Постанова
Іменем України
04 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 344/4469/18
провадження № 51-935км19
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
| головуючого | Бущенка А.П., |
| суддів | Григор`євої І.В., Стороженка С.О., |
| за участю: секретаря судового засідання прокурора | Червінської М.П., Скобунова В.М., |
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 26 листопада 2018 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Довжок, жителя АДРЕСА_4
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Оскаржені судові рішення
1. Вироком Івано-Франківського міського суду від 06 серпня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 2 статті 186 КК із застосуванням статті 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.
2. Засудженого визнано винуватим у відкритому викраденні чужого майна, вчиненому за обставин, детально викладених у вироку. Зокрема, судом установлено, що 01 лютого 2018 року приблизно о 05:30 у квартирі на АДРЕСА_4 ОСОБА_1, погрожуючи ОСОБА_2 застосуванням фізичного насильства, відкрито заволодів її майном вартістю 2240 грн.
3. Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 15 серпня 2018 року залишив вирок без змін.
Вимоги і доводи касаційних скарг
4. У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на частину 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
5. Не оспорюючи фактичних обставин справи та правової кваліфікації дій засудженого, прокурор вважає безпідставним застосування до ОСОБА_1 положень статті 69 КК, оскільки це не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та особі засудженого.
6. Він стверджує, що апеляційний суд усупереч положенням статті 419 КПК не обґрунтував належним чином свого рішення про залишення без задоволення вимог сторони обвинувачення, а також не усунув допущених судом першої інстанції порушень статей 65, 69 КК, що призвело до призначення засудженому невиправдано м`якого покарання.
7. Крім того, на думку сторони обвинувачення, апеляційний суд мав у порядку частини 2 статті 404 КПК виключити з обвинувачення посилання на те, що ОСОБА_1 вчинив злочин "після завершення своїх протиправних дій відносно ОСОБА_2, спрямованих на задоволення своєї статевої пристрасті природним шляхом", оскільки судом не приймалось рішення про винуватість засудженого у зґвалтуванні.
8. Захисник Петрик Б.Ф. надав Суду письмові заперечення, у яких вказав на безпідставність доводів, наведених у касаційній скарзі сторони обвинувачення.
9. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
Позиції учасників касаційного розгляду
10. У судовому засіданні прокурор частково підтримав касаційну скаргу сторони обвинувачення, а саме в частині неправильного застосування до ОСОБА_1 положень статті 69 КК, просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Оцінка Суду
11. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі та запереченнях доводи, Суд дійшов висновку, що подану скаргу належить залишити без задоволення на таких підставах.
12. Згідно зі статтями 50, 65 КК покарання має бути справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
13. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При призначенні покарання необхідно брати до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.