ПОСТАНОВА
Іменем України
10 лютого 2020 року
Київ
справа №2а-2235/10/2270/7
адміністративні провадження №К/9901/9479/18, №К/9901/9480/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" та Славутської обʼєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Большакової О.О., суддів Глушка І.В., Макарика В.Я. від 18 грудня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" до Славутської обʼєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Славутської обʼєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (далі - відповідач, Інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: від 21 вересня 2009 року №0000562301/1, яким за порушення підпункту 5.2.9 пункту 5.2, пункту 5.10 статті 5, статті 3 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон №334/94-ВР) визначено зобовʼязання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 91990,8 грн.; від 02 грудня 2009 року №0000682301/2, яким за порушення підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7, пункту 1.7 статті 1 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон №168/97-ВР) визначено зобовʼязання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за основним платежем у розмірі 72587 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 36293,5 грн.
Суди встановили, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку Товариства з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 березня 2009 року, за наслідками якої складено акт від 28 липня 2009 року №1010/23/34863309, в якому податковий орган дійшов висновку про допущення позивачем порушень пункту 1.7. статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР внаслідок безпідставного включення до податкового кредиту суми у розмірі 72587 грн. згідно накладної №43 від 29 серпня 2007 року, виписаної контрагентом СПД ОСОБА_1, яка не задекларувала своїх зобовʼязань зі сплати податку.
Також відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку Товариства з питань дотримання податкового законодавства по податку на прибуток за період з 01 січня 2008 року по 31 березня 2009 року (акт від 18 вересня 2009 року №1289\23\34863309), у ході якої встановлено порушення вимог статті 3, пункту 5.9 статті 5 Закону №334/94-ВР (в розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів неправильно визначено вибуття транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ), що призвело до завищення податку на прибуток у 1 кварталі 2008 року на 32852 грн., заниження податку на прибуток у 1 півріччі 2008 року на 130152 грн. і за 9 місяців 2008 року у розмірі 197438 грн., а також завищення станом на 01 квітня 2009 року відʼємного значення у сумі 11056820 грн.).
На підставі вказаних актів перевірок з урахуванням результатів адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення, не погоджуючись із якими позивач звернувся до суду з цим позовом.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2010 року у задоволенні позову Товариства відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд визнав доведеними обставини, які слугували підставою для висновків податкового органу щодо недотримання Товариством положень податкового законодавства, а отже дійшов висновку про законність винесених податкових повідомлень-рішень.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 18 грудня 2014 року скасував постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2010 року та прийняв нове рішення, яким позовні вимоги Товариства задовольнив частково; визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 02 грудня 2009 року №0000682301/2; у задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Апеляційний суд дійшов висновку про відсутність зі сторони позивача порушень вимог пункту 1.7. статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР і наведене обґрунтовував тим, що виписана від імені СПД ОСОБА_1 податкова накладна №43 від 29 серпня 2007 року підписана ОСОБА_2 на підставі нотаріально засвідченої довіреності й до зняття підприємця з обліку як платника ПДВ, а тому є документом, який надає право на формування податкового кредиту. Обставина ж невиконання контрагентом свого зобовʼязання із сплати ПДВ до бюджету визнана судом такою, що не позбавляє платника податку такого права, оскільки останній виконав усі передбачені законом умови та має документальні підтвердження його розміру.
В частині правової оцінки встановленого відповідачем порушення Товариством вимог Закону №334/94-ВР апеляційний суд погодився з позицією суду першої інстанції.
Звернувшись до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, Товариство, вказуючи на неправильне застосування апеляційним судом статті 3, пункту 5.9 статті 5 Закону №334/94-ВР та підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181-III "Про порядок погашення зобовʼязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон №2181-III), порушило питання про скасування постанови цього суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалення у цій частині нового рішення про задоволення позову.
У доводах касаційної скарги посилається на те, що Товариством дійсно була допущена бухгалтерська помилка, яка полягала в обліку по бухгалтерському рахунку 289 "Транспортно-заготівельні витрати" витрат на збут (транспортні витрати на доставку продукції згідно укладеного із ПП "Зерноекспорт" контракту від 25 червня 2008 року №250608-ТЕП), у той час як такі витрати на збут мали б обліковуватись по бухгалтерському рахунку 93, однак така помилка не призвела до податкового правопорушення у вигляді заниження валового доходу, оскільки відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року №246, та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, в податковому обліку витрати на збут не враховувались при розрахунку приросту (убутку) запасів, а тому порушення статті 3, пункту 5.9 статті 5 Закону №334/94-ВР відсутнє. Також вважає, що донарахування податковим повідомленням-рішенням штрафних санкцій без визначення платежу за основним зобовʼязанням суперечить приписам підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181-III.
У свою чергу, не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Інспекція також подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову цього суду, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.
В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняття ним рішення у цій частині за неправильного застосування норм пункту 1.7. статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР. Вважає, що у разі невідображення даних податкової накладної в податкових зобовʼязаннях продавця, така податкова накладна не є податковим документом та не дає покупцю права на податковий кредит; до того ж виписана від імені СПД ОСОБА_1 податкова накладна заповнена з порушенням внаслідок її підписання іншої, ніж постачальник особою.
Товариство у письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідача проти доводів та вимог останньої заперечило, посилаючись на її необґрунтованість, просило відмовити у її задоволенні.
Контролюючий орган правом на подання письмових заперечень на касаційну скаргу не скористався.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
Як вже вказувалось вище, суди, вирішуючи спір, погодились із контролюючим органом про допущення позивачем порушень вимог Закону №334/94-ВР, що полягало в неправильному визначенні (обліку) вибуття транспортно-заготівельних витрат в розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів, а тому визнали законним податкове повідомлення-рішення від 21 вересня 2009 року №0000562301/1, яким на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181-III застосовано до Товариства штрафні (фінансові) санкції у розмірі 91990,8 грн.
В контексті наведеного слід зазначити, що згідно підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181-III (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобовʼязання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобовʼязаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобовʼязання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обовʼязкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше пʼятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
За змістом пунктів 1.2, 1.5 статті 1 Закону №2181-III податкове зобовʼязання - це зобовʼязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; штрафна санкція (штраф) - це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобовʼязання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у звʼязку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.
Підпунктом "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону №2181-III встановлено, що контролюючий орган зобовʼязаний самостійно визначити суму податкового зобовʼязання платника податків у разі якщо: дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовʼязань, заявлених у податкових деклараціях.