Постанова
Іменем України
06 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 2-10342/10
провадження № 61-4068св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит",
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю "ДБК-ДНІПРО", ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 січня 2019 року в складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2010 року публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", банк) звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК-ДНІПРО" (далі - ТОВ "ДБК-ДНІПРО"), ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 24 січня 2008 року між банком та ТОВ "ДБК-ДНІПРО" було укладено договір про поновлювальну кредитну лінію № 04-08/ВКЛ, за умовами якого відкрито поновлювальну кредитну лінію на загальну суму 3 300 000 грн на строк до 22 січня 2011 року. Умови договору банком виконані у повному обсязі. Згідно умов додаткової угоди №1 від 21 квітня 2008 року збільшено відсоткову ставку за користування кредитними коштами з 16% річних на 18% річних.
24 січня 2008 року з метою забезпечення належного виконання зобов`язань між банком, ТОВ "ДБК-ДНІПРО" та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №04-08/П1.
24 січня 2008 року з метою забезпечення належного виконання зобов`язань між банком, ТОВ "ДБК-ДНІПРО" та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 04-08/П3.
Позичальник умови договору належним чином не виконував, у зв`язку з чим допустив заборгованість, яка станом на 19 березня 2010 року становить 3 579 189,88 грн та складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 3 025 000 грн; простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 275 000 грн; заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 270 129,38 грн; пені у розмірі 9 060,50 грн.
Банк просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за договором про поновлювальну кредитну лінію № 04-08/ВКЛ в розмірі 3 579 189,88 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в складі судді: Черновського Г. В. від 20 грудня 2010 року позов ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ТОВ "ДБК-ДНІПРО", ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" суму заборгованості у розмірі 3 579 189,88 грн. У задоволенні позовних вимог ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач надавав відповідачу -ТОВ "ДБК-ДНІПРО" кредитні кошти в сумі 3 300 000 грн. ТОВ "ДБК-ДНІПРО" належним чином не виконує зобов`язання щодо повернення кредиту. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська був розірваний договір поруки № 04-08/ПЗ, укладений 24 січня 2008 року між ОСОБА_2, банком і ТОВ "ДБК-ДНІПРО". Відповідно до пункту 2.2 договору поруки № 04-08/ПЗ від 24 січня 2008 року поручитель відповідає в тому ж об`ємі, що і боржник. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2010 року в частині позовних вимог ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. В задоволенні позовних вимог ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та в стягненні судових витрат відмовлено. В іншій частині рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2010 року залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що строк дії поруки не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Банк 02 червня 2009 року позичальнику, а 17 липня 2009 року поручителям надіслав вимоги про дострокове повернення наданих кредитних коштів, в яких повідомив про наявність заборгованості та необхідність дострокового виконання всіх боргових зобов`язань за кредитним договором (повернення суми кредиту та відсотків) протягом 30 календарних днів з дати одержання цієї вимоги та погасити кредитну заборгованість у повному обсязі (а. с. 28 - 34). Якщо кредитор на підставі частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання, то передбачений частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати. Указаний висновок відповідає правовій позиції, висловленій в постанові Верховного Суду України від 22 червня 2016 року у справі № 6-368цс16.Із позовом про стягнення заборгованості до боржника та поручителів банк звернувся 02 квітня 2010 року, тобто поза межами шестимісячного строку визначеного законом для пред`явлення вимоги до поручителя.
Аргументи учасників справи
У лютому 2019 року ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" подало касаційну скаргу, в якій просить повністю скасувати оскаржену постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому посилалося на те, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що в договорі поруки не встановлено строку її дії відповідно до статті 252 ЦК України, а тому підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, сплив цього строку припиняє суб`єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків. У досудовій вимозі від 17 липня 2009 року № 2-61/3762 позивач скориставшись своїм правом на дострокове повернення кредиту від поручителя вимагав сплати не пізніше тридцяти календарних днів з моменту вручення даної вимоги. Проте суд апеляційної інстанції при вирішенні справи в порушення вимог статей 260, 253-255 ЦК України відрахував строк починаючи з дати самої вимоги, а не з дати вручення зазначеної досудової вимоги.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується в частині відмови в задоволенні позовних вимог ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В іншій частині не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2019 рокувідкрито касаційне провадження у справі.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що 24 січня 2008 року між банком та ТОВ "ДБК-ДНІПРО" укладено договір про поновлювальну кредитну лінію № 04-08/ВКЛ, за умовами якого відкрито поновлювальну кредитну лінію на загальну суму 3 300 000 грн на строк до 22 січня 2011 року. 21 квітня 2008 року укладено додаткову угоду до договору, якою було збільшено відсоткову ставку за користування кредитними коштами з 16% річних на 18% річних.
24 січня 2008 року з метою забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ТОВ "ДБК-ДНІПРО" і ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 04-08/П1.
У пункті 6.2 договору поруки № 04-08/П1 передбачено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.
Станом на 19 березня 2010 року заборгованість за кредитом становить 3 579 189,88 грн та складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 3 025 000 грн; простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 275 000 грн; заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 270 129,38 грн; пені у розмірі 9 060,50 грн.
Апеляційний суд встановив, що банк 02 червня 2009 року позичальнику, а 17 липня 2009 року поручителям надіслав вимоги про дострокове повернення наданих кредитних коштів, в яких повідомив про наявність заборгованості та необхідність дострокового виконання всіх боргових зобов`язань за кредитним договором (повернення суми кредиту та відсотків) протягом 30 календарних днів з дати одержання цієї вимоги та погасити кредитну заборгованість у повному обсязі. Із позовом про стягнення заборгованості до боржника та поручителів банк звернувся 02 квітня 2010 року, тобто поза межами шестимісячного строку визначеного законом для пред`явлення вимоги до поручителя.
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.