ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 910/1175/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2019 (головуючий суддя Борисенко І.І.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 (головуючий Сітайло Л.Г., судді: Мальченко А.О. і Сулім В.В.)
у справі № 910/1175/19
за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі – Компанія)
до товариства з обмеженою відповідальністю ″Житлово-експлуатаційне підприємство "Щорса, 32" (далі – Товариство)
про стягнення 262 897,52 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Компанія звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу від 27.10.2017 № 2368/1718-КП-41 (далі – Договір) у розмірі 262 897,52 грн. з яких: 249 931,12 грн. основний борг; 11 915,07 грн. пеня та 1 051,33 грн. 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством було порушено умови Договору, а саме несвоєчасно та не в повному обсязі здійснено оплату за поставлений Компанією природний газ.
Рішенням господарського суду Києва від 02.07.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства на користь Компанії 5 957,53 грн. пені та 1 051,33 грн .3% річних. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Закрито провадження зі справи у частині стягнення основного боргу в розмірі 249 931,12 грн.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позовні вимоги у даній справі є обґрунтованими. Водночас, враховуючи клопотання Товариства про зменшення розміру пені, суди на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та частини першої статті 233 Господарського кодексу України (далі – ГК України) зменшили розмір пені на 50%. Закриваючи провадження у справі у частині стягнення основного боргу в розмірі 249 931,12 грн., суди виходили з того, що вказана заборгованість погашена Товариством у повному обсязі.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині зменшення розміру пені, Компанія звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині зменшення розміру пені та у скасованій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення пені задовольнити у повному обсязі.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що:
- судами не враховано інтереси Компанії та особливі обставини її діяльності;
- матеріалами справи не доведено важкого фінансового стану Товариства;
- судами порушено положення статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України.
Від Товариства відзив на касаційну скаргу не надходив.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 20.10.2017 Компанію (постачальник) та Товариством (споживач) укладено Договір, за умовами якого постачальник зобов’язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов’язується оплатити його на умовах цього договору.
Відповідно до пункту 1.2 Договору природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями, та іншими суб’єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями.
Згідно з пунктом 2.1 Договору постачальник передає споживачу з 01.10.2017 до 31.03.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 139,00 тис. куб. м.
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що постачальник передає споживачу у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України Компанією) – у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та/або в пунктах приймання-передачі газу з підземних газосховищ (далі – ПСГ) в газотранспортну систему. Право власності па природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, повʼязану з правом власності на природний газ.
Відповідно до пункту 3.7 Договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі.
Згідно з пунктом 5.1 Договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням про покладання спеціальних обов’язків на суб’єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу. На дату укладання договору ціна на природний газ становить 4 942,00 гривні за 1 000 куб.м (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України). До визначеної ціни застосовується коефіцієнт 1,6.
Пунктом 6.1 Договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами, шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення заборгованості за Договором у розмірі 262 897,52 грн., з яких: 249 931,12 грн. основний борг; 11 915,07 грн. пеня та 1 051,33 грн. 3% річних.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов Договору Компанією поставлено Товариству природний газ на загальну суму 1 026 974,48 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками. Проте Товариством здійснювалась оплата за отриманий товар частинами, з прострочкою платежів, що підтверджується наданими Компанією виписками з рахунку.
Приймаючи рішення у справі, суди виходили з того, що відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобовʼязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобовʼязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов‘язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов‘язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов‘язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовʼязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовʼязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобовʼязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 526 ЦК України зобовʼязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовʼязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судами встановлено, що у зв’язку з простроченням оплати платежів, Компанією нараховано Товариству, зокрема 3% річних у розмірі 1 051,33 грн.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовʼязання, на вимогу кредитора зобовʼязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.