Постанова
Іменем України
06 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 756/6268/18
провадження № 51-1763 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Ємця О.П., Остапука В.І.
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Чабанюк Т.В.,
захисника Сутковича С.П.,
засудженого ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на вирок Київського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року у кримінальному провадженні № 12017100000001247 за обвинуваченням
ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов`янська Донецької області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Оболонського районного суду м. Києва від 27 листопада 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Постановлено стягнути: з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 . 70 664, 65 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди; з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ОСОБА_2 25 796 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 38 400 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, на користь ОСОБА_3 38 400 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, на користь ОСОБА_4 14 352,72 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 717,60 - моральної шкоди, на користь ОСОБА_5 12 920 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 646 грн - моральної шкоди.
Вироком Київського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року вирок місцевого суду в частині визнання ОСОБА_1 винуватим за ч. 2 ст. 286 КК України скасовано. Постановлено новий вирок, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 03 грудня 2017 року приблизно о 08:07 год., керуючи автомобілем "Шевроле" н.з НОМЕР_1 та рухаючись по автодорозі "Київ-Ковель" зі швидкістю 110-120 км/год, яка перевищувала максимально допустиму швидкість 90 км/год, порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3 підпункт "б", 12.1, 12. 9 підпункт "б" та п. 1.1 додатку № 2 Правил дорожнього руху України, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував стан дорожнього покриття, яке було мокрим та слизьким, не впорався із керуванням автомобіля та виїхав на смугу зустрічного руху, де зіткнувся із автомобілем "ВАЗ" н.з НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6 . Після цього відбулося зіткнення автомобіля "Форд" н.з НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_7 з автомобілем "Шевроле" н.з НОМЕР_1, який після цього продовжив рух та скоїв зіткнення із автомобілем "Фольксваген" н.з. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_4 . У подальшому автомобіль "Форд" н.з НОМЕР_3 здійснив зіткнення із автомобілем "Хонда" н.з. НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_8 .
У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля "ВАЗ" ОСОБА_6 від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці події, пасажир автомобіля "Форд" ОСОБА_9 померла в лікарні від отриманих тілесних ушкоджень, а водій та пасажир автомобіля "Фольксваген" ОСОБА_4 і ОСОБА_5 отримали тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 підпункт "б", 12.1, 12.9 підпункт "б", п. 1.1 додатку № 2 Правил дорожнього руху з боку водія ОСОБА_1 перебувають у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що призначене засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України не ґрунтується на вимогах закону, оскільки відсутні декілька обставин, що пом`якшують покарання, призначене судом покарання є м`яким, не враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, яке потягло за собою смерть двох осіб, а двом потерпілим було заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження, судове рішення в частині призначення покарання та визнання обставинами, що його пом`якшують, щире каяття та часткове добровільне відшкодування завданих збитків, не вмотивоване.
Позиції інших учасників судового провадження
У запереченні на касаційну скаргу захисник Суткович С.П. вказує на законність та обґрунтованість судового рішення.
Прокурор у судовому засіданні підтримав скаргу та просив її задовольнити.
Засуджений та його захисник заперечували проти задоволення скарги, вказували, що завдана потерпілим шкода відшкодовується, а мета покарання - виправлення особи досягнута. За таких обставин просили залишити судове рішення без зміни.
Мотиви суду
Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оскаржуються. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
Положеннями статті 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, а також призначення покарання нижчого, ніж передбачене санкцією відповідної статті (частини статті), завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.