П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 264/6729/15-к
провадження № 51-4243 км 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді Марчук Н.О.,
суддів: Маринича В.К., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Крота І.М.,
прокурора Єременка М.В.,
засудженого ОСОБА_1 ( в режимі
відеоконференції),
захисника Головченко І.В. ( в режимі
відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженогона вирок Донецького апеляційного суду від 28 травня 2019 року стосовно
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця станції Ладожська Усть - Лабинського
району Краснодарського краю Російської Федерації, який мешкає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 407, ч. 2 ст. 146 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07 листопада 2016 року ОСОБА_1 засуджено за:
- ч. 3 ст. 407 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
- ч. 2 ст. 146 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, ОСОБА_3, судові рішення стосовно яких у касаційному порядку не оскаржуються.
Донецький апеляційний суд 28 травня 2019 року вирок суду першої інстанції скасував у частині призначеного покарання, ухвалив новий, яким ОСОБА_1 засудив за:
- ч. 3 ст. 407 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
- ч. 2 ст. 146 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом повного складання призначених покарань ОСОБА_1 остаточно визначив покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
За вироком апеляційного суду ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.
Так, ОСОБА_1, будучи військовослужбовцем, проходячи військову службу з листопада 2014 року у військовій частині польова пошта В 6266, розташованій у с. Широке Запорізького району Запорізької області, на посаді помічника гранатометника 2-го відділення 3-го мотопіхотного взводу 1-ої мотопіхотної роти, в період з 15 січня до 10 квітня 2015 року ухилявся від військової служби без поважних причин.
Крім того, 07 травня 2015 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2, ОСОБА_3, перебуваючи на території селища Сартана Іллічівського району м. Маріуполя Донецької області, із застосуванням фізичного та психічного насильства, з погрозою застосування вогнепальної зброї, незаконно позбавили волі ОСОБА_4 і ОСОБА_5 .
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не погоджуючись із ухваленим стосовно нього рішенням суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та його особі внаслідок суворості, просить його скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив його клопотання про допит свідка, що призвело до порушення його права на захист, та при призначенні покарання не застосував положень ст. 69-1 КК України.
Від прокурора надійшли заперечення, в яких він просить касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а вирок суду апеляційної інстанції стосовно ОСОБА_1 - без зміни.