ПОСТАНОВА
Іменем України
11 лютого 2020 року
м.Київ
справа №161/6290/16-а
провадження №К/9901/12787/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.06.2016 (суддя Пушкарчук В.П.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2016 (головуючий суддя Запотічний І.І., судді Каралюс В.М., Матковська З.М.)
у справі №161/6290/16-а
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради
про визнання протиправним, скасування припису та постанови про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності, встановив:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. У травні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області з позовною заявою до відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради, в якій просив суд визнати протиправним та скасувати припис відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради від 26.04.2016 та постанову відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради від 29.04.2016 № 8 про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності.
2. Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.06.2016 у справі №161/6290/16-а, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2016, у задоволенні позову відмовлено.
3. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з вищевказаними судовими рішеннями не погодився, тому звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.06.2016 і ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2016, а справу направити на новий розгляд.
4. Відповідач подав заперечення на касаційну скаргу, в яких просив суд судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
ІІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 26.04.2016 інспектором відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради Королюком В.М. була проведена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на обʼєкті будівництва "Будівництво кафе за адресою АДРЕСА_1".
6. В ході проведеної перевірки було встановлено, що у АДРЕСА_1, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 здійснено будівництво кафе без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, чим порушено п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", про що складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 26.04.2016 року. Обʼєкт віднесено докатегорії складності.
7. За результатами перевірки, інспектором відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради Королюком В.М., відповідно до п.п. 2, 3 ч. 4 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та п.17 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, були складені припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил від 26.04.2016, яким позивача було зобовʼязано привести будівництво у відповідність до вимог містобудівного законодавства до 25.10.2016 та протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 26.04.2016.
8. 29.04.2016 за наслідками розгляду справи про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, прийнято постанову, якою фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 було визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого абз. 3 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та на нього накладений штраф у сумі 49 608 гривень.
9. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 вважає, що відповідач невірно встановив субʼєкта правопорушення, оскільки відсутні фактичні дані про те, що будівництво кафе було здійснене ним як фізичною особою-підприємцем.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
10. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спірні припис та постанова прийняті з дотриманням вимог закону, під час їх складання були зʼясовані та встановлені всі обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення. Суди відхилили доводи касаційної скарги про те, що будівництво кафе позивачем було здійснене ним як фізичною особою, а не як фізичною особою-підприємцем, зазначивши, що будівництво кафе було здійснено ОСОБА_1 як фізичною особою-підприємцем, що підтверджується тим, що земельна ділянка, на якій позивач здійснив будівництво кафе, належить на праві комунальної власності Луцькій міській раді, а фізична особа-підприємець ОСОБА_1 відповідно до рішення Луцької міської ради від 28.10.2015 № 80/79 "Про поновлення договору оренди землі підприємцю ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування автомийки по АДРЕСА_2" та Додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди 24.05.2005 за № 331, є орендарем цієї земельної ділянки саме як фізична особа-підприємець. Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування є одним із видів діяльності, яку може здійснювати позивач.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ЗАПЕРЕЧЕНЬ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
11. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не зʼясували, що відповідачем було порушено строки притягнення до відповідальності позивача.
12. Скаржник посилається на те, що закінчення будівництва кафе відбулося у 2010 році, тобто до набрання чинності Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а також до внесення змін до Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", тому суди попередніх інстанцій прийняли оскаржені рішення з порушенням ст. 58 Конституції України.
13. Також позивач не погоджується з висновками судів щодо того, що будівництво кафе було здійснено ОСОБА_1 саме як фізичною особою-підприємцем.
14. У запереченнях на касаційну скаргу відповідач зазначає, що факт виконання будівельних робіт мав місце саме у 2015-2016 роках, а не 2010 році, як посилається позивач.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
16. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) субʼєктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Вчинення субʼєктами містобудування правопорушень у сфері містобудівної діяльності тягне за собою відповідальність, передбачену цим та іншими законами України.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у редакції, чинній на момент прийняття постанови про накладення штрафу, Замовник має право виконувати будівельні роботи після:
1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо обʼєктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком обʼєктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України;
2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо обʼєктів будівництва, що належать до - категорій складності;
3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо обʼєктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.
17. Відповідно до ст. 280 КУпАП (у редакції, на час виникнення спірних правовідносин) орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобовʼязаний зʼясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що помʼякшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також зʼясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 7 КУпАП (у редакції, на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у звʼязку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Статтею 9 КУпАП (у редакції, на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.