Постанова
іменем України
4 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 484/2548/16-к
провадження № 51-414км17
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Макаровець А.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Кулаківського К.О.,
засудженого ОСОБА_1,
захисників Коваля О.В. і Добраниці В.М.,
перекладача Салманова М.У.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, та захисника Коваля О.В. на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 4 квітня 2017 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 4 грудня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016150110001469, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Республіки Азербайджан, уродженця с. Нарлиг Сабірабадського району Республіки Азербайджан, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, який в Україні не має постійного місця проживання та раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 Кримінального кодексу України
(далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області
від 4 квітня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк сім років з конфіскацією всього належного йому майна.
Ухвалено обчислювати строк відбування покарання ОСОБА_1 з 19 травня 2016 року та зараховано у строк відбуття покарання строк тримання його під вартою з моменту затримання і до набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 4 грудня 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 19 травня 2016 року приблизно о 05-й год. 10 хв., перебуваючи неподалік будинку № 47 на вул. Урицького в м. Первомайську Миколаївської області, діючи за попередньою змовою групою осіб із двома особами, матеріали щодо яких виділено в окреме провадження, дочекавшись, коли ОСОБА_2 був змушений зупинити автомобіль, вчинив на нього та його дружину ОСОБА_3 розбійний напад. У ході розбою дві особи, матеріали щодо яких виділено в окреме провадження, використовуючи ніж та фізичну силу, погрожували потерпілим застосуванням насильства, небезпечного для їх життя та здоров`я, а в цей час ОСОБА_1 заволодів сумкою ОСОБА_2 з грошима в сумі 70 000 грн та мобільним телефоном "Самсунг А 5" вартістю 5 000 грн, що знаходилися в салоні автомобіля потерпілого, заподіявши ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 75 000 грн.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить судові рішення щодо ОСОБА_1 змінити, на підставі ст. 69-1 КК призначити йому покарання за ч. 2 ст. 187 КК у виді позбавлення волі на строк шість років вісім місяців з конфіскацією всього належного йому майна. Вважає, що за наявності підстав, передбачених ст. 69-1 КК, суд не застосував закон, який підлягав застосуванню.
У касаційній скарзі захисник Коваль О.В. просить судові рішення щодо ОСОБА_1 змінити та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 187 КК із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк п`ять років. Посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості. Вказує на те, що ОСОБА_1 вперше судимий, активно сприяв розкриттю злочину, повністю визнав вину, щиро розкаявся, добровільно відшкодував матеріальну та моральну шкоду потерпілому, який просив не призначати суворе покарання, відсутні обставини, що обтяжують покарання, та наслідки злочину. На думку захисника, вказані обставини та дані про особу ОСОБА_1 давали підставу для призначення йому більш м`якого покарання, ніж передбачено санкцією ч. 2
ст. 187 КК, проте в повній мірі судом їх не було враховано.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Кулаківський К.О. підтримав касаційну скаргу прокурора і вважав, що касаційну скаргу захисника необхідно задовольнити частково.
Засуджений ОСОБА_1 та захисники Коваль О.В. і Добраниця В.М. просили касаційні скарги прокурора та захисника Коваля О.В. задовольнити.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого ОСОБА_1, захисників Коваля О.В. та Добраниці В.М., прокурора Кулаківського К.О., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає, а касаційну скаргу прокурора слід задовольнити на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.
При цьому, згідно зі ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК, та кваліфікація його дій у касаційних скаргах прокурора та захисника не оспорюються та не заперечуються.