| Постанова Іменем України 10 лютого 2020 року м. Київ Провадження № 51-5955 ск 19 |
Суддя Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду Остапук В. І., розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07 березня 2018 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року,
встановив:
У касаційній скарзі засуджений порушує питання про перевірку оскаржуваних судових рішень в касаційному порядку.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 387 КПК України 1960 року, зміст касаційних скарг повинен відповідати вимогам, зазначеним у статті 350 цього Кодексу, відповідно до яких в скарзі, крім іншого, зазначаються вказівки на те, у чому саме полягає незаконність судових рішень та доводи на обґрунтування такої позиції, а також прохання особи.
Відповідно до ст. 396 КПК України 1960 року в результаті касаційного розгляду справи суд приймає одне з таких рішень: залишає вирок, постанову чи ухвалу без зміни, а касаційні скарги - без задоволення; скасовує вирок, постанову чи ухвалу і направляє справу на нове розслідування або новий судовий або апеляційний розгляд; скасовує вирок, постанову чи ухвалу і закриває справу; змінює вирок, постанову чи ухвалу.
Однак, скарга засудженого не може бути прийнята до розгляду, оскільки її прохальна частина не відповідає вказаним вимогам кримінально-процесуального кодексу, з огляду на наступне.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, засуджений не формулює чіткі вимоги до суду касаційної інстанції, які б узгоджувались з положеннями ст. 396 КПК України 1960 року щодо повноважень суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги. Так, у касаційній скарзі засуджений ставить питання про необхідність скасування оскаржених судових рішень та направлення справи одночасно як на нове розслідування так і на новий судовий розгляд.