Постанова
Іменем України
6 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 371/819/16-к
провадження № 51-1511км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Огурецького В.П.,
суддів Марчук Н.О., Маринича В.К.,
при секретарі Батку Є.І.,
за участю прокурора Піх Ю.Г.,
захисника Трилевича О.А.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги потерпілого ОСОБА_2 і прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014110220000586, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Кривого Рога Дніпропетровської області та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі -КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Миронівського районного суду Київської області від 22 грудня 2016 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені п. 2 ч. 1 і п. 2 ч. 3 ст. 76 КК.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10 103, 14 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Цивільний позов ОСОБА_2 в частині стягнення моральної шкоди залишено без розгляду.
За вироком суду 22 листопада 2014 року близько 17:00 ОСОБА_1 під час сварки та бійки, що виникла у нього з ОСОБА_2 біля магазину "ЕКО" на вул. Соборності, 61-А у м. Миронівці Київської області, умисно з неприязні двічі ударив останнього кулаком у ділянку голови, чим заподіяв тяжких тілесних ушкоджень у вигляді закритої черепно-мозкової травми з переломами кісток основи черепа.
Апеляційний суд Київської області ухвалою від 7 березня 2017 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 змінив у частині цивільного позову. Постановив стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 3700 грн витрат на правову допомогу. У решті вирок апеляційний суд залишив без змін.
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду постановою від 26 червня 2018 року за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_2 скасував ухвалу Апеляційного суду Київської області від 7 березня 2017 року і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції на підставах істотного порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону - ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), а також неправильного застосуванням закону України про кримінальну відповідальність - ст. 75 КК.
Київський апеляційний суд ухвалою від 24 вересня 2019 року вирок Миронівського районного суду Київської області від 22 грудня 2016 року змінив. Дії ОСОБА_1 перекваліфікував з ч. 1 ст. 121 КК на ч. 1 ст. 122 КК і за цим законом йому призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, а на підставі ст. 75 КК звільнив його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладенням обов`язків, передбачених п. 2 ч. 1 і п. 2 ч. 3 ст. 76 КК. У решті апеляційний суд залишив вирок без змін.
Вимоги касаційної скарги та узгоджені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що суд апеляційної інстанції незаконно перекваліфікував дії засудженого з ч. 1 ст. 121 на ч. 1 ст. 122 КК, визнавши недопустимими доказами висновки судово-медичної експертної комісії № 122/к від 15 січня 2016 року та № 68/к від 12 липня 2016 року, при цьому усупереч вимогам ст. 94 КПК не оцінив належним чином сукупності всіх інших доказів у справі, які свідчили про заподіяння йому засудженим саме тяжких тілесних ушкоджень. Звертає увагу на те, що застосування до ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції положень ст. 75 КК є неаргументованим і таким, що суперечить даним про його особу, а також висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 26 червня 2018 року. Стверджує, що апеляційний суд не дотримався вимог ст. 419 КПК і безпідставно, належним чином не мотивувавши свого рішення, залишив без задоволення вимоги апеляційної скарги про стягнення на його користь витрат на правову допомогу.
У касаційній скарзі прокурор також просить скасувати згадану ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції на підставах, передбачених пунктами 1 і 2 ч. 1 ст. 438 КПК: істотного порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції про перекваліфікацію дій засудженого з ч. 1 ст. 121 на ч. 1 ст. 122 КК не ґрунтується на доказах, які є в матеріалах кримінального провадження, є немотивованим, а отже суперечить вимогам ст. 370 КПК.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник - адвокат Трилевич О.А. подав заперечення на касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 .
Прокурор Піх Ю.Г. підтримала доводи касаційної скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, вважала, що касаційна скарга прокурора, а також касаційна скарга потерпілого ОСОБА_2 підлягають задоволенню, тому просила задовольнити їх, а ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Захисник - адвокат Трилевич О.А. у засіданні суду касаційної інстанції просив відмовити в задоволенні касаційних скарг, а ухвалу Київського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.
Засуджений ОСОБА_1 також просив ухвалу апеляційного суду щодо нього - залишити без зміни, а касаційні скарги - без задоволення.
Мотиви суду
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи відповідно до ст. 438 КПК в суді касаційної інстанції є:
1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;
2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність;
3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо за наявності підстав для закриття судом провадження в кримінальній справі його не було закрито.
Відповідно до ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є:
1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню;
2) застосування закону, який не підлягає застосуванню;
3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту;
4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
За правилами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 94 КПК суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку. Отже, ухвала апеляційного суду має відповідати вимогам ст. 370 КПК.
Крім того, згідно з вимогами ст. 419 КПК в ухвалі суду апеляційної інстанції, зокрема, мають бути проаналізовані всі доводи апеляції, на кожен з яких надано вичерпну відповідь, та наведено детальні мотиви прийнятого рішення. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду зазначаються підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Проте апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційній інстанції зазначених вимог закону не дотримався.
Як убачається з вироку, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 умисно з неприязні двічі ударив кулаком ОСОБА_2 у ділянку голови, чим заподіяв потерпілому тяжких тілесних ушкоджень у вигляді закритої черепно-мозкової травми з переломами кісток основи черепа. Зазначені дії обвинуваченого суд кваліфікував за ч. 1 ст. 121 КК.
Апеляційний суд, розглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_2, який просив скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років, а також стягнути з останнього на його користь витрати на правову допомогу, та за апеляційною скаргою захисника - адвоката Трилевича О.А. в інтересах ОСОБА_1, який просив скасувати вирок і призначити новий розгляд у суді першої інстанції на підставі істотного порушення кримінального процесуального закону, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та неповноти судового розгляду, дійшов висновку, що апеляційна скарга потерпілого ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, апеляційна скарга адвоката Трилевича О.А. підлягає частковому задоволенню, а вирок - зміні.
Апеляційний суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_1 підлягають перекваліфікації з ч. 1 ст. 121 на ч. 1 ст. 122 КК, і призначив йому покарання у межах санкції цього закону із застосуванням положень ст. 75 КК.
Суд апеляційної інстанції визнав установленим факт заподіяння ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження.
Обґрунтовуючи своє рішення, апеляційний суд зазначив, що у справі єдиними належними та допустимими доказами є висновки судово-медичних експертиз №19 (по медичній документації) від 1 жовтня 2015 року та №19/19 від 16 листопада 2015 року, за якими виявлене у потерпілого ОСОБА_2 ушкодження у вигляді перелому передньо-нижньої стінки лівої лобної пазухи, яке спричинило розлад здоров`я більше 21-го дня, відноситься до ушкоджень середньої тяжкості.
Решту ж висновків експертів №122/к від 15 січня 2016 року та №68/к від 12 липня 2016 року апеляційний суд визнав недопустимими доказами, оскільки, на думку суду, в їхню основу було покладено шість рентгензнімків та два знімки СКТ ППН, які у даному кримінальному провадженні: 1) не були визнані доказами та в передбаченому законом порядку не відкриті стороні захисту; 2) ці знімки слідчим експерту не направлялися; 3) відомості, які містяться у даних знімках не є такими, що безпосередньо отримані експертом, тобто експерт усупереч вимогам ч. 4 ст. 69 і частин 3, 5 ст. 101 КПК здійснив збирання відомостей за власною ініціативою.