Постанова
іменем України
4 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 727/2332/18
провадження № 51-9348 км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Маринича В.К., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Кулаківського К.О.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Явіци В.Й. (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника Явіци В.Й. на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 липня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 18 вересня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017260040003728, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Нові Бросківці Сторожинецького району Чернівецької області, жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз 2 червня 2014 року вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці за ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки, 2 вересня 2014 року вироком Апеляційного суду Чернівецької області вирок районного суду
від 2 червня 2014 року скасовано в частині призначеного покарання та призначено за ч. 2 ст. 185 КК покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років один місяць,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 липня 2018 року засуджено ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.
УхвалоюАпеляційного суду Чернівецької області від 18 вересня 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він за обставин, встановлених судом та наведених у вироку, 9 грудня 2017 року о 1 год, перебуваючи по вул. Небесної Сотні, 30, проник до приміщення собору "Різдва Христового", звідки таємно, повторно викрав грошові кошти в сумі 3 769 грн та майно собору "Різдва Христового" на суму 8 628 грн, з місця скоєння злочину зник, у подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив релігійній організації "Релігійна громада Парафії собору Різдва Христового Кіцманської єпархії Української православної церкви Київського патріархату м. Чернівці Чернівецької області" матеріальну шкоду на загальну суму 12 397 грн.
Крім того, ОСОБА_1 в період часу з 19 год 30 хв. 8 січня 2018 року
до 7 год 9 січня 2018 року проник через незачинені двері в Храм "Святої Параскеви Сербської", що на вул. Заньковецька, 24 в м. Чернівці, звідки таємно, повторно викрав грошові кошти в сумі 23 681 гривень та майно Храму "Святої Параскеви Сербської" на суму 13 240 грн, з місця скоєння злочину зник, у подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив релігійній організації "Церква (храм) Святої Параскеви Чернівецької єпархії Української православної церкви Київського патріархату" матеріальну шкоду на загальну суму 36 921 грн.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, просить судові рішення щодо нього скасувати і закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК)
у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення. Вважає, що судовий розгляд у суді першої інстанції проведений неповно та однобічно, висновки суду, викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи.Стверджує, що суд усупереч вимогам ст. 94КПК не оцінив у повному обсязі доказів, наданих стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності. Зокрема, вказує, що висновок суду щодо його винуватості ґрунтується на припущеннях та суперечливих показаннях свідків і потерпілих. Крім того зазначає, що під час написання явки з повинною працівниками правоохоронних органів до нього застосовувались незаконні методи. Також вказує на те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК, оскільки в ній не зазначено підстави, через які його апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
У касаційній скарзі захисник Явіца В.Й., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого внаслідок суворості, просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що судовий розгляд у суді першої інстанції проведений неповно та однобічно, висновки суду, викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи. Крім того зазначає, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки будь-яких належних об`єктивних доказів причетності саме ОСОБА_1 до скоєних крадіжок досудовим розслідуванням не здобуто, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються фактично на припущеннях та недостатніх доказах. Також вказує, що у мотивувальній частині вироку, у разі визнання особи винуватою, зазначаються докази на підтвердження встановлених судом обставин, й обставини щодо виду і розміру шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями, що не було зроблено судом першої інстанції та залишилось поза увагою суду апеляційної інстанції. Вважає, що у суду першої інстанції не було достатніх підстав зазначати у вироку вартість та обсяг викрадених речей, що були вказані потерпілими, адже потерпілі не надали суду ні квитанцій, ні чеків, ні накладних, відповідно до яких ними були придбані речі, викрадені з церков; потерпілими була визначена вартість викраденого майна самостійно, без посилань на будь-які первинні бухгалтерські документи. Стверджує, що при винесенні вироку суд не врахувавхворобливий стан ОСОБА_1 . Окрім того, вказує на те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК, оскільки в ній не зазначено підстави, через які його апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Кулаківський К.О. вважав касаційні скарги необґрунтованими і просив їх залишити без задоволення, а судові рішення без зміни.
Засуджений ОСОБА_1 та захисник Явіца В.Й. підтримали касаційні скарги та просили їх задовольнити.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Кулаківського К.О.,засудженого ОСОБА_1, захисника Явіци В.Й., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника Явіци В.Й. підлягає задоволенню, а касаційна скарга засудженого ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.
У п. 1 ч. 1 і ч. 2 ст. 438 КПК передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).