ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 910/472/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
О. О. Мамалуй- головуючий, Л. В. Стратієнко, І. В. Ткач
за участю секретаря судового засідання - В.В. Шпорт,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Український капітал"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2019
у складі колегії суддів: Т. І. Разіна- головуючий, І. А. Іоннікова, К. В. Тарасенко
за позовом приватного акціонерного товариства "Тутковський"
до публічного акціонерного товариства "Банк "Український капітал"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Тутковський інтегровані рішення"
про визнання відсутнім права
за участю представників учасників:
позивача: не зʼявилися
відповідача: Пекар А.О., Тинна Д.С.
третьої особи: не зʼявилися
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство "Тутковський" (далі - ПрАТ "Тутковський", позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Банк "Український капітал" (далі - ПАТ "Банк "Український капітал", Банк, відповідач) про визнання відсутнім у відповідача починаючи з 17 лютого 2016 року права на нарахування та стягнення процентів та штрафних санкцій за договором про відкриття траншевої кредитної лінії № 710 від 20.02.2013.
Позов мотивовано відсутністю у ПАТ "Банк "Український капітал" права вимоги до ТОВ "Тутковський Інтегровані Рішення" щодо погашення заборгованості в розмірі 21 459 125,99 грн у звʼязку з пропуском строку позовної давності, та зазначено, що дії Банку з безпідставного завищення розміру заборгованості направлені на позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки, що є порушенням прав ПрАТ "Тутковський".
Позивач вказує на те, що розмір заборгованості станом на 19.12.2018 становить суму не більшу за 6 557 684,54 грн та складається з 3 429 677,00 грн - заборгованості по кредиту; 890 762,00 грн - заборгованості по сплаті процентів; 886 780,06 грн - 3% річних за прострочення виконання грошового зобовʼязання; 1 350 465,48 грн - інфляційних втрат.
Позивач наголошує на тому, що у випадку спливу позовної давності заява про захист цивільного права або інтересу приймається судом до розгляду, проте сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Крім того, позивач зазначає, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі предʼявлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Крім того, позивач наголошує на тому, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовʼязання, якщо інше не встановлено законом або договором (а договором іншого не встановлено), припиняється через шість місяців від дня, коли зобовʼязання мало бути виконано.
2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2019 у справі № 910/472/19 відмовлено в задоволенні позову.
Рішення мотивовано тим, що заявлена позивачем вимога за своєю суттю є вимогою про встановлення факту, який має юридичне значення. Встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення, а викладені позивачем у позові аргументи можуть розглядатися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право, зокрема, під час розгляду справи про стягнення з позивача суми боргу або під час розгляду справи про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Крім того, суд першої інстанції вказав на те, що правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення її права та захисту підлягає порушене право, а матеріалами справи не підтверджено порушення прав позивача з боку відповідача, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 05.06.2019 у справі №910/472/19 заяву ПАТ "Банк "Український капітал" про розподіл судових витрат задоволено частково; присуджено до стягнення з ПрАТ "Тутковський" на користь ПАТ "Банк "Український капітал" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 32 539,56 грн; у задоволенні решти заяви відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 у справі №910/472/19 залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2019 та додаткове рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2019 у справі № 910/472/19.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про визнання відсутнім у відповідача починаючи з 17.02.2016 права на нарахування та стягнення процентів та штрафних санкцій за договором про відкриття траншевої кредитної лінії № 710 від 20.02.2013 не призводять до поновлення права позивача, яке на його думку порушено, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, що є підставою для відмови в позові.
Також суд апеляційної інстанції вказав на те, що позивачем не доведено, які саме його права та законні інтереси порушені самим фактом нарахування заборгованості, оскільки в матеріалах справи на момент прийняття оскаржуваного рішення були відсутні докази фактичної сплати позивачем коштів або вчинення Банком дій щодо задоволення своїх вимог за рахунок майна, що перебуває в іпотеці.
Суд апеляційної інстанції погодився з позицією суду першої інстанції про те, що викладені позивачем у позові аргументи можуть розглядатися судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право, зокрема під час розгляду справи про стягнення суми боргу, під час розгляду справи про звернення стягнення на предмет іпотеки, або визнання незаконним звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку.
Крім того, апеляційний господарський суд звернув увагу на те, що правочин купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором від 20.02.2013, укладений 29.04.2015 між ПАТ "Український професійний банк" та ПАТ "Банк "Український капітал", є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону і наслідки нікчемності правочину також настають для сторін в силу вимог закону.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що саме з цих мотивів ПАТ "Банк "Український капітал" втратило право на нарахування та стягнення процентів та штрафних санкцій за договором про відкриття траншевої кредитної лінії № 710 від 20.02.2013.
Також апеляційний господарський суд, залишаючи без змін додаткове рішення місцевого господарського суду про стягнення з ПрАТ "Тутковський" на користь відповідача 32 539,56 грн витрат на професійну правничу допомогу, вказав на те, що витрати у сумі 65 079,12 грн є неспівмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді першої інстанції, затраченим часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також того, що їх стягнення з ПрАТ "Тутковський" становить надмірний тягар для позивача, що в свою чергу суперечить принципу розподілу таких витрат.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із вказаною постановою апеляційного господарського суду, ПАТ "Банк "Український капітал" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить змінити мотивувальну частину постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 у справі № 910/472/19, виключивши з неї абзаци наступного змісту:
"Окрім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладання на підставі частини другої статті 215 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 38 Закону України "При систему гарантування вкладів фізичних осіб". Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків, оскільки таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.
Оскільки, договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором від 20.02.2013, укладений 29.04.2015 між публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та публічним акціонерним товариством "Банк "Український капітал" є нікчемним, а тому саме з цих мотивів публічне акціонерне товариство "Банк "Український капітал" втратило право на нарахування та стягнення процентів та штрафних санкцій за Договором про відкриття траншевої кредитної лінії № 710 від 20.02.2013 укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю "Тутковський Інтегровані Рішення" (ідентифікаційний код юридичної особи 32705573)."
ПАТ "Банк "Український капітал" просить в іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 у справі №910/472/19 залишити без змін.
ПАТ "Банк "Український капітал" в касаційній скарзі вказує на те, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, ухвалив законне рішення по суті, однак у його мотивувальній частині допустив порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки встановив факти нікчемності договору купівлі-продажу прав вимоги, що не були предметом розгляду цієї справи, не досліджувалися ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції, та не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, у звʼязку з чим мотивувальна частина оскаржуваної постанови підлягає зміні шляхом виключення з неї наведених вище абзаців.
Крім того Банк наголошує на тому, що нікчемність договору не була підставою позову та предметом розгляду в суді першої та апеляційної інстанції, при цьому встановлення судом апеляційної інстанції факту нікчемності договору безпосередньо впливають на права та інтереси ПАТ "Банк "Український капітал" як сторони вказаного правочину, яке не мало можливості надати свої заперечення та підтвердити їх відповідними доказами, чим порушено основні принципи господарського судочинства, зокрема на змагальність сторін та диспозитивність, а також право Банку на рівність перед законом і судом.
4. Позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "Тутковський" просить відмовити ПАТ "Банк "Український капітал" у задоволенні касаційної скарги.
Позивач вказує на те, що обставини нікчемності договору купівлі-продажу прав вимоги піднімалися позивачем в суді першої інстанції, однак в порушення вимог процесуального законодавства в повній мірі досліджені не були під час прийняття рішення по суті справи.
5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій
20 лютого 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Надра Інтегровані Рішення", яке в подальшому змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Тутковський Інтегровані Рішення" (позичальник), та ПАТ "Український професійний банк" (банк) укладено договір про відкриття траншевої кредитної лінії №710 (кредитний договір), відповідно до якого банк зобовʼязався відкрити позичальнику відкличну кредитну лінію в межах суми 16 000 000, 00 грн терміном до 18 лютого 2015 року (в подальшому додатковим договором від 18.02.2015 до кредитного договору викладено п. 1.1. в новій редакції та кінцевим терміном визначено - 17 лютого 2016 року) на поповнення обігових коштів.
Згідно з п. 1.2. кредитного договору зобовʼязання банку щодо надання кредитів та зобовʼязання позичальника щодо повернення кредитів та сплати процентів, а також інші права та зобовʼязання сторін, передбачені цим договором, виникають з дати укладання сторонами додаткових договорів про надання кредитів, які є невідʼємними частинами цього договору, в сумах, зазначених в таких додаткових договорах. Строк користування кожним окремим кредитом в межах загальної суми, встановленої п. 1.1. цього договору, визначається додатковими договорами.
Пунктами 1.4. та 1.5. кредитного договору визначено, що підставою для надання кредитів є додаткові договори, а плата за користування одержаними кредитними ресурсами встановлюється в кожному конкретному додатковому договорі.
Додатковим договором від 20.02.2013 ТОВ "Надра Інтегровані Рішення" надано кредит у розмірі 2 773 000,00 грн терміном до 18 лютого 2015 року зі сплатою 23% річних для перерахування коштів постачальникам. Визначено, що погашення кредиту здійснюється щомісячно починаючи з березня 2013 року в сумі 10 000, 00 грн, починаючи з вересня 2013 року погашення кредиту здійснюється рівними частинами в сумі 150 750, 00 грн., а остаточний платіж в сумі 150 250, 00 грн здійснюється не пізніше 18.02.2015.
Додатковим договором від 18.02.2015 до кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі 3 000 000, 00 грн терміном до 17 лютого 2016 року зі сплатою 29% річних для розрахунків з постачальниками послуг. Визначено, що погашення кредиту повинно бути здійснене до 17.02.2016.
Додатковим договором від 18.02.2015 про внесення змін до додаткових договорів від 17.10.2013 та 12.04.2013 до кредитного договору внесено зміни до п. 1 додаткових договорів від 17.10.2013 та від 12.04.2013 і встановлено процентну ставку у розмірі 29% процентів річних, зафіксовано розмір заборгованості за додатковим договором від 17.10.2013, станом на 18.02.2015, у розмірі 1 260 605, 00 грн; за додатковим договором від 12.04.2013, станом на 16.01.2015, в розмірі 922 658, 00 грн та визначено порядок погашення кредиту щомісячними платежами починаючи з березня 2015 року до 17 лютого 2016 року.
16 квітня 2013 року між ПАТ "Український професійний банк" та ПАТ "Тутковський", правонаступником якого є ПрАТ "Тутковський", на забезпечення виконання зобовʼязань ТОВ "Надра Інтегровані Рішення" за кредитним договором укладено іпотечний договір, відповідно до якого в рахунок виконання зобовʼязань позичальника перед ПАТ "Український професійний банк " за кредитним договором, ПАТ "Тутковський" передало в іпотеку нерухоме майно, загальною 12 065, 00 кв. м, що розташовано за адресою: м. Київ, вул. Дубровицька, 28.
Пунктом 11 іпотечного договору сторони погодили вартість предмету іпотеки на рівні 34 360 000, 00 грн.
29 квітня 2015 року між ПАТ "Український професійний банк" (продавець) та ПАТ "Банк "Український Капітал" (покупець) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги (договір), відповідно до якого сторони визначили, що правом вимоги в розумінні умов даного договору є всі права вимоги (як існуючі, так і майбутні, як наявні, так і умовні) продавця в якості кредитора до позичальників за кредитними договорами, а також всі права вимоги продавця до осіб, які надали забезпечення, за договорами забезпечення, включаючи будь-які та всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні продавцю, щодо виконання позичальниками та/або особами, які надали забезпечення, будь-яких своїх обовʼязків за кредитними договорами та договорами забезпечення.