункту 10 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, у період збільшення у січні-березні 2015 року обмеження максимального розміру місячної суддівської винагороди до 10 розмірів мінімальної заробітної плати суддям місцевих загальних судів, у яких скорочено чисельність державних службовців та працівників, встановлено переплату в період з 01 січня 2015 року по 02 лютого 2015 року суддівської винагороди по 10 міських та районних судах у 55 випадках на загальну суму 85 164,53 грн у звʼязку з тим, що суддівська винагорода виплачувалася в розмірі 10 розмірів мінімальної заробітної плати без проведення скорочення чисельності працівників, замість 7 розмірів мінімальної заробітної плати та, як наслідок, зайво нараховано та сплачено єдиного соціального внеску на загальну суму 30 914,72 грн, чим ТУ ДСА України в Луганській області завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 116 079,25 грн;
2) порушення вимог пункту 10 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року №192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд" за період з 01 квітня 2015 року по 31 серпня 2016 року по пʼяти судах суддям, які не здійснюють правосуддя (в яких закінчився 5-й річний термін призначення на посаду судді вперше) та не мають права на отримання доплат до посадового окладу, в розрахунок середньої заробітної плати включалася доплата за вислугу років цим суддям під час відрядження (а також за січень 2015 року була включена у завищених розмірах суддівська винагорода), в результаті чого здійснена переплата суддівської винагороди на загальну суму 16 545,01 грн та, як наслідок, зайво нараховано та сплачено єдиного соціального внеску на суму 6 005,84 грн, чим ТУ ДСА України в Луганській області завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 22 550,85 грн;
3) порушення положень пункту 2 Наказу Міністерства праці України від 02 жовтня 1996 року №77 "Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів", та відповідних пунктів Положень про преміювання міських та районних судів, які обслуговуються ТУ ДСА України в Луганській області, в 73-х випадках безпідставно нараховані та виплачені премії робітникам, зайнятим обслуговуванням місцевих загальних судів до державних і професійних свят в період з 01 жовтня 2015 року по 31 грудня 2015 року, на загальну суму 137 409,00 грн та, як наслідок, зайво нараховано та сплачено єдиного соціального внеску на суму 49 879,45 грн, чим ТУ ДСА України в Луганській області завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 187 288,45 грн;
4) порушення вимог Розділу IX "Забезпечення суддів" статті 129 "Суддівська винагорода", статті 130 "Відпустка" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-УІ в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року №76-УІІІ та Розділу IX "Забезпечення суддів" статті 133 "Суддівська винагорода" та статті 134 "Відпустка" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року №192-УІІІ "Про забезпечення права на справедливий суд", оскільки при нарахуванні відпускних суддям за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року розрахунок відпускних проводився в календарних днях, виходячи з виплати за останні 12 календарних місяців роботи, що передували місяцю надання відпустки, тоді як необхідно було проводити розрахунок відпускних в розмірі місячної суддівської винагороди за робочі дні відпустки, що призвело до переплати в нарахуванні відпускних суддям в 21 випадках на загальну суму 86 690,75 грн та, як наслідок, зайво нараховано та сплачено єдиного соціального внеску на суму 31 468,74 грн, чим ТУ ДСА України в Луганській області завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 118 159,49 грн.
Даний акт підписаний позивачем 21 грудня 2016 року, 03 січня 2017 року були направлені заперечення на вказаний акт.
Висновком на заперечення до акту ревізії від 21 грудня 2016 року відповідач позивачу повідомив, що надані Територіальним управлінням заперечення не приймаються.
На підставі вищевказаного акту відповідачем 19 січня 2017 року винесена вимога №20-12-08-14-14/207 "Про усунення порушень законодавства", відображених в акті ревізії від 21 грудня 2016 року № 08-21/001. Дана вимога отримана позивачем 24 січня 2017 року.
У вказаній вимозі відповідач вимагає усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку, а інформацію про вжиті заходи надати до 01 березня 2017 року. Також вказано, що в разі незабезпечення виконання вимоги орган Держаудитслужби має право звернутися до суду в інтересах держави.
Не погоджуючись з порушеннями зазначеними у пунктах 1, 2, 3, 4 вимоги від 19 січня 2017 року за №20-12-08-14-14/207 позивач звернувся до суду з цим позовом.
Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначені Законом України від 26 січня 993 року № 2939-XII “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні” (далі - Закон № 2939-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 2939-XII, здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю). Орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, Бюджетним кодексом України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Статтею 2 Закону № 2939-XIІ визначено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобовʼязань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообовʼязкового державного соціального страхування, бюджетних установах і субʼєктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообовʼязкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю субʼєктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.