ПОСТАНОВА
Іменем України
04 лютого 2020 року
Київ
справа №2а-0770/418/11
адміністративне провадження №К/9901/9039/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача – Васильєвої І.А.,
суддів – Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Берегівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області
на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.06.2011 (Головуючий суддя Плеханова З.Б.)
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 (Головуючий суддя Довгополов О.М., судді: Глушко І.В., Ільчишин Н.В.)
у справі № 2а-0770/418/11
за позовом Державного підприємства "Батьовський комбінат хлібопродуктів"
до Берегівської об’єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2011 року Державне підприємство "Батьовський комбінат хлібопродуктів" (далі – позивач, ДП "Батьовський комбінат хлібопродуктів") звернулось до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Берегівської об’єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області (далі – відповідач, Берегівська ОДПІ Закарпатської області), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.07.2010 № 0000692340/0.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.06.2011, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015, позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.06.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2018 касаційну скаргу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 31.05.2010 по 05.07.2010 (термін проведення перевірки продовжувався з 14.06.2010 по 25.06.2010 та з 29.06.2010 по 05.07.2010 на підставі наказів від 11.06.2010 № 193, від 25.06.2010 № 208, на підставі наказу від 17.03.2016 № 640, направлень від 31.05.2010 № 259, від 14.06.2010 № 282 та від 29.05.2010 № 315, згідно із пунктом першим статті 11, пунктом першим статті 111 Закону України "Про державну податкову службу" в Україні" та відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб’єктів господарювання посадовими особами відповідача було проведено планову виїзну перевірку державного підприємства "Батьовський комбінат хлібопродуктів" Державного Комітету України з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2009 та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2009, за результатами якої складено акт від 08.07.2010 № 52-23/010/00954165 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 538 584 грн.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.07.2010 № 0000692340/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток на суму 788 319,40 грн, в тому числі 538 584 грн – за основним платежем та 249 735,4 грн – за штрафними (фінансовими) санкціями.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що під час проведеної перевірки позивач не представив жодних документів, які б надавали право підприємству на використання зерна пшениці, що знаходиться в нього на відповідальному зберіганні, для власного виробництва, та документів, які б свідчили про повернення цього зерна до державного резерву. На думку податкового органу, зерно Держрезерву, яке позивач використав для виробничих потреб, є безоплатно отриманим, в звʼязку з чим вартість цього зерна належить до складу валового доходу.
Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів апеляційної інстанції та погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з такого.
Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин та у відповідній редакції) валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
Згідно з підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход включає, зокрема, суми вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.
Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовʼязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДП "Батьовський комбінат хлібопродуктів" засноване на державній власності, належить до сфери управління Державного комітету України з державного матеріального резерву, що підтверджується його Статутом.